УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Синельщікової О.В. суддів   Куриленка О.С Кузнєцової О.О. при секретарі   Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. ОСОБА_1 вселено в квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 недійсним і визнання права власності на квартиру за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням від 13 червня 2006 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь держави судові витрати у сумі 42,50 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд не прийняв до уваги норми Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", а саме: ч. 2 статті 8, а також порушив норми статті 10 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, посилається на те, що суд не дав правової оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не зміг надати суду доказів щодо фактичної сплати комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що

Справа № 22-ц-130/2007 р.                        

2

апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видано 02 лютого 2001 року, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 (а.с.32-33). Квартира загальною площею 42,9 кв.м, складається з двох житлових кімнат площею 26,9 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою у спірній квартирі з 16 грудня 1989 року (а.с.11)

Приймаючи рішення про вселення позивача в квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як власник житла має право проживання в належному йому на праві спільної часткової власності житловому приміщенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

При розгляді справи встановлено, що позивач не має іншого місця проживання, тому він не може бути позбавлений права користування своєю власністю за призначенням.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних позовних вимог.

Такий висновок також визнається правильним судом апеляційної інстанції.

При розгляді справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована у 2001 році сторонами по справі, які на момент приватизації мали право на проживання у спірній квартирі, не оспорювали прав один одного на житло, дали згоду на отримання квартири у спільну часткову власність.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо недотримання порядку приватизації квартири, а також порушення незаконною приватизацією житлових прав членів його сім'ї не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 не доведено, що він не давав згоди на приватизацію квартири та не бажав приватизувати квартиру разом зі ОСОБА_1, а також, що члени його сім'ї поселилися та набули у встановленому порядку право проживання у спірній квартирі на місяць лютий 2001 року і, відповідно, мали право на приватизацію житла.

У суді встановлено, що ОСОБА_2 не має повноважень діяти від імені та в інтересах своєї дружини ОСОБА_3, сама вона не відшукувала право в суді на спірну квартиру, зберігаючи право на проживання за іншою адресою з 22 вересня 1988 року (а.с.37). Також позивачем не доведено, що його неповнолітній син не має права на інше житло.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, яке оспорював ОСОБА_2

В оскаржуваному рішенні висновок суду щодо спливу строку позовної давності за позовом ОСОБА_2 зроблено одночасно з висновком про безпідставність його позовних вимог. Саме за останньою підставою відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Тому колегія суддів вважає, що висновки суду щодо позовної давності не вплинули на правильне вирішення спору.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача правового значення для правильного вирішення спору не мають.

3

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року та додаткове рішення від 13 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.