АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 126 / 2007р. Оскаржуване рішення ухвалено
Категорія 39 під головуванням Зайцева А.Ю.
Доповідач Іванюк М.В.
УХВАЛА
Іменем України
07 березня 2007р. колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів -Колодійчука В.М. та Камзалова В.В, при секретарі Руденко О.М, з участю адвоката ОСОБА_2. і представника управління освіти Вінницької міської ради Лісовської О.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.11.2006р. у справі за позовом ОСОБА_1. до управління освіти Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу щодо його звільнення з посади директора школи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У своєму позові ОСОБА_1. зазначив, що з 2000 року працював директором середньої загальноосвітньої школи № 10 у м. Вінниці.
Наказом начальника управління освіти Вінницької міської ради № 628-к від 30.06.2006р. його було звільнено з цієї посади по ст. 41 п. 1 КЗпП України. Як зазначено у наказі, ОСОБА_1. звільнено у зв'язку з тим, що він допустив одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків, яке проявилося в знищенні ним книги обліку наслідків внутрішкільного контролю за 2000-2006 р.р, що мала зберігатися протягом 5 років. Вказана книга відноситься до обов'язкової ділової документації, ведення якої покладено на директора школи.
ОСОБА_1, не заперечуючи факту скоєння ним зазначених дій, вважав наказ про звільнення його з посади директора школи незаконним, так як вважає, що книга обліку наслідків внутрішкільного контролю не відноситься до важливої документації і її знищення не потягнуло за собою негативних наслідків для функціонування навчального закладу і для учбового процесу. За таких обставин відповідач не повинен був вдаватися до його звільнення по ст. 41 п.1 КЗпП України.
Незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, так як він зазнав моральних страждань, втратив життєві зв'язки і вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому просив суд поновити його на посаді директора школи, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, суму витрат на правову допомогу, а також 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.11.2006р. ОСОБА_1. в задоволенні його позовних вимог було відмовлено. Суд погодився з запереченнями відповідача, суть яких зводилася до того, що негативним наслідком дій ОСОБА_1. для подальшої роботи школи є ускладнення, які можуть виникнути при можливому атестуванні вказаного навчального закладу і педагогічних працівників, оскільки знищена книга належала до документації, на підставі якої має здійснюватися атестаційний процес.
ОСОБА_1. у своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Вважає, що суд першої
2
інстанції не з'ясував обставин, які мають значення для справи і порушив норми матеріального права, внаслідок чого дійшов до невірного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1. і адвокат ОСОБА_2. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. При цьому позивач пояснив,, що знищив книгу обліку наслідків внутрішкільного контролю випадково, під час передвиборчої компанії, при спаленні у себе на подвір'ї непотрібних паперів.
Представник управління освіти Вінницької міської ради Лісовська А.А. просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав :
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні вказаного позову, правильно виходив з того, що відповідно до п. 4.18 Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах 1-3 ступенів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 240 від 23.06.2000р, книга обліку наслідків внутрішкільного контролю віднесена до переліку обов'язкової ділової документації у таких закладах. Доводи апелянта про необов'язковість ведення таких книг з посиланням на те, що вказана Інструкція не зареєстрована в Міністерстві юстиції, колегія судців до уваги не приймає. Вказаний факт у даному випадку є не суттєвим, - оскільки в загальноосвітніх навчальних закладах ділова документація ведеться відповідно до зазначеної вище Інструкції ( іншої не існує ). Тому велися і книги обліку наслідків внутрішкільного контролю. Таку книгу вів і позивач відповідно до положень п.4 вказаної Інструкції, фіксуючи в ній ведення контролю за організацією навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів, за якістю знань, умінь та навичок учнів, якістю та ефективністю роботи педагогічного колективу.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1. на наказ Міністерства освіти УРСР від 10.09.1987р. « Про удосконалення керівництва навчально-виховним процесом в загальноосвітніх школах Української РСР», яким журнал висновків і вказівок по наслідках внутрішкільного контролю вилучено з обов'язкових документів, і записи про відвідувані уроки рекомендовано вести у довільній формі. Адже наказ Міністерства освіти України № 240 від 23.06.2000р, яким затверджено Інструкцію з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах 1 -3 ступенів, згідно з якою книгу обліку наслідків внутрішкільного контролю віднесено до обов'язкової ділової документації, видано пізніше.
Доводи апелянта про відсутність негативних наслідків для роботи 'навчального закладу у зв'язку з відсутністю книги обліку внутрішкільного контролю, є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності таких наслідків, які проявилися в ускладненні проведення можливої атестації навчального закладу і атестації педагогічних працівників. Адже в книзі обліку наслідків внутрішкільного контролю проводився аналіз уроків та надавалася оцінка проведених уроків.
Твердження ОСОБА_1. в суді апеляційної інстанції про те, що його дії по знищенню книги обліку наслідків внутрішкільного контролю умисними не були і це сталося випадково, колегія суддів до уваги не приймає, так як воно суперечить його ж письмовому поясненню від 02.06.2006р. ( а.с. 32 ), згідно з яким позивач знищив книги під час проведення передвиборчої компанії, так як не мав наміру продовжувати роботу. Його пізніше твердження про те, що він написав це, перебуваючи в хворобливому стані, позбавлене будь-якої логіки і оцінюється критично.
Таким чином, апелянт умисно порушив п.6 Інструкції з ведення ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах 1-3 ступенів, згідно з яким термін зберігання книги обліку наслідків внутрішкільного контролю становить 5 раків, а також
3
п. 1.13 Інструкції, згідно з яким знищення вказаної книги було можливим лише після закінчення терміну її зберігання і після її списання комісією, яку мав би призначити керівник навчального закладу. Після знищення книги вказаною комісією мав би складатися відповідний акт. Однак ОСОБА_1. не дотримався терміну зберігання книги і особисто її знищив, чим свідомо порушив існуючі в навчальних закладах правила. Управлінням освіти Вінницької міської ради вказані дії були розцінені як одноразове грубе порушення ОСОБА_1. трудових обов'язків, що стало підставою для його звільнення по п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не встановлено обставин, які вказували б на обов'язок відповідача розцінювати ці дії ОСОБА_1. по іншому і на неправомірність його звільнення з вказаних підстав.
Норми матеріального і процесуального права судом застосовані правильно.
Оскаржуване рішення відповідно до вимог ст.213 ЦПК України є законним і обґрунтованим.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, колегія судців, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.11.2006р. у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.