АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого – судді Лагнюка М.М.

Суддів – Корнієнко Т.Ю., Бєлан Н.О.,

          за участю прокурора Пламадяли І.П.

          засудженого ОСОБА_1

          розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Медведюк О.О., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 квітня 2010 року.

 Цим вироком  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Рівненської області, Сарненського району селища Степань, мешканець цієї ж області Заріченського району селища Зарічне, який  не мав судимості -,

засуджений   за ст.185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1 рік та на підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; не змінювати місце проживання без дозволу цих органів; періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

ОСОБА_1 визнаний винним у крадіжці чужого майна на загальну суму 1780 грн., належного ОСОБА_2, яку вчинив в один з днів липня 2006 року, приблизно о 4 год.10 хв., з проникненням шляхом демонтажу замкового пристрою дверей до приміщення гаражного боксу НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Бортничі», що розташований по АДРЕСА_1.

В апеляції з урахуванням внесених змін прокурор порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а саме порушення судом першої інстанції вимог, передбачених ст.299 КПК України.

          Справа №11-а-1241. Категорія ст.185 ч.3 КК України.

          Головуючий у першій інстанції –Сизова Л.А. Доповідач – Бєлан Н.О.  

 Також апелянт наполягає на тому, що судом безпідставно та неправомірно застосовані до засудженого положення ст.75 КК України, бо, вважає, з метою уникнути покарання той переховувався від органів досудового слідства.

В запереченнях засуджений просить залишити апеляцію без задоволення і звертає увагу на те, що кається у вчиненому злочині, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Іншими особами, що мають право подати апеляцію, вирок не оскаржений.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав внесені зміни до апеляції, що долучені до справи за його клопотанням, пояснення засудженого, його останнє слово про залишення вироку без зміни, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.299 КПК України суд вправі за згодою сторін, якщо вони не заперечують фактичні обставини справи, визнати недоцільним дослідження обставин у справі.

 При цьому суд зобов’язаний з’ясувати, чи правильно розуміють підсудний, інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Проте суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався.

Як убачається з протоколу судового засідання, на порушення вимог ч.3 ст.299 КПК України суд не роз’яснив підсудному, що він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи. Також у протоколі не зафіксовані будь-які його пояснення з цього приводу, і якщо було заявлено таке клопотання підсудним (а.с. 158), то воно не вирішено у відповідності до вимог ст.273 КПК України, бо такі дані у протоколі судового засідання теж відсутні.

За змістом ч.3 ст.299 КПК України обов’язковою умовою для прийняття судом рішення щодо скороченого порядку дослідження доказів у тому випадку, коли сторонами не оспорюються фактичні обставини справи, є також вимога роз’яснити підсудному зміст цих обставин.

Між тим, дані про виконання судом й цих вимог закону з протоколу судового засідання не вбачаються.

В апеляційній інстанції засуджений не зміг підтвердити, що йому роз’яснювались вимоги цього закону.

Отже, за таких обставин доводи в апеляції про те, що підчас розгляду справи судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджали постановити законний і обґрунтований вирок, заслуговують на увагу, у зв’язку з чим вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, при якому необхідно належно виконати вимоги вказаного закону та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Що стосується доводів апеляції стосовно безпідставного застосування ст.75 КК України, то під час розгляду справи суду належить повно та всебічно

перевірити дані про особу підсудного, чи є він суспільно небезпечною особою, чи дійсно мав намір ухилитися від органів досудового слідства, та у випадку доведеності його вини в інкримінованому йому злочині призначити законне й справедливе покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що у випадку прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, обов’язки покладаються на засудженого відповідно до вимог ст.76 КК України, зокрема останній зобов’язується повідомляти кримінально-виправну інспекцію про зміну проживання, роботи або навчання.

Тому, покладення на засудженого обов’язок не змінювати місце проживання без дозволу цих органів, як зазначено у вироку суду, не ґрунтується на законі.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Медведюк О.О. задовольнити.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_1 скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без зміни.

Головуючий:                                                      

Судді: