Справа № 22 Ц-463/ 2007 р.                   Суддя 1-й інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія-22                                              Судди-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

РІШЕННЯ

14 березня   2007р.   Судова   колегія   судової   палати   в   цивільних   справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючої:              Вовненко Г.Ю.

суддів:                      Галущенка О.І.

Колосовського С.Ю.

при секретарі-     Плотник С.А.

за участю:

позивачів -             ОСОБА_1., ОСОБА_2.

представників:

позивачів -            Апостолова В.О.

відповідача -        Хмельницького В.С

прокурора -            Пилипчук А. І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційними скаргами

Державного казначейства України та Прокуратури Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.01. 2007 р.    у справі за

позовом

ОСОБА_1та ОСОБА_2до Держави про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, прокуратури та суду

встановила:

31.01.2006 р. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися з позовом до Держави про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, прокуратури та суду.

Позивачі зазначали, що органами досудового слідства на протязі 2004- 2005р.р. проти них декілька разів порушувались кримінальні справи за фактами навмисного ухилення від сплати податків, службової недбалості та службового підроблення.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2005 р., який скасовано ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14.06.2005 р., їх засуджено до штрафу за ч. 2 ст. 367 КК України.

Після додаткового слідства справа закрита постановою прокурора ГУ Генеральної прокуратури України від 20.12.2005 р.

Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконним засудженням їм завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях з приводу цих незаконних дій, погіршення стосунків з оточуючими, позбавлення можливості для кращого працевлаштування за спеціальністю та посадою, у втраті авторитету та необхідності здійснення додаткових зусиль щодо відновлення авторитету, честі, взаємовідносин з оточуючими.

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили про відшкодування моральної шкоди та стягнення на їх користь відповідно -120 та 150 тис. грн.

2

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.01. 2007 р. постановлено про задоволення позову і стягнення на користь ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з Державного казначейства України 120.000 грн., та 150.000 грн. відповідно.

В апеляційній скарзі Державне казначейство України ставить питання про скасування рішення та просить постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову до Державного казначейства України, посилаючись на необгрунтованність висновків суду, щодо наявності підстав для відшкодування шкоди,   завданої незаконними діями працівників міліції.

В апеляційній скарзі прокуратури ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову частково з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Апеляційна скарга прокуратури Миколаївської області підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Державного казначейства України відхиленню  з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що особи, стосовно яких закрита справа по обвинуваченню у скоєнні кримінальних злочинів за відсутністю складу злочину, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст.. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 р.( з змінами на 01.12.2005 р.( далі - Закон про відшкодування шкоди).

Визначаючи розмір її відшкодування суд погодився з розміром вимог позивачів та стягнув відповідно 120 тис. грн. та 150 тис. грн. відповідно.

Але такі висновки не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.. ст.. 1,2 Закону про відшкодування шкоди, особи, щодо яких вчинялися незаконні дії у вигляді притягненням до кримінальної відповідальності, обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного засудження, мають право на відшкодування моральної шкоди.

її відшкодування, відповідно до положень ч. ч. 5, 6 ст.4 Закону про відшкодування шкоди, провадиться у разі, коли незаконні дії органів досудового слідства, прокуратури та суду завдали моральних втрат громадянам, призвели до порушення їх нормальних життєвих зв'язків, вимагають від них додаткових зусиль для відновлення цих зв'язків та нормального способу життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянам внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення, або позбавлення можливостей реалізації ними своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір моральної шкоди та ухвалюючи рішення про стягнення її відшкодування у розмірі 120 та 150 тис. грн., відповідно, суд не врахував положень ст.. З ЦК України, п.п.9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4, відповідно до яких, крім врахування характеру та обсягу моральних втрат, тривалості та глибини моральних страждань потерпілого, слід виходити з обставин справи та засад розумності, виваженості і справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що стосовно позивачів на протязі 2004- 2005р.р. порушувались кримінальні справи за фактами навмисного ухилення від сплати податків, службової недбалості та службового підроблення.

3

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2005 р., який скасовано ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14.06.2005 р., їх засуджено до штрафу за ч. 2 ст. 367 КК України.

Після додаткового слідства справа закрита постановою прокурора ГУ Генеральної прокуратури України від 20.12.2005 р.

Крім підписки про невиїзд до них не застосовувались будь-які інші процесуальні запобіжні заходи, якими б обмежувались їх цивільні права.

Даних про те, що вони були позбавлені роботи внаслідок незаконних дій зазначених органів, у справі, немає.

Встановлене свідчить про невідповідність висновків суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди та необхідність зміни рішення у цій частині, відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Змінюючи рішення в частині розміру відшкодування, судова колегія вважає, що з врахуванням характеру та обсягу моральних втрат, обставин за яких вчинені незаконні дії органів досудового слідства, прокуратури та суду і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості слід визначити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2. 30 тис. грн., на користь ОСОБА_1. 20 тис. грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу Державного казначейства України - відхилити.

Апеляційну     скаргу     Прокуратури     Миколаївської     області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.01. 2007 р. в частині розміру відшкодування - змінити.

Визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2- 30 тис. грн., ОСОБА_1 -20 тис. грн., відповідно.

Стягнення здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку, встановлених до відшкодування сум на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1. з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.