Справа № 2-93/2007 p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2007 року  Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді             Савіна О.І.

при секретарі                      Прокопенко Л.Ю.

за участю адвоката             ОСОБА_1

представника ОСОБА_2                                                        ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні місті Южноукраїнську справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, укладання окремого договору найму житлового приміщення , визнання поважними причини відсутності в житловому приміщенні , та позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи яка втратила користування житловим приміщенням.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, укладання окремого договору найму житлового приміщення, визнання поважними причини відсутності в житловому приміщенні.

Свої вимоги мотивує тим, що являючись сином відповідача ОСОБА_4, який є відповідальним наймачем квартири АДРЕСА_1 проживав в вищевказаній квартирі з 1991 року. Квартира є 4-їх кімнатною і знаходиться в державної власності.

07.08.1998 року він зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_7, а 09.08.98 року дружина його батька з провокувала конфлікт, після чого він був змушений зі своєю дружиною піти жити в інше місце.

Як вважає позивач така ситуація невизначеності на предмет фактичного позбавлення його права проживання в квартирі і користування житлом, змусила його та дружину купувати житло, як вказав останній на кошти родичами дружини, хоча він фактично одержував суду, а кошти вносили родичі дружини.

Конфліктна ситуація з відповідачами призводила до скандалів в його сім'ї, не маючи реєстрації дружина не змогла змінити паспорт після одруження і як зазначає останній фактично не могла на протязі 5-ти років працевлаштуватися на роботу. Його малолітній син -ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 також не мав реєстрації в м. Южноукраїнську на протязі п'яти років.

Також останній вказав на те, що не мав можливості за місцем роботи стати на квартирний облік, т. я. фактично мав житло, реєстрацію і міг проживати з дружиною та дитиною за вищевказаною адресою. Тому просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Відповідачі по справі позов не визнали та показали, що вимоги позивача надумані, оскільки останній ніяких вимог з 1998 року не заявляв, самостійно пішов після одруження проживати по іншому адресу, не проявляв бажання проживати в спірній квартирі, окрім того придбав окрему квартиру де і мешкає по теперішній час зі своєю сім'єю .

Також вказали на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з відповідним позовом і теперішня судова справа є результатом надуманої реакції дружини позивача перетворити їх житло в комунальну квартиру.

Відповідачі просять відмовити в позові позивачу.

Позивач по справі ОСОБА_4 звернувся до суду до відповідача ОСОБА_2 про те, щоб визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1.

Свої вимоги останній мотивує тим, що відповідач фактично з 2001 року зі своєю сім'єю перейшов проживати до іншого місця проживання, місце своєї реєстрації він не міняв і в добровільному порядку змінювати не бажає в зв'язку з чим він вимушений звернутися до

суду.

Окрім того також пояснив, що визнання ОСОБА_2 таким, який втратив право користування житловим приміщенням, йому потрібно для зменшення комунальних платежів за користування комунальними послугами.

Відповідач категорично не приймає участі в оплаті комунальних послуг і не відшкодовує понесені витрати.

Як вказав представник ОСОБА_4 доводи ОСОБА_2 не ґрунтуються на об'єктивності тих подій які мали місце в період реєстрації шлюбу останнім і після цього, а направлені на безпідставне заволодіння в майбутньому часткою житлового приміщення (4-х кімнатної квартири), яка є не приватизованою і де він є відповідальнім квартиронаймачем.

При розгляді справи по суті встановлено, що дійсно ОСОБА_4 є відповідальним квартиронаймачем АДРЕСА_1.

В даній квартирі зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_4, його дружина та донька ОСОБА_9.

Відповідач ОСОБА_2 за даною адресою має реєстрацію, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрацію від 21.11.2006 року наданої ЖЕД-1, ЖЕУ м. Южноукраїнська . З даної довідки вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований в вищевказаній квартирі 10.09.97 р. і з реєстрації не знімався.

Згідно актів КП «ЖЕО» м. Южноукраїнська від 25.12.2006 року та 10.01.2007 року ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 був відсутній, факт його не проживання підтвердили сусіди та представники ЖЕДа.

Також встановлено і той факт, що ОСОБА_2 не був на протязі багатьох років позбавлений права звернення до суду зі своїми вимогами, на погляд суду останній не позбавлений такого права і на теперішній час, але в суді знайшли свої підтвердження доводи ОСОБА_4 в тому, що ОСОБА_2 з 1997-1998 p.p. за вищевказаною адресою не проживає, фактично має житло т. я. придбав його у власність своєї дружини, як трикімнатну квартиру в м. Южноукраїнську Миколаївської області. На погляд суду конфлікт який мав місце в родині ОСОБА_2 після одруження ОСОБА_2 не був таким глобалізований який не давав би можливості у правовому полі вирішити спірні питання в строки визначених Законом. На думку суду аналізуючи докази свідчень свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13 та сторін по справі, конфліктна ситуація після одруження ОСОБА_2 виникла на підґрунті особистих неприязних стосунків як самого ОСОБА_2 з дружиною свого батька - ОСОБА_5 так і між батьком та сином на предмет стосунків сина з матір'ю, колишньою дружиною батька ОСОБА_4.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, які вказував ОСОБА_2 щодо неможливості користуватися кімнатою в кв. АДРЕСА_1, більш того останній підтвердив, що таки бував в квартирі, коли забирав особисті речі та подарунки подаровані на весілля, а після того теоретично на протязі багатьох років з батьком ОСОБА_4 вирішував питання щодо можливого обміну квартирами, тощо.

Ці факти вказують на те, що ОСОБА_2 не проявляв наполегливості в вирішенні спору, а перебуваючи під морально-психологічним тиском своєї дружини, що фактично є його показами, почав активізувати дане питання в суді після скандальної суперечки з останньою.

При задоволенні позову ОСОБА_4 суд керувався вимогами ст.. 107 ЖК України, яка передбачає розірвання договору найму жилого приміщення наймачем, із якої слідує, що у разі вибуття з жилого приміщення члена сім'ї в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті на постійне місце проживання договір найму жилого приміщення не

розривається,   а   член   сім'ї   який   вибув,   втрачає   право   користування   цим   жилим приміщенням з дня вибуття.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2, то такі на думку суду не знайшли свого підтвердження є надуманими і не можуть бути задоволеними.

Позовні вимоги ОСОБА_4 навпаки є законними, обгрунтованими і такі які підлягають задоволенню, оскільки не протирічать дійсним фактичним обставинам спору і спростовують доводи та обґрунтування вимог ОСОБА_2.

Тому, враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 104, 107 ЖК України, ст.ст. З, 11, 15, 214, 215, 218 ч.1, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселені і визначенні порядку користування житловим приміщенням, укладання окремого договору найму житлового приміщення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Южноукраїнського міського суду на протязі 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання вищевказаної заяви.