КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

27.04.10                                                                      Справа №  5/242

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                    Фаловської  І.М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мазур Л. М.

                                                  Чорногуза М. Г.

при секретарі судового засідання Вітюку РС.В.,

розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р.

у справі № 5/242 (суддя Гетя Н.Г.)

за позовом          приватного виробничо-господарського підприємства «Автотранс», м. Полтава

до          суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, с. Більськ Полтавської області

про          стягнення 149 968, 57 грн.

за участю представників:

від позивача: Незвицька Г.С. – дов. № 289 від 12.03.2010 р.

від відповідача: не з’явився

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р. позовні вимоги приватного виробничо-господарського підприємства «Автотранс»про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 заборгованості в сумі 149 968, 57 грн. задоволено.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 28.12.2009 р. (вх. суду № 2-04/2/57/164 від 18.01.2010 р.), просить рішення скасувати, у зв’язку із невідповідністю висновків місцевого суду обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, врахувавши нанесені позивачем збитки в сумі 28 482, 00 грн., та стягнути на користь позивача борг у сумі 121 486, 57 грн., а також судові витрати в сумі пропорційній задоволеним вимогам.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд якої призначено на 16.03.2010 р.

Через відділ документального забезпечення суду від заявника апеляційної скарги надійшла телеграма (вх. суду № 1-10/163 від 15.03.2010 р.), в якій останній повідомляє про неможливість явки повноважного представника у судове засідання, у зв’язку з чим просить розгляд справи відкласти.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р. розгляд апеляційної скарги відкладено, у зв’язку із задоволенням клопотання відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

У судове засідання, призначене на 13.04.2010 р., відповідач повторно не з’явився, повноважного представника не направив, однак як вбачається зі змісту телеграми (вх. суду № 1-10/207 від 09.04.2010 р.), відповідач просить суд розглядати апеляційну скаргу без його участі та участі його представника. З урахуванням зазначеного, а також необхідністю витребувати додаткові докази по справі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.04.2010 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.04.2010 р. змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючого судді Фаловської І.М., суддів –Мазур Л.М. та  Чорногуза М.Г.

В засідання апеляційного господарського суду, призначене на 27.04.2010 р. відповідач не з’явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду щодо надання додаткових доказів не виконав, витребуваних документів не подав.

Колегія апеляційного суду винесла на обговорення питання про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача. Враховуючи викладене вище,  з’ясувавши думку представника позивача, колегія апеляційного господарського суду, порадившись, прийшла до висновку, що неявка вказаної особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 272 від 04.03.2010 р.  (вх. суду № 2-05/1110 від 12.03.2010 р.), просить залишити її без задоволення. Крім того, на виконання вимог суду в додаток до листа № 488 від 26.04.2010 р. (вх. суду № 2-05/1750/н від 27.04.2010 р.) подав витребувані документи, зокрема: докази направлення на адресу відповідача претензії № 964 від 18.08.2009 р., супровідний лист № 482 від 23.04.2010 р. та акт звірки взаємних розрахунків, доказ направлення вказаного акту на адресу відповідача, обґрунтований розрахунок суми боргу за період з 29.09.2008 р. по 12.10.2009 р., висновок судового експерта від 23.04.2010 р. та копію свідоцтва № 1392 від 18.12.2009 р. Тополі В.П. Вказані документи колегія суддів оглянула та на підставі ст. ст. 99, 101 ГПК України залучила до матеріалів справи.

Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія апеляційного суду встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі  XII ГПК України.

Відповідно до  ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, правовідносини між сторонами врегульовано договором на відпуск товару за пластиковими картками № 29-09/3 від 29.09.2008 р. (далі - договір) (а.с. 8), відповідно до умов якого:

·          п. 2.1. продавець (позивач) бере на себе зобов'язання в період дії даного договору здійснювати заправку автотранспорту покупця (відповідач) товаром (паливно-мастильні матеріали, які постачаються продавцем, а саме: газ скраплений, бензин марки А-76, А-80, А-92, А-95, А-95 євро, А-98, дизельне паливо (п. 1.3), що є в наявності на кожній з АЗК, АГЗП (автозаправна станція, автогазозаправний пункт, що знаходиться в межах території України (п. 1.1), які працюють у системі безготівкових розрахунків;

·          п. 2.2. перелік АЗК, АГЗП продавця, на яких буде здійснюватися заправка автотранспорту покупця, визначений у додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного договору;

·          п. 4.1. відпуск товару при заправці автотранспорту покупця здійснюється цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні, окрім строку технічної перерви на АЗК, АГЗП продавця, при застосуванні карти. Продавець, по даному договору, надає покупцю право на обслуговування в режимі «Електронний гаманець», а саме «Гривневий гаманець»;

