Справа №2-а-113/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17  травня 2010 року Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого               судді                   Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Камхі А.Д.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до Управління  праці та соціального населення Києво – Святошинського РДА Київської області, Управління  праці та соціального населення Кагарлицької РДА Київської області на бездіяльність Управління  праці та соціального населення Києво – Святошинського РДА Київської області, Управління  праці та соціального населення Кагарлицької РДА Київської області щодо перерахунку щорічної допомоги особі, яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Києво - Святошинського району Київської області, Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького району Київської області, відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького району Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплату згідно ст.. 48 ЗУ №796-ХП від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2009 рік включно, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького району Київської області встановити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно ст.. 48 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991р., зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Києво-Святошинського району Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплату згідно ст.. 48 З.У. №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2008 рік, звільнити від сплати державного  мита громадян, віднесених до категорій 1 та 2 постраждалих  внаслідок Чорнобильської катастрофи; категорії З постраждалих та категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, визначено абзацами 2, 3 п. 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", посилаючись на те, що посилаючись на те, що  він - ОСОБА_3, перебуває на обліку в Управлінні ПСЗН Кагарлицького району Київської області. Згідно довідки серії КИО № 122207 від 29.08.2000 року, встановлена III група інвалідності - безстроково. Також має посвідчення видане 05.10.1995 р. особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тепер особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, Управління праці та соціального захисту населення Києво - Святошинського району Київської області, управління праці та соціального захисті/ населення Кагарлицького району   Київської області   повинні робити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ, і в якому   чітко зазначено, що він має право на щорічну допомоги на оздоровлення, яка   призначається   після виникнення права на державну пенсію, згідно абз. б ст. 49 вищезазначеного Закону.

Згідно   ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалн внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ щорічна   допомога на оздоровлення особам, віднесеним до категорії 1, які мають III групу інвалідності,   виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.   Управління праці та соціального захисту населення Києво - Святошинського району Київської області та Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького району Київської області у своїй діяльності керуючись ст..19, 46 Конституції України, постановою КМ України «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, районної, районної у місті Києві та Севастополі» № 790 від 30.05.2007р. Відповідно п. 3 Постанови КМ України № 790 від 30.05.2007р. Управління соціального захисту населення призначає та виплачує соціальну допомогу встановлену законодавством, а саме: у його випадку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ, Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького району Київської області повинно виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Цю допомогу він отримує у заниженому розмірі, тому вважає, що Управління соціального захисту населення своїми діями та бездіяльністю порушує його Конституційні права та чинне законодавство.

Оскільки для підрахування щорічної допомоги на оздоровлення необхідно знати мінімальні заробітні плати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.

Вищий адміністративний суд України 01.01.2007 видав довідку за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно п.4 Висновків зазначається:

„При нарахуванні щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення необхідно застосовувати ст. 48 Закону про ЧАЕС враховуючи те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. №836 є підзаконним нормативно-правовим актом, а у випадку виникнення колізії між нормами підзаконного нормативного акта та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього."

Незрозуміло чому, у порушення чинного законодавства, 03.01.2002 р за Кабінет міністрів України видає Постанову №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" п. 2 якої зазначає: установити, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок:

а)     пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

б)     додаткової пенсії) передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім пенсій працівникам, передбаченим у ч. 3 ст. 53 зазначеного Закону) та Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а також пенсій, передбачених частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У вищевказаній довідці ВСУ від 01.01.2007р. вказується: постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає умови, розміри та порядок виплат щорічної допомоги інвалідам, тому посилання судів на вказану постанову безпідставні.  Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог суди повинні керуватися вимогами ст. 48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної плати на момент виплати.

Вважає, що дії відповідача щодо перерахунку йому щорічної одноразової допомоги, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1, в значно меншому розмірі, ніж це передбачено   статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" є такими, що суперечать вимогам зазначеного Закону України та Конституції України,   та порушують його право,   гарантоване Конституцією України та Законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції). В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( ст. 8 Конституції).

У відповідності до статті 46 та 48 Конституції України Верховною Радою України прийнято Закони: 15 липня 1999 року №966- XIV „Про прожитковий мінімум" та 5 жовтня 2000 року № 2017-ІП „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Закон України „Про прожитковий мінімум" дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадянам на достатній життєвий рівень.

У вищевказаній Довідці ВСУ від 01.01.2007р. вказується: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає умови, розміри та порядок виплат щорічної допомоги інвалідам, тому посилання судів на вказану постанову безпідставні.

Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог суди повинні керуватися вимогами ст. 48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної плати на момент виплати.

Вважає, що дії відповідача щодо перерахунку йому щорічної одноразової допомоги, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 , в значно меншому розмірі, ніж це передбачено статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" є такими, що суперечать вимогам зазначеного Закону України та Конституції України,   та порушують моє право , гарантоване Конституцією України та Законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції). В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( ст. 8 Конституції).

У відповідності до статті 46 та 48 Конституції України Верховною Радою України прийнято Закони 15 липня 1999 року №966- XIV „Про прожитковий мінімум" та 5 жовтня 2000 року № 2017-ІП „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Закон України „Про прожитковий мінімум" дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадянам на достатній життєвий рівень.

Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної  заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Зазначеним Законом дано доручення Кабінету Міністрів України у двомісячний термін привести свої рішення у відповідність з цим Законом та забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.

Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень для кожного, до числа яких відноситься і мінімальний розмір пенсії за віком, що визначається виключно законами України.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів.

Зазначеним Законом дано доручення Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін привести свої рішення у відповідність з цим Законом.

В ст. 113 Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

З цього можна зробити висновок, що свої постанови та рішення Кабінет Міністрів України повинен приймати у повній відповідності до Конституції, законів України та Указів Президента.

Таким чином, можна зробити висновок, що приймаючи Постанову № 1 Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження тобто, прийняв постанову з порушенням Конституції, звузивши при цьому зміст та обсяг існуючих прав громадян у сфері їх соціального захисту та порушив Конституційний принцип рівності всіх громадян перед Законом, поставив його в нерівні умови з тими громадянами України, яким пенсія призначається з врахуванням мінімальної пенсії за віком розмір, якої встановлюється законом.

Державний соціальний стандарт, яким є розмір мінімальної пенсії за віком, за змістом Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" не може бути різним за своїм розміром в залежності від сфери його застосування.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

    Слід зазначити, що Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. (надалі Рішення №6-рп/2007) усунуло порушення щодо постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - визнало такою, що не відповідає Конституції України ст.29 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік" котра вносила зміни до діючого закону. На підтвердження неконституційності окремих положень вищезазначених законів про Держбюджет можна розглянути правові позиції Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004 та від 11.11.2005р. №8-рп/2005.

У ч.2 ст.8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів згідно п. 3 ч.1 ст.85, ст.91 Конституції України. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України відповідно до ч.2 ст.92 Конституції України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період відповідно до ч.1 ст.96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону.

Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст.95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України.

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного Кодексу України. Встановлений даними статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень вбачається, що Закон України «Про Державний бюджет України» як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.   Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного Кодексу України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень передбачений ст.48 Конституції України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному Кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав.

Представник відповідача  в особі Управління  праці та соціального населення Києво – Святошинського РДА Київської області в судове засідання не з’явився та подав до суду заперечення, в якому заперечують проти даної позовної заяви у зв’язку з відсутністю будь – якого порушення прав даного громадянина  з наступних підстав. Відповідно до ст . 48 Закону   України „Про статус   і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"   щорічна допомога на оздоровлення виплачується у таких розмірах: інвалідам І і   II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III   групи та дітям-інвалідам – чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Але Законом України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати» передбачено, що до прийняття Верховною Радою України   змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину   для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.  Ст.63 Закону України «Про статус   і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"   чітко закріплено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Законом України „ Про   державний бюджет на 2009 рік"   встановлено, що питання складення нормативного документу щодо   порядку та розміру виплати сум допомоги на оздоровлення покладається на Кабінет Міністрів України, що й було зроблено відповідним органом. Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від   26.07.1996   року та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року та   призупинення дії ст . 48   Закону України «Про статус і   соціальний захист громадян; які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   не порушує право   позивача та не звужує змісту раніше прийнятого Закону України „Про статус і   соціальний захист громадян, які постраждай і   внаслідок Чорнобильської   катастрофи", оскільки: відповідно ч. 1 ст . 23 Бюджетного кодексу   України, який визначає засади бюджетної системи України, основи бюджетних відносин,   будь-які бюджетні виплати,   в тому числі щорічної грошової допомоги позивачу відповідно до   Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи", можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України. Отже, спеціальним законодавчим актом, який визначає порядок виплат щорічної разової грошової допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є закон про Державний бюджет України на відповідний рік, а не Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Приймаючи подаваний Урядом проект закону про Державний бюджет України на відповідний рік Верховна Рада України діє відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Основоположним принципом побудови бюджетної системи при цьому виступає принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення виплат з бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період (ст. 7 Бюджетного кодексу України). Відповідно до статті 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні погреби, розмір та їх цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України. Тобто. Конституція чітко закріпила, що розмір щомісячної допомоги на оздоровлення визначається Законом України „Про державний бюджет". Відповідно до статті 22 Загальної декларації прав людини, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Тобто, цим міжнародним документом закріплено право кожної держави визначати свої видатки у межах своїх же ресурсів, що й було зроблено Законом України «Про державний бюджет». Невідповідність в діючих законодавчих актах, зокрема між нормами закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та держбюджетом, може бути усунута лише після виділення в повному обсязі коштів на фінансування заходів, пов'язаних із соціальним захистом населення.  Також управління наполягає на тому, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду за 2008 рік. Згідно ст . 99   КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  Отже, керуючись вищезазначеними нормативними актами заперечує дану позовну заяву у зв’язку з відсутністю будь – якого порушення прав даного громадянина.

