УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Іващенко В.В.

Суддів                       Летягіної О.В.

Сінані О.М.

При секретарі            Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства Страхова Компанія „Правекс-Страхування" про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 15.08.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ СК „Правекс-Страхування", в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь збитки, пов'язані з недійсністю договору страхування в розмірі 11706,9грн.; суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 5141,86грн.; три процента річних від простроченої суми за період з 18.08.2004 року по 15.02.2005 рік в розмірі 231,17грн.; стягнути у відшкодування моральної шкоди 5000грн.

Вимоги мотивовані тим, що 18.08.2004р. в зв'язку з оформленням кредитного договору з АКБ „Правекс-Банк" на придбання автомобілю, того ж дня, нею з ВАТ СК „Правекс-Страхування" була досягнута угода про укладення договору страхування належного їй автомобілю „Volkswagen Transporter TDI", реєстраційний номер НОМЕР_1. В підтвердження зазначеної угоди на розрахунковий рахунок відповідача вона внесла грошову суму в розмірі 4274,20грн., як страховий платіж. Проте, з боку відповідача договір підписаний не був і був наданий їй вже після настання першого страхового випадку у вигляді ДТП, виплата за який, та подальші два аналогічні страхові випадки, відповідачем проведена не була. В результаті недійсності договору страхування з вини відповідача їй заподіяні збитки і моральна шкода.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 15.08.2006 року позов задоволено частково. Стягнено з ВАТ СК „Правекс-Страхування" на користь ОСОБА_1 4274,20грн., а також судовий збір в розмірі 51грн.

На рішення подана апеляційна скарга ОСОБА_1 в якій ставиться питання про зміну рішення суду в частині відмови в позові, та стягнення з відповідача збитків, пов'язаних з недійсністю договору страхування в розмірі 11706,9грн., суми страхової виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 5141,86грн., і трьох відсотків річних в розмірі 307грн., а також 5000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Справа № 22-256/2007 р.                 Головуючий у першій інстанції Сердюк О.С.

Доповідач Летягіна О.В.

Апелянт вважає, що суд повинен був визнати договір страхування недійсним з моменту його укладення, як цього вимагають правила статті 236 ЦК України. Зобов'язавши відповідача повернути виплачену нею суму, суд не урахував норми статей 625 і 536 ЦК України, які передбачають сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції, і трьох відсотків річних за користування чужими грошами. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовані норми матеріального права. Вважає неправильними висновки суду і щодо відсутності заподіяння їй діями відповідача моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала до суду достатньо доказів у підтвердження укладення з ВАТ СК „Правекс-Страхування" договору страхування автомобілю. Відсутність підписів сторін на бланку договору добровільного страхування, на думку суду, свідчить про те, що жодна із сторін фактично не виявила бажання знаходитися в договірних відносинах, тому, згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, зазначений правочин є недійсним.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Стаття 979 ЦК України, ст.16 ЗУ „Про страхування" визначають поняття договору страхування, за яким одна сторона (Страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, зазначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.981 ЦК України, договір страхування укладається в письмовій формі. При недотриманні письмової форми договору такий договір є нікчемним. Виходячи із загальних правових положень, регулюючих договірні відносини (ст.ст.638, 639, 640 ЦК України), а також операції між фізичними і юридичними особами (ст.ст. 207, 208 ЦК України), договір добровільного страхування повинен бути підписаний сторонами, що є моментом набрання його чинності.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України при недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Судом було встановлено, що належним чином оформленого договору страхування сторонами по справі до суду не було надано.

Виходячи з цього, суд зобов'язав відповідача повернути позивачці перераховану нею як страховий платіж грошову суму в розмірі 4274,20 грн. Вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення вказаного платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції суд визнав необгрунтованими, оскільки даний платіж був здійснений в результаті недійсного правочину і підлягає поверненню в розмірі фактично перерахованої грошової суми.

Колегія суддів згодна з такими висновками суду, так як вважає, що відсутність договірних відносин тягне за собою відсутність будь-яких договірних зобов'язань.

Також, суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування збитків та моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не надала

Справа № 22-256/2007 р.                  Головуючий у першій інстанції Сердюк О.С.

            Доповідач Летягіна О.В.

доказів, які б достовірно вказували на вину відповідача в заподіянні їй збитків і моральної шкоди.

Таким чином, судова колегія з цивільних справ вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, п.1 ст.307, 308, 313, п.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 15.08.2006 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.

Справа № 22-256/2007 р.                 Головуючий у першій інстанції Сердюк О.С.

Доповідач Летягіна О.В.