УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Фащевської Н.Є.
судців Стефлюк О.Д., Демковича Ю.Й.
при секретарі Смій К.М.
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника
ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду від 4 травня 2006 року, -
встановила:
Рішення Шумського районного суду від 4 травня 2006 року -
визнано частково недійсним рішення Онишкіської сільської ради від 21 квітня 2002 року про визнання ОСОБА_1 власником житлового будинку за АДРЕСА_1 та видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності на житловий будинок;
визнано право власності за ОСОБА_3 на 23/100 ідеальних частки житлового будинку по АДРЕСА_1. Проведено поділ спірного будинковолодіння, виділивши ОСОБА_3 як першому співвласнику приміщення в житловому будинку: кімнату 1-5, площею 11,9 кв.м, вартістю 4400 грн., прихожу 1-6, - 1,6 кв.м,-5178 грн. , веранду 1(1-а)-5,5 кв.м. - 2226 грн., вхідну площадку -228 грн, частину хліва -3331 грн., а всього на суму 15423 грн, що відповідає 24/100 частинам реальних долям;
виділено ОСОБА_1, ОСОБА_6, як другим співвласникам приміщення в житловому будинку: кухню 1-1,площею 8,4 кв.м, вартістю 3624 грн.; кімнату 1-2,- 12,6 кв.м.,-3939, кімнату 1-3,- 12,1 кв.м,- 4622 грн., кімнату 1-4,- 25,3 кв.м., -7536 грн., частину веранди 11 (11-а)-8,0 кв.м., - 3237 грн., частину хліва -6740 грн., літню кухню -10513 грн., погріб - 6073 грн., огорожу - 2283 грн., а всього на суму 48567 грн,, що відповідає 76/100 частинам ідеальних долям;
вселено ОСОБА_1. та ОСОБА_6 у виділену їм частку будинку;
зобов'язано ОСОБА_3 зробити цегляну перегородку в 0,5 цеглини (0,12см) у веранді між приміщеннями 1-а та 11-а на віддалі по довжині веранди -2,6 м в приміщенні 1-а та замурувати двері з приміщення 1-6 в 1-1 і з приміщення 1-3 в 1-4; зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_6 зробити двері з приміщення 1-2 в 1-3 та з приміщення 1-3 в 1-4 та влаштувати хід надвір з приміщення веранди 11-а;
зобов'язано ОСОБА_3 оплатити різницю вартості виділеної реальної та її ідеальної частини в сумі 389 грн. в користь ОСОБА_1.
Справа № 22а-700 Головуючий у 1 інст.Гурзеля І.В.
Категорія право власності Доповідач Фащевська Н.Є.
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Шумського районного суду від 4 травня 2006 року.
Апелянт вказав, що суд в порушення вимог закону прийняв до уваги висновок будівельно-технічної експертизи Кременецького бюро технічної інвентаризації, який не є експертною установою а тому не має права на проведення експертизи; порушив вимоги ст. 152 ЖК і не витребував дозволу виконавчого комітету на проведення переобладнань, необхідність яких зазначена у будівельному висновку; не визначив частку його дружини, хоча встановив, що будівництво проводилось спільною працею всіх членів сім'ї, відповідачка не підтвердила документами свою участь у будівництві та пропустила строк позовної давності.
Вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення сторін колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що спірний будинок є спільною власністю членів сім'ї, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_3 сім'ї та батька ОСОБА_1.
Однак такий висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, а тому рішення суду слід скасувати.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до рішення загальних зборів колгоспників колгоспу "Вільне життя" від 16 січня 1980 року, рішення виконкому Бриківської сільської ради від 14 січня 1982 року, рішення Шумської районної ради від 20 жовтня 1983 року ОСОБА_1. виділено земельну ділянку, площею 800 кв.м, в с.Онишківці під будівництво будинку.
У 1992 році син забудівника ОСОБА_6 одружився з позивачкою по справі -ОСОБА_3 і молода сім'я проживала до 1994 року в сім'ї позивачки, про що остання не заперечує. У 1994 році ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перейшли проживати до батьків чоловіка в село Олишківці.
На час їх вселення в будинок, батьки відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збудували коробку будинку і накрили його. Після вселення в будинок сім'я ОСОБА_6 зробила внутрішні перестінки, штукатурку стін, вклали підлогу, робили столярку, побудували господарські будівлі.
Як видно з матеріалів справи 22 травня 2002 року ОСОБА_1. видано свідоцтво про право власності на жилий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Онишковецької сільської ради від 21 квітня 2002 року
Згідно характеристики будівель рік забудови житлового будинку - 1988, хліва-літньої кухні - 1990, підвалу - 1990 рік.
Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Оскільки згідно ст. 14 Закону "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності та жилий будинок, кім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.. 16 і 17 Закону "Про власність" таке право, зокрема виникає, коли будівництво велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Члени сім'ї власника, які брали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю тощо) і підсобних приміщень мають право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу вони надавали не безоплатно.
Згідно ст. 368 ЦК, ст. 16 Закону " Про власність" . Розмір часток у спільній сумісній власності визначається ступенем його трудової участі. При відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності ( крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними
Проводячи поділ будинковолодіння, суд в порушення вимог ст. 152 ЖК України не витребував дозволу виконавчого комітету місцевої ради про його згоду на проведення переобладнань та перепланувань будинку відповідно до будівельно-технічної експертизи.
Суд, вирішуючи спір, не встановив відповідно до зазначених вимог закон обставини справи, не залучив до участі в справі як відповідачку дружину забудовника, матір відповідача -ОСОБА_2, яка проживала однією сім'єю з ОСОБА_1.
Не прийнявши до уваги докази свідківОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА11, ОСОБА_12, суд не зазначив причин їх неприйняття.
На підтвердження участі позивачки та її чоловіка у добудові спірного будинку, суд прийняв ряд довідок про купівлю будівельних матеріалів, які виписані на інших осіб ( а.с.31,33,35), що суперечить вимогам закону.
Крім того, при наявності позову ОСОБА_2 про вселення , суд не вирішив її вимоги.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вищенаведені вимоги закону, встановити належним чином обставини справи, дати їм правильну оцінку і у відповідності із встановленим вирішити спір по суті.
Керуючись ст.ст.304,303,307,311-315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 4 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в цей же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з часу набрання законної сили.