Представник відповідача  в особі Управління  праці та соціального населення Кагарлицького РДА Київської області в судове засідання не з’явився, причини неявки  суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

    Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений  адміністративний позов підлягає  до задоволення частково.

    В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач – ОСОБА_3, являється громадянином, який  постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи,  І категорії і є інвалідом третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до вимог ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі –  чотирьох мінімальних заробітних плат.

Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА виплатило позивачу в 2009 та 2010 р.р. допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: 2009 р. – 90 грн. та в 2010 р. – 90 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд прийшов до такого висновку, що при вирішенні даних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь – якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність  як Конституції, так і закону.  Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов‘язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними п. 28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесенні зміни в Закон України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереженні пільги, компетенції і гарантії.

    Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

    Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у  разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.. 48 ч. 4 п. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  щорічна допомога на оздоровлення інваліду 3 групи, учасникам  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (частина 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01 січня 2008 року становить 515 грн., з 01 квітня 2008 р. – 525 грн., 01 жовтня 2008 року – 545 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений: з 01 січня 2009 року становить 545 грн., з 01 грудня 2009 р. – 625 грн.

Зі вмісту вимог вказаного Закону не вбачається будь – яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 – XII.

Виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно – правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати не Постанову Кабінету Міністрів України № 836, а ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто, суд прийшов до такого висновку, що відмову відповідачів у перерахунку допомоги на оздоровлення позивачу необхідно визнати протиправною.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача Управління праці та соціального захисту населення Києво -Святошинського  РДА Київської області про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду за 2008 рік, оскільки згідно ст . 99   КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  Оскільки ст.. 99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, та беручи до уваги, що з набранням чинності Законом № 1691 – VІ справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, при розгляді справ цієї категорії суди мають застосовувати положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України.

Тому суд вважає, що зобов’язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького РДА Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, згідно ст.. 48 Закону України   №796-ХІІ від 28.02.1991р.   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2009 рік з урахуванням виплаченої суми та відповідача Управління праці та соціального захисту населення Києво -Святошинського  РДА Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, згідно ст.. 48 Закону України   №796-ХІІ від 28.02.1991р.   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2008 рік з урахуванням виплаченої суми.

Стосовно позовних вимог позивача - зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького району Київської області встановити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно ст.. 48 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991р., то суд відмовляє у даній позовній вимозі позивачу, оскільки ст.. 48 Законом України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи»  передбачено щорічну допомогу інваліду 3 групи у розмірі   4 мінімальних заробітних плат і суд не має права зобов’язувати відповідача наперед встановити щорічну допомогу у розмірі 4  мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р», ст. ст. 48-67 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління  праці та соціального населення Києво – Святошинського РДА Київської області, Управління  праці та соціального населення Кагарлицької РДА Київської області на бездіяльність Управління  праці та соціального населення Києво – Святошинського РДА Київської області, Управління  праці та соціального населення Кагарлицької РДА Київської області щодо перерахунку щорічної допомоги особі, яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи задовольнити частково.

          Визнати дії Управління  праці та соціального населення Києво – Святошинського РДА Київської області  та Управління  праці та соціального населення Кагарлицької РДА Київської області відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної у заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицького РДА Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, згідно ст.. 48 Закону України   №796-ХІІ від 28.02.1991р.   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2009 рік з урахуванням виплаченої суми.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Києво -Святошинського  РДА Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, згідно ст.. 48 Закону України   №796-ХІІ від 28.02.1991р.   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2008 рік з урахуванням виплаченої суми.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                І.І. Шевченко