П О С Т А Н О В А              Справа 2-688/ 2010 рік

                                                         ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

15 червня  2010 року               м.  Миргород  

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:    

                головуючої - судді       Альошиної Н.М.

                при секретарі                Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України 3х осіб; Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання дій командування військової частини А 2593(що була підпорядкована Службі безпеки України) незаконними та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1звернувся до Миргородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України про визнання дій командування військової частини А 2593(що була підпорядкована Службі безпеки України) незаконними та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення в якій просив визнати дії командування військової частини А 2593 (яка була підпорядкована Службі Безпеки Україні) незаконними та стягнути із Служби Безпеки України компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року у сумі 23718, 37 грн.

             На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він проходив службу у військовій частині А 2593 в м.Миргороді на посадах офіцерського складу. Наказом  Голови СБУ, штат військової частини А2593 скасований, а особовий склад виключений із списків Служби Безпеки України 31 грудня 2006 року. Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей» «...військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію».

              Відповідно до ч.4 ст. 9 вищезазначеного Закону – «Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів».

              Механізм реалізації вищезазначених законів визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року №316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань,...». Відповідно до вищезазначеної Постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7 (відповідно до займаної посади).

              Постановою КМУ від 29.03.2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» була скасована Постанова КМУ від 12.03.1996 року №316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України й інших військових формувань» та затверджені нові норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань.

З 11.03.2009 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, була призупинена дія ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, який діє до цього часу.

                    У той же час цим Законом не скасовується ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який «...гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі».

                      Згідно ч.2 ст. 17 Конституції України «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, що знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їхніх родин.»

                      Відповідно до рішення Конституційного суду від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій): «Конституційний суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого Законом  (ч. 3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України)».У рішенні за цією справою зазначено:

                     Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2001 рік» щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

                      Тому вважає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей у правах і свободах, встановлених законодавством. Отже, у зв’язку з тим, що  дія норми № 7, яка затверджена постановою КМУ була припинена, його повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення, порушене його законне гарантоване державою право на одержання продовольчого забезпечення за рахунок держави, наслідок чого у Служби безпеки України (до складу якої входила військова частина А 2593) утворилась заборгованість перед ним за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року.

                       У відповідності до постанови КМУ від 20.12.1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термін її виплати» за період заборгованості до 01.01.2001 року та у подальшому – постановою від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку  з порушенням термінів їх виплати», яка прийнята з метою реалізації ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати грошових доходів у зв’язку з порушенням  термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів. Тому він вважає, що заборгованість перед ним за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року за продовольче забезпечення підлягає компенсації у відповідності до цих актів.

               Ухвалою Миргородського міськрайонного суду до участі в справі залучені в якості 3х осіб на боці відповідача Державне казначейство України, Міністерство фінансів України.

               В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, додатково пояснивши, що відповідачем по одному і тому ж Закону виплачено грошову компенсацію за речове майно, а вартість продовольчого пайка безпідставно не виплачена, що змусило його звернутися до суду.

                Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмові заперечення в яких просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.(а.с.127-129)

                3і особи своїх представників в судове засідання не направили та не надали пояснень.

                 Заслухавши пояснення позивача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1(а.с.21) проходив військову службу в Службі безпеки України на посадах офіцерського складу з 20.10.1997року по 31.12.2006року у в/ч А 2593 (м. Миргород). Вважає, що йому безпідставно не виплачена компенсація за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000р. по 31.12.2006р. в сумі ним обрахованій – 23.718,37грн.(а.с.22,23).

              Ст.9-1 ЗУ «Про  соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено право військовослужбовців на продовольче, речове та інше забезпечення. Як слідує із змісту п.2 ст.9-1 згаданого Закону військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно та продуктові пайки або за їх бажанням грошову компенсацію замість них. Це забезпечення вони одержують за місцем служби.

               Пунктом 2 ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч.2 ст.9 ЗУ «Про  соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постанови КМУ № 316 від 12.03.1996року «Про норми забезпечення  продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» та постанови КМУ від 29.03.2002року «Про норми харчування військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, утворень відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» військовослужбовцям Служби безпеки України було надано право отримувати пайок за нормою №7 – «Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам та мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Служби безпеки, Цивільної оборони, Управління  державної охорони, військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу МВС» або грошову компенсацію замість нього в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна ( за винятком  військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх   справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

                 Позивач ОСОБА_1 до 10 березня 2000року забезпечувався Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області продовольчим пайком за рахунок держави в повному обсязі.

                   П.2  ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» набрав чинності з 11.03.2000року дію ч.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх  бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинено, що призвело до припинення права отримувати продукти харчування за нормою № 7 або грошову компенсацію замість них, цей Закон не скасований, не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, а тому він діє та з цієї дати право військовослужбовців на одержання  продовольчого пайка або компенсації замість нього обмежено.

             Згідно з п.3 постанови КМУ від 29.03.2002р. № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших  військових формувань» постанова КМУ № 316 від 12.03.1996року «Про норми забезпечення  продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» втратила чинність.

              Таким чином, у Служби безпеки України з 11.03.2000 року не було підстав для видачі позивачеві продовольчих пайків або грошової компенсації замість них, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача грошової компенсації за продовольче забезпечення в сумі 23.718,37грн.необхідно відмовити за безпідставністю.

                Судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

               Керуючись ст.2,158,159,163,167, 186 КАС України, п.2 ЗУ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», ч.2 Перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», суд -

                                                            ПОСТАНОВИВ;

           В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби безпеки України, 3х осіб; Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання дій командування військової частини А 2593(що була підпорядкована Службі безпеки України) незаконними та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000р. по 31.12.2006року в сумі 23.718,37грн.- відмовити за безпідставністю.

           Судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

           Копію постанови направити відповідачеві, 3м особам.

           Постанова  може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про її апеляційне  оскарження протягом 10 днів з моменту  проголошення та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

        Головуюча, суддя                                           Н.М.Альошина.

           Оригіналу відповідає; суддя

Миргородського міськрайонного суду                           Н.М.Альошина.

,