АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2006 року

Колегія судців  судової палати в  цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді Фащевської Н. Є.,

суддів Стефлюк О.Д., Демковича Ю.Й.,

при секретарі Смій К.В.,

з участю представника апелянта та представника позивачів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення та зняття із реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.05.06 задоволено вимоги позивачів, усунено перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_1, яка належить на праві спільної часткової власності позивачам, шляхом зняття ОСОБА_1 із реєстрації за вказаною адресою.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позивачів, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норм матеріального та процесуального права.

Порушення вбачає в тому, що суд, не маючи достатніх доказів, визнав, що він порушував правила співжиття, які б дали підстави виселити його із житлового приміщення.

Крім цього зазначає, що він є членом сім'ї власника, а тому має право користуватися спірним житлом.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивачів просить відхилити апеляційну скаргу, вважаючи доводи апелянта безпідставними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, колегією суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, виходячи із наступних доводів.

Встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, в якій з 05.10.87 зареєстрований відповідач.

Відповідач приходиться батьком по відношенню до позивача ОСОБА_3  та колишнім чоловіком - до ОСОБА_2.

Позивачі поставили перед судом вимогу про виселення відповідача в порядку ст. 116 ЖК УРСР.

Згідно із ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач систематично руйнує чи псують жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття робить неможливим для інших проживання із ними в одній

Справа № 22а -734                                            Головуючий у 1-й інстанції - Веклич А.Г.

Категорія                                                          Доповідач - Демкович Ю.Й.

квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі тривалий час (понад 8 років) проживають за кордоном, оскільки виїхали на заробітки, й фактично із  ОСОБА_1   у квартирі не проживають.

Суд першої інстанції при розгляді спору не дав оцінки правовідносинам, які виникли між сторонами щодо співжиття та можливості, чи неможливості спільного проживання, а також не вирішив позовної вимоги щодо виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.

Так, судом не з'ясовувалися наступні обставини:

чи систематично руйнує або ж псують відповідач жиле приміщення, чи використовує його не за призначенням,

-    чи систематично порушує правила співжиття й робить неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі чи в одному будинку,

чи застосовувалися до нього заходи запобігання і громадського впливу і які вони дали результати.

У відповідності до п. 1.ч. 1 ст. 220 ЦПК, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Оскільки суд не досліджував правовідносин сторін щодо можливості, чи неможливості їх співжиття, про що свідчить протокол судового засідання та саме рішення, тому колегія вважає, що цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення..

Згідно із ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Окрім цього, рішення не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Враховуючи дані обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд у Тернопільський міськрайонний суд в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.