АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінниць-кої області в складі:
головуючого Луценка В.В.,
суддів Гуцола П.П., Денишенко Т.О.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судового засі-дання апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про поновлення строку, визнання дій протиправними, стягнен-ня недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ленінському райо-ні м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 грудня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
26 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся в Ленінський районний суд м. Вінниці із позовом до УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці про понов-лення строку, визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни ( а. с. 3-6 ), мотивуючи його тим, що у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV йому повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Дана со-ціальна допомога йому виплачувалася з 2006 по 2008 роки не в повному розмірі. Просив суд зобов’язати УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці нараху-вати йому недоплачені кошти за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн., поновивши пропущений з поважних причин процесуальний строк.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.12.2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці протиправними, стягнуто з останнього на користь позивача за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 рік кошти в сумі 298,80 грн. у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та судові витрати у виг-ляді судового збору в сумі 3,40 грн. В задоволенні решти частини позову відмов-лено ( а. с. 19-21 ).
В апеляційній скарзі УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці ( а. с. 24-28 ) просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на незаконність та необ-ґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши дока-зи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної судової постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ко-легія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступ-них підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідноси-ни випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуван-ню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в су-довому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обста-вин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Задовільняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстан-ції виходив з того, що останній має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV.
Вказаний Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна со-ціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується за-мість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 17 статті 77 Зкону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.01.2006 року № 3367-IV було зупинено на 2006 рік.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згядно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону. Новою редак-цією ст. 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за резу-льтатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабі-нетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет Украї-ни на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісяч-ного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка вип-лачується замість пенсії у відповідності із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (кірм тих, на яких по-ширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально-го захисту») у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зу-пинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і визнано такою, що є неконстиитуційною.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесен-ня змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону Ук-раїни «Про соціальний захист дітей війни», яку викладено в такому змісті: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного гро-шового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії у відповідності до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесенні підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про соціальний захист ді-тей війни» від 28.12.2007 № 107-IV щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що є неконституційними.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 18.11.2004 року № 2195-IV поновили свою дію з 09.07.2007 та з 22.05.2008 років. Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пен-сії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни за 2007 рік – з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за 2008 рік – з 22.05.2008 по 31.12.2008. У відповідності до положень законів про Державний бюджет України у періоди із 01.01.2007 до 08.07.2007 року та з 01.01.2008 по 21.05.2008 року положення на ці роки були чинними, тому виконувалися.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV за періоди з 2006 по 2008 роки мав право на отримання доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530 встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюєть-ся доплата особам маючим статус дитини війни, а конкретний розмір такої допла-ти, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій-ни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У відповідності до цього Закону держав-ні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. За правилами ст. 28 Закону України «Про загаль-нообов’язкове державне пенсійне страхування» визначається розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав чи встановлював інший розмір, немає.
Згідно ст. 111 Закону України «Про бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» розмір виплати зменшено до 10%. У відповідності до вимог статей 8, 22 Конституція України має найвищу юридичну силу. Конституційні права і сво-боди гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу іс-нуючих прав і свобод.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд дійшов вірного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_2 в час-тині недоплат за 2008 рік щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 року.
Вимога позивача в частині стягнення з відповідача виплат за 2006-2007 роки підставно не була задоволена судом першої інстанції, оскільки ним не було наве-дено у позовних вимогах причини пропуску процесуального строку та не додано в судовому засіданні доказу чи документу, який би вирішив питання про понов-лення строку. Крім того, норми законів, які регулюють відносини нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни були офоційно оприлюднені в засобах масової інформації та були загальновідомими і доступними для всіх.
Суд першої інстанції врахував те, що відповідач наполягав на відмові у задово-ленні позову позивача щодо пропущення ними строку звернення до адміністра-тивного суду.
Відповідно до вимог статтей 72, 73 ЦПК України пропущений з поважних при-чин процесуальний строк підлягає поновленнню за клопотанням особи у разі, як-що особа доведе поважність причин, що спонукали її до пропущення строку. Однак, належних доказів в підтвердження причин пропуску строку звернення до суду, які б могли бути визнані судом як поважні, позивачем не надано.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скар-гу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рі-шення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формаль-них міркувань.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції відпо-відно до положень ст. 212 ЦПК України повно з’ясовано обставини справи, тому підстав для скасування оскарженої постанови судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Ленінсь-кому районі м. Вінниці небгрунтовані і висновків суду першої інстанції не спрос-товують.
Керуючтсь ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському райо-ні м. Вінниці відхилити.
Постанову Ленінського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили .
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: