АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2856/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Бондаренко С.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги УПФ України в Придніпровському районі та ОСОБА_6 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, протиправну бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 19 березня 2009 р. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, протиправну бездіяльність, зобов'язання вчинити дії. В позовній заяві вказувала, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, протягом 2006 - 2008 років не нараховувалося та не виплачувалося.
Позивачка зверталася до відповідача з заявою про проведення їй нарахування та виплату сум доплат до пенсії у вказаному періоді, однак їй безпідставно було відмовлено.
Тому ОСОБА_6 просила суд задовольнити її вимоги, поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 4 471,20 грн.
В запереченні на позов Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просило в задоволенні позову відмовити та застосувати до заявлених вимог річний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивачки неправомірною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 витрати із сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, УПФ України Придніпровському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови і ухвалення по справі нової постанови про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що постанова суду винесена при неповному з’ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права.
ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на постанову Придніпровського районного суду від 2 липня 2009 р., просить про її скасування і ухвалення нової постанови, якою поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2008 р., зобов’язати УПФ України в Придніпровському районі здійснити перерахунок її пенсії з підвищенням її на 30 % та провести відповідні виплати у розмірі 2 473,20 грн.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, про що свідчать розписки про отримання повісток, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг сторін та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги повинні бути відхилені виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом 16 березня 2009 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
УПФ України у Придніпровському районі у своєму запереченні на позов наполягало на застосуванні відносно вимог позивачки річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.
Тому суд на законних підставах частково задовольнив вимоги ОСОБА_6 та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Доводи УПФ щодо правомірності дій управління з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги УПФ України в Придніпровському районі м. Черкаси та ОСОБА_6 відхилити, постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 липня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, протиправну бездіяльність, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф. Магда