П О С Т А Н О В А

29 червня 2010 року                                                                                  м. Київ

    Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І. при секретарі судового засідання Бобильовій А.В., за участю старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України полковника юстиції ПЛИСКИ К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового місцевого суду скаргу командира військової частини А4558 полковника ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України від 26 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення військовими службовими особами Збройних Сил України службових повноважень під час відчуження військового майна, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2010 року старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур, розглянувши матеріали перевірки додержання вимог законодавства під час списання військового майна (стрілецької зброї) у військовій частині А4558, проведеної в свою чергу в рамках перевірки в порядку прокурорського нагляду за додержанням службовими особами Збройних Сил України законодавства під час здійснення заходів щодо забезпечення живучості баз, складів, арсеналів, а також утілізації зброї та боєприпасів, порушив кримінальну справу за фактом перевищення військовими службовими особами Збройних Сил України службових повноважень під час відчуження військового майна, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України.

До суду надійшла скарга командира військової частини А4558 на вищевказану постанову прокурора. Як вказано у скарзі, старший прокурор відділу вийшов за межі своїх прав, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», як привід для порушення справи ним взято до уваги висновок ревізії, який не набув чинності, в розпорядженні прокурора були відсутні дані про завдання державі шкоди проведенням військовою частиною А4558 господарської діяльності. Посилаючись на ці обставини, заявник просив оскаржувану постанову скасувати як незаконну.

У судове засідання заявник, явка якого судом не була визнана обов’язковою, не прибув.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова винесена на підставі чинного законодавства і з дотриманням вимог ст. ст. 94 та 98 КПК України, а тому не може бути скасована. При цьому уточнив, що його статус як прокурора визначений ст. 32 КПК України, командир військової частини пропустив строки подання заперечень на висновки ревізії, а тому останній був чинним, оскільки військова частина не є спеціально уповноваженою особою на реалізацію військового майна, її діяльність з приводу реалізації військового майна прямо суперечить вимогам Закону України «Про правовий режим військового майна», відтак підстави для порушення справи є очевидні.

Вивчивши надані суду матеріали кримінальної справи, зокрема, які стали підставою для порушення останньої (матеріали перевірки в порядку прокурорського нагляду), оскаржувану постанову від 26 травня 2010 року, проаналізувавши доводи скарги, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вправі і повинен з’ясовувати такі питання: чи були наявними на час порушення справи приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину в діях конкретної особи, чи були законними джерела отримання таких даних, чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок. При цьому суд невправі розглядати і вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як видно з досліджених в судовому засіданні в контексті перевірки повноважень особи, яка прийняла оскаржуване рішення, матеріалів кримінальної справи, Головним управлінням військових прокуратур Генеральної прокуратури України, а саме відділом нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави проводилася в порядку нагляду перевірка додержання службовими особами Збройних Сил України законодавства під час здійснення заходів щодо забезпечення живучості баз, складів, арсеналів, а також утілізації зброї та боєприпасів. При цьому прокурори вказаного відділу повинні були діяти і діяли в межах повноважень, визначених ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» (див., напр. т. 2 а. 1, 5, 20, 118, 148, т. 8 а. 10, 11 та ін.), вказаними повноваженнями користувався і старший прокурор цього відділу, відбираючи під час цієї перевірки пояснення від осіб (т. 2 а. 122, 132, 146 та ін.), крім того, для з’ясування окремих питань господарської діяльності військової частини А4558 проводилися ревізії (т. 2 а. 1-2, т. 8 а. 185-186), за дорученням начальника вказаного відділу відповідні наглядові перевірки здійснювали й нижчестоящі прокурори (напр., т. 2 а. 184 – 299).

Саме у такій спосіб, тобто в межах здійснення прокурорського нагляду, як це вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, було і виявлено прокурором злочин.  

 Таким чином, всі повідомлення про злочин в контексті вимог ст. 94 КПК України були отримані особою, яка порушила кримінальну справу, виключно під час здійснення нею функцій з прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів. Вказані повідомлення, підстави, спосіб та форма їх отримання також ґрунтуються на вимогах ст. ст. 19 та 20 Закону України «Про прокуратуру». Інших даних матеріали справи не містять.

Згідно з правилами ст. 4, п. 6 ч. 1 ст. 32 КПК України прокурор відділу прокуратури повинен діяти, в тому числі і порушувати кримінальну справу, виключно в межах своєї компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 56, ч.ч. 1 та 2 ст. 20, а також ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» старший прокурор відділу не охоплюється поняттям «прокурор», яке вживається у ч. 2 ст. 20 та ст. 24 цього Закону, котрі надають право порушити кримінальну справу в разі виявлення під час наглядової перевірки порушень закону виключно прокурору чи його заступнику. У даному випадку на поняття «прокурор» його розширювальне тлумачення, що міститься у ч. 1 ст. 56 цього Закону, не поширюється і застосовується пряме поняття прокурора в контексті існуючої ситеми органів прокуратури, та осіб, що їх очолюють - Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні прокурори, прокурори, які очолюють інші прокуратури, та окремо такими повноваженнями наділені їх заступники (ст. 13, 14 та 16 Закону України «Про прокуратуру»).

За таких обставин, враховуючи комплексний аналіз ст. 4, п. 6 ч. 1 ст. 32 КПК України, ч. 1 ст. 56, ч.ч. 1 та 2 ст. 20, а також ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає встановленим, що оскаржувану постанову від 26 травня 2010 року прийняла особа, вийшовши за межі своєї компетенції, визначеної ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».

