копія                                                                               Справа № 1- 108/2010 року

ВИРОК

                                                            ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 24 червня  2010 року      Миргородський міськрайонний суд Полтавської області  

в складі :

                      головуючої – судді            Альошиної Н.М.

                       при секретарі                    Сахненко Н.Ю.,

                        з участю прокурора           Балакшій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород

справу про обвинувачення;

             ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, розлученого, з середньо-спеціальною освітою, працюючого зварювальником в ММП «Град», згідно ст. 89 КК України не судимого.

              За ст.185 ч.1 КК України,

                                                                   Встановив;

Підсудний ОСОБА_1 26квітня 2010 року, близько 09 год., переслідуючи корисливий мотив та маючи намір і бажання на таємне викрадення чужого майна, на власному велосипеді з возиком, прибув в м. Миргород, вул. Воскресінська, 5, до приміщення МПП «Мрія». Користуючись відсутністю власника та сторонніх осіб, виявив поряд з приміщенням МПП «Мрія», власником якого являється потерпіла ОСОБА_2, металеву ванну вагою 48 кг, вартістю 2 грн. за 1 кг металу, загальною вартістю 96 грн. З метою доведення своїх протиправних дій до кінця, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, погрузив металеву ванну у возик, після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 96 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєні злочину визнав повністю чистосердечно розкаявся та показав, що дійсно, як указано вірно в обвинувальному висновку, він помітив, що біля приміщення яке розташоване навпроти бару, лежить металева ванна, яку використовували для будівельних робіт. Побачивши це він рішив використати вказану ванну у себе вдома за призначенням. Так, 26 квітня 2010 року близько 8 год. він взяв у себе вдома металевий возик, який прив’язав до велосипеда, та попрямував до приміщення поряд з яким він помітив ванну. Приїхавши на місце, він підійшов до приміщення поряд з яким стояла ванна, та спробував її підняти та положити у возика, але самому зробити це не вдалося. Тоді він вирішив сходити в приміщення автовокзалу та попросити у когось допомоги. Коли він підійшов до автовокзалу то помітив там раніше невідомого чоловіка, у якого попросив допомоги на що останній погодився. Після цього він разом з невідомим підійшли до місця де стояла ванна, погрузили її у возика і він заплативши вказаному чоловіку гроші в сумі 10 грн., попрямував в сторону вул. Кашинського, до себе додому. Коли він доїхав до будівельного магазину «Комфорт», його наздогнав невідомий чоловік, який повідомив, що ванна яку він взяв поряд з магазином, належить його хазяйці. На даний час він сподівається, що більше такого не повториться. Заявлену потерпілою моральну шкоду підсудний визнав в сумі 100грн.

Судом з’ясовано правильність розуміння підсудним ОСОБА_1 обставин, у вчиненні яких він обвинувачується,   та зважаючи на думку прокурора та підсудного суд приймає їх до уваги без повного дослідження доказів тих фактичних обставин, які ним не оспорюються та відповідно зі ст. 299 КПК України, роз’яснивши при цьому підсудному наслідки скороченого розгляду справи.

Таким чином, проаналізувавши покази підсудного в судовому засіданні суд приходить до висновку про доведеність винності підсудного ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), що вірно кваліфіковано за ст. 185 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу підсудного, який щиро розкаявся у скоєному та сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання та роботи, викрадене знаходиться в Миргородському МВ, та підлягає поверненню потерпілій, а так як тяжких наслідків від злочину не наступило, суд вважає за можливе призначити йому основне покарання у виді штрафу, яке буде достатнім для виправлення підсудного.

Заявлений потерпілою ОСОБА_2 позов про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 100грн.так як ця ванна використовувалась для будівельних робіт без якої потерпіла не могла здійснити штукатурні роботи, та з урахуванням повернення викраденого.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного є щире розкаяння у скоєному та сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжує відповідальність підсудного в ході судового розгляду справи не виявлено.

Речові докази – металеву ванну, що знаходиться в камері речових доказів Миргородського МВ необхідно повернути потерпілій ОСОБА_2, яку остання може використовувати за призначенням; металевий візок, що також знаходиться в Миргородському МВ- передати ОСОБА_1

    Керуючись ст.323,324 КПК України, ст. 1167 ЦК України, суд –

З А С У Д И В:

             ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину за ст. 185 ч.1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в сумі 850грн.(вісімсот п’ятдесят гривень).

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 – 100грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в решті заявленого позову відмовити за безпідставністю.

   Речові докази – металеву ванну, що знаходиться в камері речових доказів Миргородського МВ - повернути потерпілій ОСОБА_2, яку остання може використовувати за призначенням; металевий візок, що також знаходиться в Миргородському МВ- передати ОСОБА_1

            Строк оскарження вироку до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

    Суддя: (підпис)            Альошина Н.М.

Оригіналу відповідає; суддя

Миргородського міськрайонного суду                                        Н.М.Альошина.