·          п. 4.4. право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент фактичної заправки автотранспорту покупця та при видачі видаткових накладних покупцеві;

·          п. 5.3. покупець зобов'язується проводити попередню оплату за товар. Ціни на товар, визначаються на момент отримання товару по роздрібній ціні відповідних товарів, зазначених на відповідних АЗК, АГЗП продавця за вирахуванням визначеної суми в розмірі зазначеному в додатку №  4;

·          п. 5.4. оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, при цьому у платіжному дорученні повинні бути зазначені номер та дата рахунку - фактури, що оплачується. Покупцю поповнюється рахунок клієнта на оплачену суму товару впродовж 24 годин після зарахування сплаченої на рахунок продавця суми передплати за товар.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Отже, між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання, які регулюються ст. 655 ЦК України згідно положень якої: продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач починаючи з 01.01.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 679 887, 24 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач розрахувався лише частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача із вимогою/претензією № 964 від 18.08.2009 р. про погашення в 30-денний термін заборгованості в сумі 164 968, 56 грн. (а.с. 16).

Оскільки, відповідач розрахувався за поставлений товар частково, станом на 06.10.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 159 968, 57 грн., про що серед інших доказів також свідчить двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 06.10.2009 р., підписаний сторонами, та  скріплений печатками (а.с. 17-31). Крім того, на виконання своїх зобов’язань по договору відповідач 07.10.2009 р. здійснив платіж на суму 10 000, 00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення останнього із позовом до суду склала 149 968, 57 грн.

Відповідно до положень ст. 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається із викладеного у відзиві на позовну заяву (а.с. 66) та апеляційній скарзі, відповідач отримання товару та наявність заборгованості у заявленій позивачем сумі, а саме 149 968, 57 грн., не заперечує. Крім того, вказана сума, визначена як заборгованість суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 перед приватним виробничо-господарським підприємством «Автотранс», та зазначена у висновку № 1, складеному 23.04.2010 р. Тополею Вікторією Пилипівною, яка має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2. «Дослідження документів про економіну діяльність підприємств і організацій»(свідоцтво № 1392 від 18.12.2009 р., видане Міністерством юстиції України), за результатами проведеного експертного дослідження на предмет наявності заборгованості по договору № 29-09/3 від 29.09.2008 р., укладеному з  СПД ФО ОСОБА_3

Дослідивши вищевикладене, в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, а також враховуючи те, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження належного виконання своїх зобов’язань по оплаті товару, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду та вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, в сумі 149 968, 57 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає необхідним зазначити наступне.

На переконання відповідача вимога позивача підлягає задоволенню частково, з урахуванням того, що паливно-мастильні матеріали, відпуск яких здійснював на виконання умов договору позивач, виявилися неякісними, та внаслідок використання яких сталося пошкодження паливної системи автомобіля НОМЕР_1. Збитки понесені відповідачем у зв’язку із  здійснюваним ТОВ Торговий дім «Автолюкс»ремонтом вказаної системи склали 28 482, 00 грн., про що свідчить рахунок-фактури № СФ –0000025 від 11.12.2009 р. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача мають бути задоволені без урахування витрат понесених ним на відновлювальний ремонт автомобіля. Крім того, з позивача також підлягають стягненню кошти сплачені за надання адвокатом ОСОБА_6 правової допомоги в сумі 1 560, 00 грн., а витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –пропорційно сумі задоволених вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в супереч положенням ст. 33, 34 ГПК України та п. 10.4 договору, як свідчать матеріали справи, відповідач не надав ні підчас розгляду справи в місцевому суді, ні підчас розгляду її судом апеляційної інстанції жодних доказів звернення до позивача з претензіями щодо якості отриманого товару та вимогами про відшкодування витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, а також доказів, які б свідчили про неякісність отриманого товару та причинно-наслідкового зв’язку між використанням отриманого по договору товару та виходом з ладу автомобіля.

Крім того, необхідно зазначити, що обставини на які посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги не приймаються судом до уваги, оскільки не можуть бути предметом розгляду  в межах даної справи, зустрічний позов на підставі ст. 60 ГПК України із вказаними вимогами відповідачем не подавався, а тому вимоги щодо відшкодування позивачем понесених відповідачем витрат у зв’язку із проведенням відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_1 підлягають розгляду в окремому позовному провадженні.

З урахуванням викладеного вище та положень ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані із розглядом даної справи покладаються на відповідача.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого суду відповідає цим вимогам, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 99-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -                                  

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р. у справі № 5/242 залишити без змін.

3.          Матеріали справи повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Фаловська  І.М.

Судді:

                                                                                                    Мазур Л. М.

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки