Справа-22-5503-2006 р. Головуючий у 1 інстанції : Кононихіна Н.Ю.
Категорія: 21 Доповідач : Кіянова С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 року Апеляційний суд Донецькій області
в складі: головуючого-судді: Новодворської О.І.
суддів : Кіянової С.В., Сукманової Н.В.
при секретарі: Писаревій Ю.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_1
та відповідача Гонтаревій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 28 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м.Макіївки про стягнення недоплаченої одноразової допомоги на сім"ю та утриманців в зв"язку з втратою годувальника, перерахунок щомісячного регресу і стягнення недоплат,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 28.03.2006 року у задоволені вказаного позову позивачу відмовлено.При цьому суд виходив з того, що позивачка состояла в зареєстрованному шлюбі з ОСОБА_3, якій тривалий час працював на шахті і останнім висновком МСЕК від 8.06.1992 року йому було встановлено 100% втрати професійної працездатності за сукупністю 40% за професійним захворюванням антракосілікатоз і 60% - виробничою травмою 1990 року і надано 2 групу інвалідності. З 1979 року Дмитренко одержував пенсію за віком, пенсію за інвалідністю не одержував. Висновком МСЕК від 2.07.2004 року було встановлено причиний зв"язом між смертю ОСОБА_3 та його професійним захворюванням, вказаний висновок підтверджено висновком МСЕК Дніпропетровській області від 26.05.2005 року, в зв"язку зчим Фондом було сплачено позивачу одноразова допомога на сім"ю в розмірі 55578,60 грн., одноразова допомога утриманцям - 11115,72 грн., а також нараховано щомісячний регрес в розмірі 463,16 грн., що відповідає діючому законодавству, оскільки пенсія за віком не може враховуватися при обчисленні страхової виплати. Крім того строк страхових виплат обчислюється з дня встановлення МСЕК причиного зв"язку між смертю потерпілого і страховим випадком, тобто в даному випадку право на страхові виплати позивачка має з 2.07.2004 року. Корегування страхових виплат провадиться утриманцям з моменту виникнення такого права, тобто з 2.07.2004 року, тому коефіцієнт підвищення страхових сум 1,152 на вказаний випадок не розповсюджується, а коефіцієнт 1,238 з 1.03.2005 року було застосовано відповідачем, тобто нараховані розміри одноразової допомоги та щомісячних страхових сплат відповідають діючому законодавству і підстав для перерахунку вказаних сум та стягнення недоплат нема.
Представник позивача не погодилася з таким рішенням суду і принесла апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення вимог позивача, оскільки судом були порушені норми матеріального, не враховано, що п.9 ст.34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено врахування сум щомісячних страхових виплат і пенсії, які отримував потерпілий на день смерті, передбачено і корегування вказаних страхових сум, що привело відповідно до неправильного висновку суду.
На обгрунтування своїх позовних вимог представник позивачки посилався на те, що 25.07.2005 року позивачкі призначені відповідачем страхові виплати одноразова допомога на сім"ю -55578,60 грн., одноразова допомога утриманцям - 11115,52 грн. та щомісячні стразові виплати в розмірі 463,16 грн., однак, вважає, що вказані суми нараховані неправильно, оскільки не враховано пенсію потерпілого та не застосовано коефіцієнт з 1.03.2004 року в розмірі 1,152, в зв"язку з чим недоплата одноразової допомоги на сім"ю складає 24996 грн., недоплата одноразової допомоги на утриманців - 4999,20 грн., недоплата по щомісячним виплатам за період з 1.07.2004 року до 31.12.2005 року з урахуванням коефіцієнту 1,238 складатиме 4245,20 грн. Просила стягнути з відповідача на користь позивача вказані суми недоплат та забов"язати сплачувати щомісячно страхові виплати в розмірі 831,27 грн. з послідуючим корегуванням.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу представника позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
При розгляді справи суд 1 інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, якій помер 15.07.2003 року. Останнім висновком МСЕК від 8.06.1992 року йому було встановлено 100% втрати професійної працездатності за сукупністю : 40%- за професійним захворюванням антракт-силикатоз і 60%-за виробничою травмою 1990 року і надано 2 групу інвалідності. Пенсію ОСОБА_3 отримував за віком, а ні за інвалідністю. Висновком МСЕК від 2.07.2004 року було встановлено причинний зв"язок між смертю ОСОБА_3 і його професійним захворюванням, у зв"язку з чим відповідачем було сплачено позивачу одноразову допомогу на сім"ю, одноразову допомогу утриманцям, а також нараховані щомісячні страхові виплати з дня встановлення причинного зв"язку МСЕК. Страхові виплати при цьому відкореговані на коефіцієнт 1,238, якій діє з 1 березня 2005 року.
При таких обставинах, суд дійшов до обгрунтованного висновку, що позивач має права на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на підставі ст.ст. 28, 33, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності" від 23.09.1999 року.
Відповідно до п.9 ст.34 вказаного Закону у разі смерті потерпілого, якій одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст.ЗЗ цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно ст.29 цього Закону. Але при цьому, мається на увазі страхові пенсії по інвалідності потерпілого згідно ст.28 п.З зазначеного Закону. Таким чином, суд 1 інстанції правильно не врахував розмір пенсії ОСОБА_3, оскільки вказану пенсію він отримував за віком, тобто вона не була пов"язана з професійним захворюванням, в зв"язку з чим і підстав про перерахунок вказаних виплат нема.
Відповідно до п.З ст.29 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності" від 23.09.1999 року перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі : підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Враховуючи, що у позивачки право на отримання страхових виплат виникло з моменту встановлення причинного зв"язку МСЕК, тобто з 2.07.2004 року, то і коефіцієнт підвищення слід застосовувати 1,238, якій діяв з 1 березня 2005 року, що і було зроблено відповідачем, оскільки закон не має зворотної сили , тому і коефіцієнт, якій діяв з 1 березня 2004 року не може розповсюджуватися на вказані правовідносини.
Доводи представника позивача про те, що закон не має на увазі конкретний вид пенсії для нарахування страхових сум і повинно було застосувати коефіцієнт 1,152 для перерахунку вказаних сум, суд не може прийняти до уваги, оскільки такі вимоги не ґрунтується на законі.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.28, 33, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року з наступними змінами.
При встановлені фактів і постановлені рішення судом 1 інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для Скасування рішення суду не має.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 28 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.