Судове рішення #9906585

 

Справа № 2-а-487/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

        26 травня  2010 року                     м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

При секретарі – Тарасенко І.О.,

За участю:

Позивача – ОСОБА_1.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська  «про  стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни», суд –  

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська «про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни».

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно до ст. 6 Закону їй з 01.01.2006 року повинна сплачуватися щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але, відповідачем було відмовлено їй у виплаті визначених законом соціальних виплат (допомоги), передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Відмова відповідача в здійсненні перерахунку і виплаті державної соціальної допомоги є протиправною та такою, що суперечить Конституції України та законам України. Тому позивачка просить: визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не правомірною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування на її користь щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006 – 2008 роки в сумі 3891,90грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 . позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила поновити їй строк для звернення з адміністративним позовом до суду у зв’язку з тим, що про порушення своїх прав вона дізналася через газету в 2009 році.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, до судового засідання не з’явився подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 25).

Вислухавши позивачку ОСОБА_1 ., вивчивши матеріали справи, дослідивши чинне законодавство, дослідивши докази, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 . має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в її пенсійному посвідченні № НОМЕР_1 видане 19.08.1992 року (а.с. 11).

Рішенням управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 113 від 26.10.2009 року (а.с. 7), позивачці ОСОБА_1 . було відмовлено в задоволені вимог щодо перерахунку та виплати несплаченої пенсії з підстави відсутності фінансування з Держбюджету України підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Право позивачки на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, передбачено ст. 10 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195/ІV від 18.11.2004 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 . про своє порушене право дізналася лише в 2009 році з газет, у зв’язку з чим пропустила річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який просить поновити.

Вирішуючи дане клопотання суд встановив, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи, що рішення відповідача з цього приводу надано 26.10.2009 року, з зазначеним позовом позивачка звернулася 18.01.2010 року, а також те, що пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш право обізнаними особами, у зв'язку з чим суд доходить висновку про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суду в Україні.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена стаття набрала чинності з 01 січня 2006 року.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на збереження їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитина війни», серед яких їм надано право на отримання 30%  доплати до пенсії.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Згідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонду України покладено обов’язок щодо: призначення пенсій; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Згідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були .

Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до  Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки її дію було зупинено.

Щодо позовних вимог стосовно виплат за 2007 рік, суд виходить з наступного:

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону). Визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року – були відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р., № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року – були відсутні,  оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни тому в цій частині постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Доводи відповідача (а.с. 17-18), стосовно того, що відповідно до вимог  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства , не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відносно позовних вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними висновками суду за позовними вимогами, що стосуються 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України № 2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, тому позовні вимоги за цей період – не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VІ віл 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію статті 6 Закону України № 2195-ІV.

Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня – 482 гривень, з 1 жовтня – 498 гривень.

Разом з тим, судом встановлено, що з боку Управління ПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська були проведені виплати надбавки до пенсії як дитині війни за період: з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в розмірі 47 гривень 00 копійок; з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року в розмірі 48 гривень 10 копійок; з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року в розмірі 48 гривень 20 копійок; з 01.10.2008 року та по час розгляду справи в розмірі 49 гривень 80 копійок, що підтверджено довідкою (а.с. 19).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 01 липня – 48,2 грн., з 01 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення є такими, що  протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконав,  що стало також причиною звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають прийняттю судом, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені у встановленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

На підставі викладеного, керуючись   ст.ст.6, 22, 46, 64 Конституції України,   Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року,  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ,   ст. ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91р. № 1788-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, ст. ст. 2, 8, 11, 99, 100, 102, 159-163 КАС України, суд -  

постановив :

Поновити  ОСОБА_1 пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська «про  стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни»- задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, включно, - неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити перерахунок державної соціальної допомоги, у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, згідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, включно,  здійснив її виплату, з врахуванням фактично сплаченої суми надбавки до пенсії за зазначений період.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, згідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-VI.

Суддя              Т.П. Івченко

  • Номер:
  • Опис: про перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру що проживає в зоні посиленого р/к
  • Тип справи: на адміністративну справу
  • Номер справи: 2-а-487/10
  • Суд: Славутицький міський суд Київської області
  • Суддя: Івченко Тетяна Павлівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.11.2010
  • Дата етапу: 01.12.2010
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація