УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Фащевської Н.Є.
суддів Демковича Ю.Й., Стефлюк О.Д.
при секретарі Смій К.В.
з участю ОСОБА_1,ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7
адвоката ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду від 12 травня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до Почаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_10, яка фактично прийняла, але не оформила спадкових прав після смерті своєї матері ОСОБА_11.
Позивач вказав, що з 1989 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з померлою ОСОБА_12, проживав з нею однією сім'єю, а тому набув право на спадкування в порядку ст. 1264 ЦК як спадкоємець четвертої черги.
27 лютого 2006 року до суду звернулась ОСОБА_7 з позовом про визнання за нею права власності , в якому просила залучити її як правонаступника ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на 1/2 спірного будинку.
Позивач вказав, що він є внуком ОСОБА_13, який перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_11, а тому мав право власності на 1/2 спірного будинку.
Посилаючись на те, що його батько , а син ОСОБА_13, - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто до дня смерті ОСОБА_13( ІНФОРМАЦІЯ_2), він набув прав спадкування в порядку представлення відповідно до ст. 1266 ЦК на 1/2 частину спірного будинку.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з позовом до Почаївської міської ради про визнання за ними права власності на будинок по
АДРЕСА_1.____________________________________________________________
Справа № 22а-742 Головуючий у 1 інст. Білоснвич Г.С.
Категорія право власності Доповідач Фащевська Н.Є.
Позивачі вказали, що ОСОБА_11, власниця спірного будинку, була рідною сестрою їх матері ОСОБА_14 Після смерті ОСОБА_11 право власності на дане майно набула ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Посилаючись на те, що вони, як двоюрідні сестри та брат покійної є спадкоємцями згідно ст. 1276 ЦК, просили визнати за ними право власності на дане майно.
Рішенням Кременецького районного суду від 12 травня 2006 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок по АДРЕСА_1 відмовлено.
Визнано право власності в рівних частках на зазначений будинок за ОСОБА_6 та ОСОБА_7
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з апеляційною скаргою на рішення Кременецького районного суду від 12 травня 2006 року..
Апелянти вказали, що суд при ухваленні рішення порушив норми матеріального права, не правильно встановив дату відкриття спадщини і підстави набуття права на спадщину.
Посилаючись на наведене, апелянти просили скасувати рішення Кременецького районного суду від 12 травня 2006 року і направити справу на новий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_6 набув право власності на 1/2 частину будинковолодіння як внук спадкодавця ОСОБА_13 в порядку ст. 1266 ЦК, тобто за правом представлення.
Однак, суд зробив такі висновки на недоведених обставинах справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, як видно з матеріалів справи спірний будинок по АДРЕСА_1 був зареєстрований на ім'я ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Почаївською сільською радою 28 жовтня 1967 року та договору купівлі-продажу, посвідченого 7 травня 1974 року.
В будинку проживалиОСОБА_11,ОСОБА_13 та їх дочка ОСОБА_15, а з 1987 року - ОСОБА_9
ОСОБА_11 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Таким чином, висновок суду про те, що померлому ОСОБА_13 належала 1/2 частина спірного будинковолодіння не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в ній відсутні його правовстановлюючі документ і позовні вимог щодо цих обставин.
Посилання суду на наявність заповіту, посвідченого ОСОБА_11 28 листопада 1984 року в користь ОСОБА_13 є безпідставним, оскільки на час відкриття спадщини після ОСОБА_11, ОСОБА_13 не було в живих, а тому він не міг спадкувати по заповіту.
Крім того, суд не звернув увагу на норми ст. 1268 ЦК та ст.ст.548-549 ЦК від 1961 року щодо порядку здійснення права на спадкування.
Як видно з матеріалів справи власниця спірного будинковолодіння ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. В будинку залишилась проживати її дочка ОСОБА_12, яка відповідно до вимог ст. 529 діючого на той час ЦК набула право власності в порядку спадкування, але не оформила своїх прав. ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5. На час її смерті спадкоємців відповідно до діючого на той час ЦК не було.
ОСОБА_9 не перебував з померлою в зареєстрованих шлюбних відносинах. Таким чином, суд підставно прийшов до переконання, що до набрання чинності новим ЦК спадщина після смерті ОСОБА_12 не була прийнята ніким.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
Визнавши за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_9, суд виходив з того, що він успадкував майно після смерті ОСОБА_12 як спадкоємець четвертої черги, оскільки проживав з померлої у спірному будинку однією сім'єю більше п'яти років.
Разом з тим судом при вирішенні питання про визнання права власності на спадкове майно були порушені вимоги щодо оформлення права на спадщину: відповідно до вимог закону право власності після смерті видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Визнавши право власності за ОСОБА_17, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки з вимогами про визнання за нею права власності в порядку спадкування ОСОБА_7 не зверталась, в порушення вимог ст. 10 ЦПК не роз'яснив їй право на подання позову про визнання за нею права власності в порядку спадкування.
Наявність в справі заяви про допуск її правонаступником після смерті батька і ухвала суду, постановлена з приводу цього не заміняє позовної заяви про визнання права власності, оформленої відповідно до вимог закону.
Суд, в порушення вимог ст. 10 ЦПК не роз'яснив їй право на подання позову про визнання за нею права власності в порядку спадкування.
Враховуючи наведене, а також те, що зазначені порушення процесуального права неможливо усунути під час розгляду в апеляційній інстанції, колегія вважає, що рішення суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.303,304,307,311,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частково задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду від 12 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в цей же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.