АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Пономаренко А.В.,
суддів: Білоусової В.В., Дралло І.Г.,
при секретарі: Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Прокурора м. Ялта в інтересах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим до Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: КП Ялтинської міської Ради БТІ, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Прокурора м. Ялти на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Прокурор м. Ялти в інтересах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: КП Ялтинської міської Ради БТІ, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Вимоги мотивовані тим, що Прокуратурою м. Ялти під час перевірки додержання вимог містобудівного законодавства в діяльності Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради встановлено порушення відносно реєстрації за ОСОБА_1 права власності на будівлю та внутрішні перебудови. Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №1533 від 27 серпня 2009 року, всупереч ухвалі Ялтинського міського суду від 12.08.2008 року, було розглянуто питання щодо реєстрації самовільних будівель по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_1, та було затверджено рішення міжвідомчої комісії щодо можливості реєстрації за ОСОБА_1 права власності на будівлі та внутрішні перебудови за адресою, АДРЕСА_2. На підставі цього ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок. Оскільки ОСОБА_1 збудувала зазначені будівлі самочинно, без будь-яких дозвільних документів, право власності за нею було визнано та зареєстровано в період дії заборони на проведення цих дії, то, на думку прокурора, рішення Ялтинського міськвиконкому та свідоцтво про право власності суперечать чинному законодавству та підлягають визнанню недійсними, у зв’язку з чим також підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу спірної будівлі укладений 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 25 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю на законі та недоведеністю.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та Прокурор міста Ялти просять скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, та просять ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до правил статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з правилами статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову Прокурору міста Ялти в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є необґрунтованими на нормах матеріального права та недоведеними, оскільки право власності за ОСОБА_1 на спірні будівлі визнано у встановленому законодавством порядку і не порушує прав Держави в особі Інспекції ДАБК в АР Крим в інтересах якої заявлені позовні вимоги.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник спір щодо користування земельною ділянкою, у зв’язку з чим ухвалою Ялтинського міського суду від 12 серпня 2008 року заборонено Виконавчому комітету Ялтинської міської Ради розглядати питання щодо реєстрації самовільних будов по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які розташовані в місті Ялті, на ім’я ОСОБА_1 Зазначена ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12 січня 2009 року.
Також встановлено, що ОСОБА_1 самовільно, без дозвільних документів збудувала будинок літ. «Б» по АДРЕСА_2 на земельній ділянці, яка не надавалася їй для будівництва житлового будинку і на праві власності або оренди їй не належала.
Зазначені обставини підтверджуються відсутністю державного акту на право власності або оренди земельної ділянки на час прийняття спірного рішення Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради, а також рішенням Апеляційного суду АР Крим від 9 грудня 2009 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування прибудинковою територією з тих підстав, що у сторін немає правоустановчих документів на спірну земельну ділянку.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на прибудинковій території будинкуАДРЕСА_2 зробила самочинне будівництво у вигляді трьохповерхового будинку літ. «Б». Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №1533 від 27.08.2009 року було затверджено рішення міжвідомчої комісії щодо можливості реєстрації права власності за ОСОБА_1 на цю будівлю та 11 вересня 2009 року їй видано свідоцтво про право власності на житловий будинок.
Рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №1533 від 27.08.2009 року та свідоцтво серії САС №743129 від 11.09.2009 року про право власності на будинок №13-а літ. «Б» по вул.. Пироговській в місті Ялта на ім’я ОСОБА_1 безперечно є незаконними та підлягають визнанню недійсними, оскільки спірні рішення та свідоцтво прийняті в період дії судової заборони на вчинення таких дій за наявністю спору щодо земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво. Крім того земельна ділянка ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку не надавалася і вона не мала права власності або користування зазначеною земельною ділянкою. Інспекція ДАБК в АР Крим не давала дозволу на проведення будівельних робіт та відповідного сертифікату не видавала.
Відповідно до положень статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Стаття 331 ЦК України визначає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно Закону України «Про планування і забудову територій» стаття 29, здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.
Такий порядок визначено Постановою КМ України від 20 травня 2009 року №534.
Приймаючи рішення №1533 від 27.08.2009 року Виконавчий комітет Ялтинської міської Ради порушив зазначені норми законодавства і всупереч вимогам Закону видав ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Та обставина, що вже під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 25 грудня 2009 року отримала на підставі рішення Ялтинської міської Ради №263 від 25.11.2009 року державний акт на право власності на земельну ділянку, а 19 березня 2010 року ОСОБА_2 отримала сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам на спірний будинок виданий Інспекцією ДАБК в АР Крим не свідчить про законність рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №1533 від 27.08.2009 року та про законність видачі свідоцтва про право власності на будинок від 11.09.2009 року, а тільки є підставою для розгляду Виконавчим комітетом цього питання в теперішній час і прийняття відповідного рішення у відповідності до чинного законодавства.
Оскільки рішення №1533 від 27.08.2009 року Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради та свідоцтво про право власності на житловий будинок на ім’я ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_2 видані з порушенням вимог чинного законодавства, то вони підлягають визнанню недійсними.
За таких обставин договір купівлі-продажу спірного будинку укладений 15.10.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає вимогам чинного законодавства і також підлягає визнанню недійсним.
Згідно з правилами статті 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Стаття 215 ч.1 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Відповідно до статті 216 ч.1 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Оскільки право власності ОСОБА_1 на самовільно збудовані будівлі та внутрішні перебудови за адресою: АДРЕСА_2 отримано незаконно, договір купівлі-продажу цього самочинно збудованого нерухомого майна слід визнати недійсним та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 321 225 гривень отриманих по договору.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання в тому, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу статті 309 ч.1 п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Прокурора міста Ялти з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Прокурора м.Ялти – задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Прокурора м. Ялти задовольнити.
Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради АР Крим № 1533 від 27 серпня 2009 року та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 11 вересня 2009 року на ім’я ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 жовтня 2009 року житлового будинку АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 321 225 гривень вартості будинку отриманих за договором купівлі-продажу.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в дохід держави: судовий збір 1700 гривень та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.