Справа № 22-а-151 -Ф / 07    Головуючий суду першої інстанції                        Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції        Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2007 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів                                     Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.

при секретарі                         Цендрі О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Керченського міського військового комісаріату АР Крим про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Керченського міського суду АР Крим від 29 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Керченського міського військового комісаріату АР Крим (далі - Керченський МВК) про зобов'язання відповідача замінити надану довідку на іншу, яка б не містила вказівки про судимість позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що йому 20 лютого 2004 року відповідач видав довідку замість військового квітка № НОМЕР_1, де у графі «Визнаний» розділу «Ступінь придатності» було зазначено «ст. 15 п. 5 (як судимий)», що порушує його права, оскільки його судимість погашена та він визнається таким, що не має судимості відповідно до пункту 1 статті 89 Кримінального кодексу України. Таке порушення прав має значення, зокрема, при працевлаштуванні - роботодавці надають перевагу кандидатам, щодо яких немає відомостей про судимість.

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 29 листопаду 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент звернення позивача до суду минув строк для цього, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підстави для поновлення цього строку відсутні. Судом також була встановлена безпідставність зазначення у оспорюваній довідці даних про судимість позивача, оскільки судимість ОСОБА_1 була погашена відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України.

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування та ухвалення нової - про задоволення позову.

Вимоги скарги позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті постанови не врахував ті обставини, що його права почали порушуватися лише у 2006 році, коли він став безробітним і виникли перешкоди у працевлаштуванні, тому строк позовної давності пропущений не був. Також апелянт посилається на те, що жодними інструкціями не передбачено зазначення судимості у довідці, а такі дії відповідача порушують вимоги Закону України «Про інформацію».

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

2

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26 жовтня 2006 року звернувся до Керченського міського суду АР Крим із адміністративним позовом (а.с. 3) про зобов'язання Керченського МВК провести заміну довідки (замість військового квитка). У зазначеній довідці, виданій відповідачем 20 лютого 2004 року під № НОМЕР_1, у графі «Визнаний» розділу «Ступінь придатності» зазначено «ст. 15 п. 5 (як судимий)» (а.с. 4).

Відповідно до абзацу 4 частини 5 статті 15 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» у редакції, яка діяла на час видачі довідки - зі змінами, внесеними до 18 вересня 2003 року, у мирний час призову на строкову військову службу не підлягають громадяни, які були засуджені до позбавлення волі.

Вироком, що міститься у матеріалах справи (а.с. 6, 7), ОСОБА_1 було засуджено до позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік за статтею 75 цього Кодексу. Постановою суду від 18 квітня 2003 року (а.с. 15) ОСОБА_1 було звільнено від покарання.

Відповідно до пункту 1 статті 89 Кримінального кодексу України особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, визнаються такими, що не мають судимості, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність запису у оспорюваній довідці фактичним обставинам справи, оскільки станом на дату видачі довідки - 20 лютого 2004 року - ОСОБА_1 відповідно до наведеної вище норми Кримінального кодексу України вже вважався таким, що не має судимості.

Крім того, колегія суддів вважає оспорювану довідку такою, що не відповідає також іншим вимогам закону, оскільки відповідачем при її виготовленні було припущено певних порушень у заповненні графи «Визнаний» розділу «Ступінь придатності». Зібрані та досліджені у справі докази дозволяють дійти висновку, що на час прийняття рішення

комісією Керченського МВК - 30 квітня 2002 року, ОСОБА_1 не підлягав у мирний час

призову на строкову військову службу на підставі абзацу 4 частини 5 статті 15 Закону

України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» як громадянин, який був засуджений до позбавлення волі, але у оспорюваній довідці неправильно зазначено норму закону («пункт 5 статті 15»), а текстова частина («як судимий») не відповідає змісту наведеної норми.               

Згідно зі частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 99 вказаного Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свободи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду, а також щодо відсутності підстав для його поновлення, оскільки оспорювана довідка була видана відповідачем і отримана позивачем, відповідно до його пояснень, 20 лютого 2004 року, і саме з часу її отримання ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав До суду ОСОБА_1 звернувся 20 жовтня 2006 року (ах. 3), тобто з пропуском строку для звернення до адміністративного суду. Колегія суддів бере до уваги також і той факт що як вбачається з тексту довідки, вона дійсна до 30 квітня 2007 року (а.с. 4).

За таких обставин підстав для скасування оскаржуваної постанови суду і задоволення апеляційної скарги не вбачається.   

3

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення. Постанову  Керченського  міського  суду  АР Крим  від  29  листопада  2006  року

залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту п проголошення, однак може бути оскаржена до безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.