Справа №2-а-136/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого               судді                   Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Камхі А.Д.

        з участю представника                        ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_2 до Слобідської сільської ради Кагарлицького району Київської області про виділення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 357-ХХХУ1-У від 01.02.2010р. сесії Слобідської сільської рада про відмову ОСОБА_2 у дозволі на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту в кінці вул. Котовського, зобов’язати Слобідську сільську раду надати ОСОБА_2 дозвіл  на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу площею 1,9 га північно-східній частині села в межах населеного пункту на південний схід від вул..  Котовського , посилаючись на те, що 21.12.2009 р. позивач звернувся із заявою до Слобідської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту в кінці вул. Котовського .

В лютому 2010 р. від Слобідської сільської ради на ім'я позивача надійшов лист № 48 -02-32 від 04.02.2010 р. про розгляд його заяви. До листа було додане рішення сесії сільської ради.

Рішенням сесії № 357-ХХХУ1-У від 01.02.2010р. позивачу було безпідставно відмовлено у дозволі на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту в кінці вул. Котовського .

Відмову у наданні земельної ділянки позивач вважає безпідставною оскільки п.7ст.118 Земельного Кодексу України передбачає, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

06.11.2009 р. до Слобідської сільської ради був направлений адвокатський запит щодо надання інформації чи не передана у приватну власність, або в оренду земельна ділянка, яка розташована неподалік вул. Котовського с. Слобода Кагарлицького району.

24.11.2009р. на адвокатський запит була дана відповідь про те, що дана земельна ділянка площею 9,8 га не передана у приватну власність та оренду.

Крім того, позивач має право на виділення земельної ділянки, виходячи з наступних міркувань.

Пунктом 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено механізм безоплатного надання у власність земельної ділянки, зокрема, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності   для ведення фермерського господарства, ведення  особистого селянського господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державне адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельне ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. В своїй заяві позивачем зазначено мету використання та бажані розміри земельної ділянки.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

На підставі статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Наведені норми поширюються не тільки на приватизацію раніше наданих громадянам земельних наділів, а й на передачу останніх у власність шляхом їх відведення як із земель державної та комунальної власності, так і з земель, вилучених у інших власників та користувачів. Отже, норми безоплатної передачі громадянину земельної ділянки не залежать від наявності у нього такої ділянки в користуванні та від правових підстав володіння нею.

У ст. 118 та інших положеннях Земельного кодексу зазначено, що в ньому зберігається відвідний порядок передачі земельних ділянок у власність, який поширюється і на безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами.

Крім того, проживаючи   в місті та не маючи, а ні сотки землі позивач має бажання майбутньому переїхати на постійне проживання в сільську місцевість та  вести особисте селянське господарство.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосфера повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є  об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Також, жодними законами України необмежене  право позивача на вибір місця проживання, оскільки вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним, що гарантоване статтею 2 Конституції України.

Згідно з частиною одинадцятою ст. 118 Земельного кодексу України у разі відмови орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнають в повному обсязі та просить суд у їх задоволенні їх необхідно відмовити. Основною підставою, якою керувалися на сесії депутати Слобідської сільської ради при вирішенні питання позивача, що він не є місцевим мешканцем.

Вислухавши  сторони та вивчивши матеріали справи,  суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити частково.

    В судовому засіданні суд  встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач – ОСОБА_2, який проживає в м. Кагарлик Київської області та являється громадянином України.

Пунктом 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено механізм безоплатного надання у власність земельної ділянки, зокрема, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності   для ведення фермерського господарства, ведення  особистого селянського господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державне адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельне ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. В своїй заяві позивачем зазначено мету використання та бажані розміри земельної ділянки.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

На підставі статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Наведені норми поширюються не тільки на приватизацію раніше наданих громадянам земельних наділів, а й на передачу останніх у власність шляхом їх відведення як із земель державної та комунальної власності, так і з земель, вилучених у інших власників та користувачів. Отже, норми безоплатної передачі громадянину земельної ділянки не залежать від наявності у нього такої ділянки в користуванні та від правових підстав володіння нею.

У ст. 118 та інших положеннях Земельного кодексу України  зазначено, що в ньому зберігається відвідний порядок передачі земельних ділянок у власність, який поширюється і на безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосфера повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є  об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Також, жодними законами України необмежене  право позивача на вибір місця проживання, оскільки вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним, що гарантоване статтею 2 Конституції України.

06.11.2009 р. до Слобідської сільської ради був направлений адвокатський запит щодо надання інформації чи не передана у приватну власність, або в оренду земельна ділянка, яка розташована неподалік вул. Котовського с. Слобода Кагарлицького району.

24.11.2009р. на адвокатський запит була дана відповідь про те, що дана земельна ділянка площею 9,8 га не передана у приватну власність та оренду.

21.12.2009 р. позивач звернувся із заявою до Слобідської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту в кінці вул. Котовського.

В лютому 2010 р. від Слобідської сільської ради на ім'я позивача надійшов лист № 48 -02-32 від 04.02.2010 р. про розгляд його заяви. До листа було додане рішення сесії Слобідської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Рішенням сесії № 357-ХХХУ1-У від 01.02.2010р. позивачу було безпідставно відмовлено у дозволі на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту в кінці вул. Котовського .

Відмову у наданні земельної ділянки позивач вважає безпідставною оскільки п.7ст.118 Земельного Кодексу України передбачає, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки, згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання  до відповідної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.  Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл або дає мотивовану  відмову у його наданні. Серед підстав відмови у наданні такого дозволу такої підстави,  як те, що позивач не є мешканцем с. Слободи Кагарлицького району Київської  області - відсутня.  Оскільки суд не праві вирішувати питання про надання  дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки це право належить лише Слобідській сільській раді Кагарлицького району Київської області, тому в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.  

Проте  суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача необхідно задовольнити частково та визнати протиправним та скасувати рішення № 357-ХХХУ1-У від 01.02.2010р. сесії Слобідської сільської рада про відмову ОСОБА_2 у дозволі на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту у кінці вул. Котовського та зобов’язати Слобідську сільську ради переглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу площею 1,9 га в північно-східній частині села в межах населеного пункту на південний схід від вул.. Котовського.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, оглядовий лист Вищого господарського  суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням земельного законодавства» № 01-8/1228 від 16.11.2001 року, Земельним кодексом України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Конституцією України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Слобідської сільської ради Кагарлицького району Київської області про виділення земельної ділянки - задовольнити частково.

      Визнати протиправним та скасувати рішення № 357-ХХХУ1-У від 01.02.2010р. сесії Слобідської сільської рада про відмову ОСОБА_2 у дозволі на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9 га в межах населеного пункту у кінці вул. Котовського.

    Зобов’язати Слобідську сільську ради переглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу площею 1,9 га в північно-східній частині села в межах населеного пункту на південний схід від вул.. Котовського.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                І.І. Шевченко