ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 р. Справа № 2-а-1721/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Спесивцев В.В.
свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_7
до: Державної податкової інспекцї у м. Вінниці
про: скасування рішень
ВСТАНОВИВ :
З позовною заявою звернувся суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі - відповідач ) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка позивача проведена з порушенням вимог чинного законодавства України. В акті від 03.02.2010 року відображено інформацію, яка не відповідає обставинам справи, а тому рішення № 0002062340 від 02.03.2010р., про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 8515,60 грн. та рішення № 0002072340 від 02.03.2010 року про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 1246,50 грн., які прийняті за наслідками такої перевірки, позивач вважає протиправними та просить суд скасувати їх.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні на позов від 10.06.2010р., зазначивши про правильність застосування штрафних санкцій до позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні у якості свідків за клопотанням позивача були допитані ОСОБА_3 - продавець кафе “Леся” та ОСОБА_4 –товарознавець та за клопотанням представника відповідача - головні державні податкові ревізори-інспектори ДПА у Вінницькій області Поплавський Віталій Леонідович та ОСОБА_5.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03 лютого 2010 року працівниками державної податкової адміністрації у Вінницькій області, а саме, головним державним податковим ревізором-інспектором Поплавським В.Я. та головним державним податковим ревізором-інспектором Якимцем Ю.С. на підставі направлень на перевірку від 01.02.2010 року № 100524 та № 100528, відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII було проведено перевірку з питань дотриманням суб’єкта господарської діяльності ОСОБА_7 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торговельних патентів і ліцензій господарської одиниці –магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить позивачу. За результатами даної перевірки складено акт від 03.02.2010р.(№ бланка 100082).
Виявлені порушення, на думку перевіряючих , полягали в тому, що 03.02.2010 року позивачем здійснено продаж товару за готівку, а саме:
- не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) фіскальних звітних чеків за робочі дні: 09.09.2009р. (Z-звіт №65), 14.01.2010р. (Z-звіт №194)- на момент проведення перевірки фіскальні звітні чеки у книзі ОРО відсутні;
- не оприбутковано готівкові кошти в сумі 249,30 грн. за робочі дні 09.09.2010р., 14.01.2010р., а саме: не здійснено облік із зазначенням готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі ОРО на підставі Z звітів №65 (денний обіг склав 126,30 грн.), №194 (денний обіг склав 123 грн.);
- не забезпечено ведення у порядку передбаченому законодавством, обліку товарних запасів на складах та місце їх реалізації, здійснюється продаж товарів, які не відображені в такому обліку. Всього в реалізації знаходиться не облікованого товару на суму 3917,80 грн., тобто товару на який відсутні накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують походження товару. Перелік не облікованого товару наведений у додатку до акта перевірки (відомість). Книга обліку доходів та витрат товару відсутня. Облік товарних запасів в РРО не ведеться.
Відповідачем на підставі висновків складеного акта, прийнято рішення № 0002072340 від 02 березня 2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637 та відповідно до Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 “Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1246,50грн..
Також 02 березня 2010 року Відповідачем на підставі висновків цього ж акта, прийнято ще одне рішення № 0002062340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за порушення п. 9,12 ст. 3 , ст.. 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та відповідно до п. 4, ст. 17 та ст. 20 цього ж Закону застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 8515,6 грн.
Даючи правову оцінку діям відповідача по проведенню згаданої перевірки суд в першу чергу звертає увагу на те, що статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII ( 509-12 ).
Згідно п. 2 ст. 11 даного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, що вбачається з його преамбули.
У відповідності до статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.
Повноваження податкових органів та загальний порядок проведення перевірок встановлений статтями 11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ. При цьому, частиною 7 статті 11-1 вказаного Закону, яка передбачає підстави та порядок проведення органами податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), до яких не відноситься перевірка за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари ( послуги), встановлене спеціальне правило, згідно якого позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку.
Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків затверджених Наказом ДПА України від 27.05.2008 № 355, передбачено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Як було встановлено у судовому засіданні перевіряючи надали під розписку товарознавцю ОСОБА_4 направлення на перевірку , про що свідчить її підпис на вищевказаних направленнях . Крім того ОСОБА_4 у своїх поясненнях повідомила суду про те , що за відсутності директора магазину вона була уповноважена на такі дії.
Також відповідачем у судове засідання було надано витяг із затвердженого заступником голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області окремого плану проведення перевірок контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг за лютий 2010 року а також витяг з журналу обліку видачі направлень на перевірку щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових та касових операцій.
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637 вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Досліджуючи матеріали справи та оглядаючи у судовому засіданні книгу обліку розрахункових операцій № 0228009863р/1/ від 18.06.2009 р., надану позивачем , суд встановив, що позивачем не були оприбутковані готівкові кошти у сумі 126,30 грн. від 09.09.2009р, так як у книзі ОРО був відсутній фіскальний звітний чек та не вчинений порядковий запис про суму готівки у другій половині книги , про що представниками податкової зроблено відповідну відмітку у книзі ОРО.
Також при огляді книги ОРО видно, що чек Z-звіту № 0194 від 14.01.2010 року на суму 123 грн. був підклеєний пізніше (а.с. 19-20), але до проведення перевірки , так як запис перевіряючими зроблено в кінці сторінки. Крім того за показами свідка ОСОБА_3 –продавця магазину, 14.01.2010р. вона у той день запізнилась на роботу і продавець яка була на зміні перед нею зняла Z-звіт сама , а ОСОБА_3 , коли прийшла на роботу, зробила це ще раз , таким чином 14.01.2010р було роздруковано 2 Z-звіти № 0194 та № 0195 на суми 123грн. та 59, 27 грн. відповідно. Спочатку був підклеєний звіт № 0195 , а згодом , при виявленні неспівпадіння нумерації було підклеєно ще № 0194. Таким чином мова йде не про не оприбуткування , а про виправлення у книзі ОРО, за які штрафні санкції не передбачені.
Таким чином перевіряючими у першому випадку було дійсно зафіксоване порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637 , а у другому випадку факт порушення спростовано.
В силу частини другої цієї статті, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід врахувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення .
Отже, наведене підтверджує факт відсутності вини позивача , а відтак вказує на протиправність прийнятого рішення у цій частині.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.162 Кодексу встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування відпловідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині .
Щодо рішення № 0002062340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за порушення п. 9,12 ст. 3 , ст.. 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та відповідно до п. 4, ст. 17 та ст. 20 цього ж Закону застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 8515,6 грн. , то у судовому засіданні було встановлено , що позивачем не забезпечено ведення у порядку передбаченому законодавством, обліку товарних запасів на складах та місце їх реалізації, здійснюється продаж товарів, які не відображені в такому обліку. Всього в реалізації знаходиться не облікованого товару на суму 3917,80 грн., тобто товару на який відсутні накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують походження товару. Згідно свідчень товарознавця ОСОБА_4 та продавця ОСОБА_3 усі документи на товар були на час перевірки у бухгалтерії, яка знаходиться у іншому місці. Вони просили перевіряючих зачекати для того , щоб власник або бухгалтер мали змогу привезти ці документи , але за час проведення перевірки, яка проходила близько трьох годин , що підтверджено актом перевірки, цих документів перевіряючим ніхто не надав. В свою чергу представник позивача надав у судове засідання копії накладних тільки на лікеро-горілчані вироби , а на тютюнові вироби так і не надав.
Таким чином , відповідно до ст.. 71 КАС України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків ,встановлених ст.. 72 КАСУ. Позивач у цьому випадку не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. В свою чергу , згідно п.2 цієї ж статті відповідач , як суб’єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку що у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним обґрунтуванням та оцінюється судом критично, оскільки відповідач не довів правомірність своїх рішень. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Сксувати рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2010р. №0002072340 до фізичної особи підприємця ОСОБА_7.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 29.06.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
23.06.2010