УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2796 від 2006 р. Головуючий суддя у 1 -ій
Категорія -39 інстанції- Кузнєцов В.О.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.,
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.,
при секретарі - Колесніченко О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі ДП „Котон" Колективного підприємства Дніпропетровської
трикотажної фірми " ІНФОРМАЦІЯ_1 "
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства " Котон " Колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми " ІНФОРМАЦІЯ_1", 3- я особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що працювала на посаді помічника майстра на Дніпропетровській трикотажній фабриці „ІНФОРМАЦІЯ_1" з 1970 р. Згідно наказу № НОМЕР_1 від 16.09.1999 р. вона була переведена помічником майстра 6 розряду в ДП "Котон" КП ДТФ "ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Наказом №НОМЕР_2 від 18.07.2005 р. вона була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, не відповідачим вимогам ст., ст..43,49- 2, 252 КЗпП України, колдоговору. Вважає також, що своїми діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду.Просила постановити рішення яким визнати наказ про ії звільнення незаконним, поновити ії на роботі, стягнути з відповідача на ії користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 876,90 грн., моральну шкоду в розмірі 6000 грн., судові витрати.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд визнав наказ № НОМЕР_2 від 18 липня 2005 року про її звільнення незаконним та поновив на попередній посаді.
Стягнуто з ДП "Котон" КП Дніпропетровської трикотажної фірми " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь ОСОБА_1. середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - 4618,34 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., судові витрати в розмірі 200 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі ДП "Котон" просило скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і звільнення було проведено без порушень трудового законодавства.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і постановити нове рішення за наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу № НОМЕР_3 від 07.07.1970 року позивачка була прийнята на роботу у Дніпропетровську трикотажну фабрику на посаду помічника майстра 6 розряду (ас. 6-8 т. 1 ). Відповідно до наказу № НОМЕР_1 від 16.09.1999 року позивачка була прийнята на роботу у ДП " Котон" КП ДТФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по переводу помічником майстра 6 розряду (а.с. 100 т.2 ). Підприємство зареєстровано у 1997 році (а.с. 29-37 т. 1), засновником є головне підприємство КП ДТФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
На засіданні правління КП ДТФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.04.2005 року було прийняте рішення про надання згоди ДП " Котон " на зміни в штатному розкладі, а саме вивід одиниці помічника майстра.( а.с. 66-70 т.2 ). Згідно наказу № НОМЕР_5 від 28.04.2005 року було прийнято рішення про виведення з штатного розкладу з 18.07.2005 року посади помічника майстра 6 розряду ( а.с. 70 т. 1 ). 18 травня 2005 року позивачка була попереджена про її звільнення, їй була запропонована робота на головному підприємстві ( а.с.69 т. 1 ), від якої вона відмовилася, про що було складено акт ( а.с. 68 т. 1 ). В той же день були направлені відомості відносно позивачки до Індустріального районного центру зайнятості (а.с. 66-67 т1).
18 травня 2005р. адміністрація ДП " Котон " звернулася з поданням до профкому КП ДТФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про надання згоди на звільнення позивачки в зв'язку з скороченням штату (а.с. 40 т.2), а 24 травня 2005 р. з таким поданням адміністрація звернулася до Дніпропетровського обкому профспілки працівників текстильної та легкої промисловості.(а.с. 39 т. 2 ). Згідно рішень профкому КП ДТФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 26 травня 2005 року (а.с. 24-26 т. 1), Дніпропетровського обкому профспілки працівників текстильної та . легкої промисловості від 01.02.2006 року ( а.с. 23-26 т.2 ) не було надано згоди на звільнення позивачки.
Згідно наказу № НОМЕР_2 від 18 липня 2005 року позивачку було звільнено у зв'язку з скороченням чисельності за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 13 т.1 ). В той же день вона була ознайомлена з наказом. Наказом № НОМЕР_4 від 01.09.2005 року були внесені зміни до наказу про звільнення позивачки, де зазначено, що позивачку звільнено у зв'язку з скороченням штату (а.с. 63 т. 1).
Оскільки позивачка є членом первинної профспілкової організації КП ДТФ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " , яка не дала згоди на звільнення, районний суд прийшов дол. висновку про те, що звільнення позивачки було здійснено з порушенням трудового законодавства.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
І) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 1 статті 43 передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43-1 розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.
Згідно наданих позивачкою доказів не вбачається, що на ДП „Котон" Колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми " ІНФОРМАЦІЯ_1 " була створена первинна профспілкова організація. Згідно довідки (а.с.175,т.2) страхові внески із заробітної плати позивачки відраховувалися на підставі її заяви щомісячно до первинної профспілкової організації КП ДТФ „ІНФОРМАЦІЯ_1". Доказів про створення первинної профспілкової організації на ДП „Котон" суду не надано. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що на ДП „Котон" первинна профспілкова організація не була створена.
На підставі викладеного та з урахуванням дотримання відповідачем вимог чинного трудового законодавства щодо процедури звільнення позивачки, колегія суддів не знаходить законних підстав для її поновлення на роботі, тому в задоволені її позову необхідно відмовити.
Доводи позивачки про те, що первинна профспілкова організація не дала згоди на її звільнення стосовно критики керівництва з її боку, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ДП „Котон" Колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми " ІНФОРМАЦІЯ_1 " задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2006 року скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі відмовити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржено до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.