ВИРОК  

                                           ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ.                                Копія  

03 березня 2010 року                                                                      м. Житомир

     Військовий місцевий суд Житомирського гарнізону у складі:

головуючого – підполковник юстиції Аксьонова В.Є.,

при секретареві Перегуда О.В.,

     з участю державного обвинувача – військового прокуратура Житомирського  гарнізону полковника юстиції Курило П.М., помічника військового прокурора Житомирського гарнізону майора юстиції Колосовського В.Я., потерпілої ОСОБА_4, захисника – адвоката ОСОБА_5, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу про обвинуваченню військовослужбовців контрактної служби військової частини А 0409,

 солдата,

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Шепетівка, Хмельницької області, українця, з середньо - спеціальною освітою, не судимого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, призваного на військову службу Шепетівсько - Полонським ОРВК Хмильницької області, в листопаді 2007 року,

             та солдата,

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Любомль, Волинської області, українця, з середньо - спеціальною освітою, не судимого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, призваного на військову службу Любомльським РВК Волинської області, в серпні 2008 року,

 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

     Судовим слідством військовий місцевий суд,

                                                ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 28 жовтня 2009 року близько 22 години 30 хвилин вийшовши з КПП № 2 військової частини А 0409 на вулицю Леваневського в м. Новоград – Волинському та пішли в бік найближчого магазину. Прямуючи по вищевказаній вулиці вони помітили незнайому їм жінку, яка йшла попереду них в попутному напрямку, тримаючи в руках жіночу сумочку та поліетиленовий пакет. ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 викрасти в даної жінки сумочку, на, що останній погодився.

Реалізуючі свій злочинний намір ОСОБА_6 прискорився та підійшовши до жінки вирвав з її рук жіночу сумочку та втік. Після чого, ОСОБА_8 також підійшов до даної жінки і забрав поліетиленовий пакет, який лежав на землі і також побіг в той же бік, що і ОСОБА_6

Своїми діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито викрали у громадянки ОСОБА_4 жіночу сумочку вартістю 100 грн., в якій знаходився гаманець з 500 грн., мобільний телефон “ Соні Еріксон” вартістю 550 грн. та інші особисті речі на загальну суму 1471 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю. При цьому пояснив, що 28 жовтня 2009 року близько 22 години 30 хвилин знаходячись на вулиці Леваневського, він особисто запропонував ОСОБА_7 викрасти особисті речі в прохожої, на що той погодився. Потім він пішов вперед та вирвав з рук у жінки сумочку та втік. З жіночої сумочки він взяв мобільний телефон “ Соні Еріксон” та 160 гривень, після чого викинув її. Чи були в сумочці ще якість речі він не пам’ятає. В подальшому 160 гривень він віддав ОСОБА_7, а мобільний телефон залишив собі.

Підсудний ОСОБА_7, під час допиту в судовому засіданні, винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю та пояснив, що 28 жовтня 2009 року близько 22 години 30 хвилин знаходячись на вулиці Леваневського разом з ОСОБА_6, останній запропонував йому викрасти речі у незнайомої жінки, на що він погодився. Потім ОСОБА_6 пішов вперед та вирвав у жінки сумочку та втік, а він підійшов до жінки та викрав пакет. В подальшому він даний пакет викинув не оглядаючи, що в ньому було. При зустрічі з ОСОБА_6, він отримав від останнього 160 гривень, які використав на власні потреби.

Крім особистого визнання вини підсудними їх вина повністю доводиться наступними зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла по справі ОСОБА_9, в судовому засіданні показала, що 28 жовтня 2009 року близько 22 год.30 хв., вона поверталася з роботи додому та проходячи по вулиці Леваневського в м. Новоград – Волинському, не доходячи 200 метрів до магазину "Наш Край", невідомий їй хлопець вирвав в неї з рук її жіночу сумочку, та одразу втік. Потім до неї підійшов другий невідомий їй хлопець  схопив її поліетиленовий пакет, який лежав на землі і також побіг в тому ж напрямку що й перший.

В сумочці, яку в неї викрали знаходилися парасолька, окуляри з футляром, шкіряний гаманець в якому було 500 гривень, ключ від вхідних дверей її квартири, мобільний телефон "Соні Еріксон" із сім-карткою. В її поліетиленовому пакеті знаходилося 2 сорочки і жіноча футболка.

Згідно  фіскального  чеку  ФН  НОМЕР_1  ПН  НОМЕР_2,   вартість  мобільного телефону «Sоні Еріксон» Z320і становить 549 грн. 95 коп.

У відповідності до довідки, наданої начальником Житомирської філії Концерну “Військторгсервіс”, та довідки наданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10, вартість викрадених у ОСОБА_4, речей становить: сумка жіноча 100 грн., гаманець шкіряний 140 грн., парасолька жіноча 60 грн., жіноча футболка 15 грн., сорочка 20 грн., поліетиленовий пакет 1 грн., окуляри з футляром 60 грн., ключ від дверного замка 5 грн.

 Згідно висновку військово – лікарської комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здорові і придатні до військової служби.

Оцінивши приведені докази в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інкримінованому їм злочину, доведеною повністю.

Протиправні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в ході яких вони 28 жовтня 2009 року близько 22 години 30 хвилин, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали у ОСОБА_4 особисте майно на загальну суму 1471 гривня, суд кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд визнає їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд враховує, що вони злочин скоїв вперше, до служби в армії та під час її проходження характеризуються виключно позитивно, раніше ні в чому протиправному помічені не були, потерпіла претензій до них не має. Крім того, суд також враховує, що ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину, і більш активну його роль в злочині.

Враховуючи вищевказані обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням осіб винних, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ст. 69 КК України, тобто призначити їм основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями ст. 186 ч. 2 КК України та про можливість їх виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства з застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд, -

                                               ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винними в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 того ж КК, призначити їм покарання:

-   ОСОБА_6 – один рік шість місяців позбавлення волі.

-   ОСОБА_7 – один рік позбавлення волі.

Застосувавши ст. 75 КК України, звільнити засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку один рік не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на засуджених обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

  Запобіжні  заходи засудженим відмінити.

      Вирок може бути оскаржений та на нього внесено подання в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Житомирського гарнізону протягом 15 діб з моменту проголошення.

Дійсна за відповідним підписом.

Копія вірна:      Головуючий по справі

                           підполковник юстиції                                                  В.Є.Аксьонов