Суд бере до уваги також і правову позицію з аналогічних питань, яку висловила колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України у своїй постанові від 21 липня 2006 року (справа № 7-18км06).

Крім того, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження і те, що окремі джерела отриманих даних, які, на думку старшого прокурора відділу, вказували на наявність ознак злочину, не можуть бути визнані законними.

Зокрема висновок ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А4558 за період 2007-2009 років від 30 квітня 2010 № 08-21/17, який було крім іншого покладено в основу оскаржуваного рішення, не був у встановленому порядку звернутий до виконання, відтак його зміст не був остаточним.

Так, згідно з правилами п.п. 42, 43, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Мінітсрів України від 20 квітня № 550, керівник об’єкта контролю підписав вказаний акт ревізії із запереченнями 21 травня 2010 року, скерувавши його органу служби. У матеріалах, які були в розпорядженні прокурора станом на 26 травня 2010 року, тобто до закінчення 5-ти денного строку для подання об’єктом контролю заперечень, відсутні дані про те, що орган служби подав письмовий висновок на подані заперечення, чи в будь-якій інший спосіб звернув до виконання зазначений висновок ревізії.

В оскаржуваній постанові вказується і на те, що приводами для порушення даної справи також є повідомлення Служби безпеки України, органів військового управління, проте самі джерела, їх зміст в контексті оцінки достатності даних, які вказували б на ознаки злочину, в постанові прокурора не розкрито, відтак таке посилання не може вважатися мотивованим посиланням на привід для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, а самі такі неконкретизовані приводи не можуть бути визнані законними.

В оскаржуваній постанові прокурор безпідставно послався на ст. 97 КПК України, оскільки він приймав рішення не за результатами повідомлення про вчинений або підготовлюваний злочин, а за результатами наглядової діяльності. При цьому обов’язок прокурора прийняти заяву чи повідомлення про злочин, в тому числі і в справах, які не підлягають його віданню, стосується лише самої процедури прийняття такої заяви чи повідомлення, а не їх вирішення по суті, яке відбувається виключно в межах повноважень, наданих законом (ст. 19 Конституції України, ст. 4 КПК України тощо).

Не можна визнати законним як джерело відповідних даних і так званні Звіти про оцінку військового майна, на які як на висновки експертів – оцінювачів, фактично послався прокурор у своїй постанові, оскільки згідно з листом № 234/257 від 10 лютого 2010 року (т. 2 а. 6-9) з наведенням відповідного обгрунтування офіційними контрольно-ревізійними ораганами прямо ставиться під сумнів достовірність проведених розрахунків .

Інші джерела отримання даних, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, хоча і є законними, оскільки являють собою офіційні та оформлені у встановлений порядок документи, які отримані прокурором у спосіб, передбачений закном, та в межах своїх повноважень, проте оцінюючи їх на предмет достатності даних, що вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, суд дійшов таких висновків.

Так, висновок ревізії від 20 листопада 2009 року, на який як основне джерело посилається прокурор в оскаржуваному рішенні, взагалі не містить інформації про нібито завдання державі будь-яких збитків проведенням у військовій частині А4558 господарської діяльності. Навпаки в цьому джерелі стверджується про те, що військовою частиною в результаті такої діяльності було отримано 5 935 566, 79 грн., з яких у відповідності з вимогами п. 1.2.20 Порядку обліку та використання коштів спеціального фонду бюджетними установами на рахунки Міністерства оборони України було перераховано 1 753 584, 73 грн., а решта коштів використана у відповідності з кошторисними призначеннями для підтримання життєдіяльності частини (бази зберігання РАО!), в умовах повної відсутності фінансування за КПКВ 2101200 «Забезпечення живучості та вибухопожежонебезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил».

За таких обставин, суд вважає доведеним, що особа, яка порушила кримінальну справу, не мала достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину.

На підтвердження такого висновку свідчить і занадто узагальнений характер визначення характеру заподіяної шкоди державі.

Не ставить під сумнів вказаний висновок суду і посилання прокурора на те, що є інші дані про порушення військовим командуванням, в тому числі військової частини А4558, законодавства, оскільки такі дані в матеріалах, що стали підставою для порушення кримінальної справи або відсутні, або вони не отримували в оскаржуваному документі жодної правової оцінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про порушення кримінальної справи прийнято прокурором поза межами його повноажень, не на підставі належних процесуального приводу для його прийняття та за відсутності правових підстав.

Інші доводи у скарзі, а саме про обгрунтованість окремих висновків ревізорів та достатність при цьому доказів для остаточної правової оцінки діяльності військової частини, їх належність, суд у даному невправі розглядати і вирішувати, оскільки перелічені питання вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 26 травня 2010 року старший прокурор відділу виніс постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, з порушенням вимог ст. ст. 4, 94, 97 та 98 КПК України, тому скарга заявника підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 1 – 2, 236-7, 236-8 та 399 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу командира військової частини А4558 полковника ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України полковника юстиції Плиски К.В. від 26 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення військовими службовими особами Збройних Сил України службових повноважень під час відчуження військового майна, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, – задовольнити.

Постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та інтересів держави Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України полковника юстиції Плиски К.В. від 26 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення військовими службовими особами Збройних Сил України службових повноважень під час відчуження військового майна, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, - скасувати.

На постанову може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону протягом 7 діб з дня її винесення. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.

СУДДЯ ВІЙСЬКОВОГО МІСЦЕВОГО СУДУ

КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ                                                                     ДЯЧУК С.І.