Справа № 2-а – 153/ 07
Н.р. 45
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31липня 2007 року м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої-судді Євпак В.В.
при секретарі Курдиш М.В.
за участю представників сторін
розглянувши справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства „Коровинецький цукровий завод” про стягнення адміністративно – господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 35526 грн. 85 коп., -
встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача 35526 грн. 85 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не працевлаштування таких у 2006 році. Вимоги мотивує тим, що виходячи з середньо-облікової чисельності працюючих у відповідача 261 чоловік, відповідач мав працевлаштувати 10 інвалідів, але влаштував лише 5 чоловік, не виконав при цьому норматив у кількості 5 чоловік. Сума адміністративно-господарської санкції з урахуванням пені обчислена з середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві 6967 грн. 43 коп., і становить 35526 грн. 85 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що робочі місця для працевлаштування інвалідів були створені і про це були повідомлені відповідні органи державної служби зайнятості. Тому вважає, що відсутні підстави для застосування адміністративно – господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив: дані правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991р.(далі Закон), Постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» від 03.05.1995 р. №314 (далі Постанова), чинних на момент виникнення правовідносин.
Згідно із ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 24 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
З статистичної звітності форми № 10 ПІ поштово – річного « Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2006 рік видно, що середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 261 осіб. Відповідно чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем до чотирьох відсоткового нормативу, у 2006 році становила 10 осіб, у той час коли у звітному періоді було працевлаштовано лише 5 інвалідів. У звітному періоді 5 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, згідно з установленим нормативом, залишалось не зайнятим.
Дана обставина сторонами не оспорюється.
Разом з тим частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено порядок працевлаштування інвалідів, який здійснюється шляхом безпосереднього їх звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» від 03.05.1995 р. № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач виконав всі умови для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до Закону та вжив заходи для працевлаштування інвалідів. Так відповідач про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів повідомляв відповідача по справі, управління праці та соціального захисту населення Чуднівської РДА, Чуднівський районний центр заянятості. За повідомленням останнього такі особи на підприємство в 2006 році не направлялись.
Відповідач також вживав заходи щодо працевлаштуванння інвалідів на створені ним робочі місця для них і з власної ініціативи, що стверджується наданими оголошеннями в районну газету.
У справі відсутні відомості і про те, що комусь з інвалідів було відмовлено в працевлаштуванні, при їх безпосередньому зверненні до відповідача.
З положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не вбачається, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов’язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця.
З урахуванням всіх обставин по справі суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991р., та Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» від 03.05.1995 р. №314 , керуючись ст. ст. 94, 158 – 163, 167, 254 КАС України, -
постановив:
В задоволені позовних вимог Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства „Коровинецький цукровий завод” про стягнення адміністративно – господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 35526 грн. 85 коп. відмовити за безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом 20 днів з дня подання апеляційної скарги, яка може бути подана до суду протягом 10 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя