АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-707/06 Головуючий Іінстанції- Лизенко І.В.
Категорія 41 Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі - Лямзіній О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 08 грудня 2005 року за позовом Лисичанського КП ЖЕК №1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по витратам на обслуговування будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Лисичанського КП ЖЕК №1 про відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИЛА: Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 08 грудня 2005 року було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Лисичанського КП ЖЕК №1 заборгованість по витратам на обслуговування будинку за період з 01 липня 2004р. по 01 серпня 2005р. у сумі 265,04грн., а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Лисичанського КП ЖЕК №1 про відшкодування моральної шкоди було відмовлено через необґрунтованість вимог.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову Лисичанського КП ЖЕК №1 і про задоволення зустрічного позов), стягнувши з Лисичанського КП ЖЕК №1 на її користь моральну шкоду у розмірі 5000грн. При цьому вона в скарзі посилається на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ці порушення полягають у тому, що суд не взяв до уваги те, що між сторонами відсутні договірні відносини, так як договір на надання послуг власнику житла до теперішнього часу з нею не укладений. Не взяв суд до уваги положення ст. 907 ЦК України про те, що договір про надання послуг може бути розірваний у тому числі і шляхом односторонньої відмови від договору. Також посилалася на те, що судом в рішенні не наведено доказів фактично понесених затрат позивачем на утримання будинку і прибудинкової території та наданих відповідачці послуг, які вона повинна сплачувати. Не взяв до уваги суд також те, що позивачем не виконувалися ніякі роботи із передбачених законодавством як основні роботи під час ремонту жилих будівель. Крім того, відповідачка посилалася на те, що оскільки в справі відсутні фактичні докази надання житлово - комунальних послуг, судом при ухваленні рішення порушено її права, як споживача послуг та норми матеріального права, а саме ст. 901, 903 ЦК України, ст. 16, 20, 21, 24, 26 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", ст. 10,13 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"', ст.3,4,12,15,17,19,24 Закону України "Про захист прав споживачів", а також положення інших нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини. Були також порушені норми процесуального права, а саме ст. 58-62, 212, 213/214, 215 ЦПК України, оскільки судом були допущені неповнота встановлення обставин та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінка доказів.
У судовому засіданні представник відповідачки підтримав апеляційну скаргу, давши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню і просить залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень. Аналогічні вимоги містилися і в ст. 15. 15-1, 30 ЦПК України в редакції 1963р.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача і про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до позивача про стягнення моральної шкоди..
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що спірна квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оскільки придбана під час шлюбу на підставі договору міни. Однак відповідачі починаючи з 01.07.2004р. не вносять плату за обслуговування будинку та прибудинкової території. Заборгованість по оплаті за період з 01.07.2004р. по 01.08.2005р. становить 265,04грн. Відповідачі не оспорювали правильність цього розрахунку та не посилалися на те, що використані позивачем тарифи не відповідають затвердженим чинним законодавством. Між сторонами був укладений договір про надання послуг. Позивачем виконувались роботи по обслуговуванню будинку, в якому розташована квартира відповідачів, а відповідачі не надали переконливих доказів відсутності або неякісності наданих позивачем послуг. Надані відповідачами докази не стосуються позивача по цій справі і спірного періоду. Також суд виходив з того, що оскільки не встановлено винних дій зі сторони Лисичанського КП ЖЕК №1, в результаті яких у ОСОБА_1 сталася гіпогалактія, то в задоволенні її позову до Лисичанського КП ЖЕК № 1 про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг власнику житла, а тому відповідачі не повинні сплачувати витрати на технічне обслуговування будинку і прибудинкової території, не заслуговують на увагу, так як між сторонами був укладений договір від 07.09.2003р., а навіть відсутність письмового договору не звільняє відповідачів від участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, в якому знаходиться їх квартира., бо після придбання спірної квартири у власність відповідачі стали співвласниками також і допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, якими вони фактично користується нарівні з другими власниками житла. Згідно ж п.п. 17, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків, прибудинковими територіями, затвердженими постановою КМУ від 08.10.92р. № 572 власники квартир багатоквартирних будинків були зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. П.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, при будинковими територіями в редакції постанови від 24.01.2006р. також передбачає обов'язок власників квартир оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки , встановлені договором або законом. Таким чином власник квартири в багатоквартирних будинках зобов'язаний приймати участь у витратах на технічне обслуговування будинку та прибудинкової території на підставі договору або закону. Статтею ж 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що утримання приватизованих квартир(будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються КМУ, незалежно від форм власності. Зазначене свідчить про те, що відсутність договору про надання послуг власнику житла сама по собі не звільняє власника житла від необхідності оплати за технічне обслуговування житла і прибудинкової території, бо обов'язок по оплаті покладено на нього законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні суду не наведені доказів фактично понесених затрат позивачем на утримання будинку і прибудинкової території та наданих відповідачці послуг також не заслуговують на увагу, так як позивачем надавались довідки про надані комунальні послуги, відповідачі самі визнали, що частково послуги надавались, але посилались, що вони були надані не в повному обсязі. Проте належних доказів, передбачених чинним законодавством, про неналежне виконання своїх обов'язків позивачем при наданні послуг або про надання послуг неналежної якості відповідачі суду не надали. Ці обставини оцінював суд першої інстанції у сукупності з другими доказами і дав їм належну правову оцінку.
Посилання на порушення судом норм процесуального права не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильні висновки, зроблені судом першої інстанції відносно спірних правовідносин, які склалися між сторонами.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає необхідним рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 08 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її проголошення.