Справа № 22-а-317/2006 р. Категорія -42

Головуючий у 1-й інстанції - Костенко В.Г. Суддя-доповідач - Дубровна В.В.

УХВАЛА

іменем    України

З серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -  МасловаВ.О.,

суддів           -  Дубровної В.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , третя особа Шосткинський міськрайвідділ Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, - про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано неправомірними дії УМВС України в Сумській області щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в період з 15 березня 2006 року по 11 квітня 2006 року.

Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні вимог в інший частині за  необґрунтованістю.

Стягнуто з УМВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права, просить цю постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

3*ясувавши правові позиції сторін , вивчивши матеріали справи , колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Звертаючись до суду , ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги тим , що відповідачем порушуються його трудові права / це встановлення 9-тигодинного робочого дня , систематична робота в надурочний , вихідний та нічний час /. В зв*язку з відсутністю в "Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ"   / далі -Положення/ , затвердженому Постановою КМУ   № 114 від

19.07.1991 року норми , яка б передбачала звільнення зі служби в зв*язку з порушенням законодавства про оплату праці, посилаючись на ч. З ст. 38 КЗпП України , просив звільнити його з посади слідчого слідчого відділення Шосткинського міськрайвідділу міліції на підставі поданого ним рапорту від 14.12.2005 року та стягнути моральну шкоду , яка була йому спричинена неправомірними діями відповідача по відмові в його звільненні.

Місцевий суд , частково задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того , що відповідач неправомірно звільнив зі служби ОСОБА_1 на підставі поданого рапорту 11 квітня 2006 року , в той час , коли повинен був звільнити його у відповідності до Положення протягом трьох місяців після подання рапорту на звільнення , тобто 15 березня 2006 року .

В іншій         частині суд відмовив в задоволенні позовних вимог , зазначивши про

те , що спір між сторонами виник з приводу проходження публічної служби в органах внутрішніх справ, що врегульовано спеціальним законодавством , а тому, не вбачав підстав для застосування до спірних правовідносин трудового законодавства , зокрема , п. З ст. 38 КЗпП України . Крім того , посилаючись на спеціальне законодавство , яке не передбачає відшкодування моральної шкоди при проходження публічної служби , відмовив в її відшкодуванні .

Переглядаючи судове рішення в межах апеляційної скарги , колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Місцем судом при розгляді справи належним чином з*ясовані всі обставини справи , перевірені доводи та заперечення кожної сторони , постановлене судове рішення , яке грунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Вірним та обгрунтованим є висновок суду про відсутність підстав для застосування при звільненні позивача норм трудового законодавства , оскільки проходження служби позивачем регулюється спеціальними актами , зокрема , Законом "Про міліцію ", Положенням та іншими, які також не передбачають і стягнення моральної шкоди.

Крім того , суд обгрунтовано відмовив у стягненні на користь позивача судових витрат / вартості проїзду та добові / , оскільки судом встановлено , що права позивача порушені були з 15 березня 2006 року , а понесені ним судові витрати стосуються періоду до 15 березня 2006 року.

Керуючись ст.ст. 195,199,200,205,206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

Головуючий: Судді:

Вірно: суддя апеляційного суду