Справа №22-4398-2006 Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.. Доповідач Олєйникова Л.С.,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 липня 2006року  Апеляційний суд Донецької області у складі:   Головуючого судді Бугрим Л.М.

Суддів Олєйникової Л.С., Зінов"євої А.Г., При секретарі Баклановій Ю.В.,

В присутності сторін,представника позивача ОСОБА_1. Розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 01 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна,визнання порядку користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та по зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,третя особа-приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права вланості на квартиру,

ВСТАНОВИВ: В жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що майно ,що придбане в період браку належить подружжю на праві загальної сумісної власності.

В жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом,посилаючись на те,що частина майна, яке включене до складу майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить їй на праві власності.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Донецька від 27 жовтня 2005 року цивільні справи об"єднані в одне провадження.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Донецька від 27 жовтня 2005 року прийнята відмова від частин позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині розподілу і визнання права власності власності на меблю та побутову техніку.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_2 вказував,що з відповідачкою з 16 лютого 1985 року перебував у зареєстрованому шлюбі.Від шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7.В період шлюбу 17 червня 1997 року вони з відповідачкою придбали квартиру АДРЕСА_1.З червня 2005 року у цю квартиру приїхала мати його дружини-ОСОБА_4. В теперішній час ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вижинають його з квартири,закривають замок і перешкоджають йому попасти додому.Він просить розділити квартиру АДРЕСА_1 ,виділивши йому 1/2 частину вказаної квартири,визначити порядок користування цією квартирою,визначити порядок користування цією квартирою,виділивши йому дві сміжні кімнати 15.9 та 12.2 кв.м,службові приміщення залишити у спільному користуванні.Крім того,просив зобов"язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні вказаним житлом.

В обгрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 вказувала,що в 1997 році вони вирішила переїхати на постійне місце проживання в місто Донецьк,де проживала сім"я її дочки ОСОБА_3 На придбання житла в місті Донецьку, вона зовчасно збирала гроші. З 1980 року вона працювала на ВАТ „Центральнім гірно-збагачувальному комбінаті „м.Кривий Ріг і в період з 1990 року по 1997 рік її середньомісячна заробітна плата складава приблизно 500 грн.,що в чотирі і більше разів перевищувала середній заробіток штатного робітника по економіці України.В 1991 році вона взяла кредит в сумі 4600 грн.Крім того ,4 червня 1997 року вона продала свою квартиру в с.м.т.Петрово Кіровоградської області за 8000 грн.Сім"я її дочки мала скрутне матеріальне становище. 15 червня 1997 року вона передала дочці та її чоловіку ОСОБА_2 6000 доларів США для придбання квартири особисто для неї за адресою АДРЕСА_1.Після отримання цієї суми її дочка ОСОБА_3 написала відповідну розписку.Вона не мала можливості бути присутньою при угладанні угоди купівлі-продажу вказаної квартири,який був посвідчений 17 червня 1997 року на ім"я її дочки ОСОБА_3. Квартира була куплена за 10910 грн.До лютого 1998 року вона проживала у спірній квартирі,потім виїхала в с.м.т.Петрово,але з грудня 2004 року знову проживає у квартирі,де з 28 вересня 2005 року зареєстрована.

Оскільки квартира була куплена за її гроші ,на її особисті потреби,витрати по ремонту квартири несла вона,просила визнати договір купівлі-продажу квартири 25 в будинку 37 по вулиці Бірюзова в місті  Донецьку укладений 17 червня 1997 року недійсним та визнати    за нею право власності на вказану квартиру.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.Просили їх задовольнити.

Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 01 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна ,визнання порядку користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.

Причини пропуску строку позовної давності ОСОБА_4 визнані поважними.

Договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1,укладений 17 червня 1997 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 ,посвічений приватним нотаріусом ОСОБА_5 визнаний недійсним.

За ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того,що спірна квартира АДРЕСА_1придбана на кошти ОСОБА_4 для її особистих потреб та не є спільною власністю подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2надав апеляційну скаргу,в якій оспорює обгрунтованість рішення суду,  постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права,просить його скасувати .

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 вказав,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі,а саме те ,що строк позовної давності ОСОБА_4пропущений на його думку без поважної причини,пояснення його дочки ОСОБА_6 не можут бути взяті до уваги,бо на час придбання квартири дитині було десять років.Судом не враховано,що після продажу квартири,ОСОБА_4 придбала другу квартиру та була зареєстрована в ній по 15 вересня 2005 року.Визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири не грунтується на законі.Судом не враховано,що саме він позичав у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 гроші на придбання квартири.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги,просять її задовольнити,рішення суду скасувати та постановти нове рішення,котрим задовольнити вимоги ОСОБА_2.

Відповідачка ОСОБА_3 та позивачка ОСОБА_4 заперечували проти апеляційної скарги,просили її відхилити,рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю -доповідача ,сторони,дослідивши матеріали цивільної справи,апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановою нового рішення з наступних підстав.

Розглядаючи та задовольняючи позов ОСОБА_4та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2,суд першої інстанції виходив з того ,що спірна квартира АДРЕСА_1.придбана на кошти ОСОБА_4 для її особистих потреб та не є спільною власністю подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Але з таким висновоком погодитися не можна.

Згідно статті 213 ЦПК України в редакції 2004 року рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно із законом.Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішений суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.

В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 1985 року по 26 вересня 2005 року.

В період шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1   ,яка зареєстрована на відповідачку ОСОБА_7,що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17 червня 1997 року зареєстрованого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстром №НОМЕР_1./а.с.7/

Згідно статті 60 Сімейного Кодексу України майно,набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Апеляційний суд вважає,що спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 придбана на ім"я ОСОБА_3 17 червня 1997 року є сумісною власністю подружжя,що підтверджується і матеріалами справи,а саме розписками від 3 травня 1997 року про займ ОСОБА_2 грошей у ОСОБА_2/а.с.90,/розпискою та згодою про задаток про одержання ОСОБА_11 від ОСОБА_2 грошей 05 травня 1997 року у розмарі 2000 доларів США та від 20 травня 1997 року 3500 доларів США /а.с.91,92/,показаннями цих свідків,які підтвердили вказані факти в судовому засіданні першої інстанції /а.с.124-129/,розпискою від 3 серпня 2002 року про те,що ОСОБА_9одержав від ОСОБА_2 борг 4500 доларів США/а.с.97/.

Оскільки спірна квартира є об"єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2,ОСОБА_3 ,на підставі статті 70 СК України ,частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому відповідач має право на 1/2 частину квартири з усуненням перешкод в користуванні.

Разом з тим,апеляційний суд вважає,що ОСОБА_2 слід відмовити у вимогах про розподіл квартири на дві частини та виділення йому на праві власності двух кімнат 15. 9кв.м та 12.2 кв.м з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,що об"єктом спору є квартира у типовому багатоквартирному жилому будинку ,в якому не можна зробити для квартири два окремих входи.

Виходячи з наведеного спірну квартиру слід залишити у спільному користуванні сторін.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідачки ОСОБА_3та позивачки ОСОБА_4 про те,що спірна квартира придбана на кошти ОСОБА_4,бо факт продажу 4 червня 1997 року єю квартири в смт Петрове Кіровоградської області за 8000 грн не є доказом того,що саме ці гроші були витрачені на придбання квартири./а.с.95/

Крім того,27 березня 1998 року ОСОБА_4купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, де фактично мещкала,чого сама не заперечує та була зареєстрована з 9 липня 1998 року по 15 вересня 2005 року/а.с.96,93/

Доводи ОСОБА_4 про те,що одержаний нею 10 грудня 1991 року кредит на загальні потреби був витрачений на придбання спірної квартири не можуть бути взяті до уваги,бо як пояснила сама позивачка кредит вона повернула у 1992 році та між одержанням кредиту та датою купівлі квартири в місті Донецьку дуже великий розрив у часі.

Других доказів позивачкою ОСОБА_4не надано та в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає,що позов ОСОБА_4про про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права вланості на квартиру, необгрунтований та в його задоволенні слід відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково,рішення суду скасувати.

Відповідно до п.З ст.309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і постановлює нове рішення або змінює його,якщо суд зробив висновки ,які не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.3,309 п.3,313,314 ч.2 п.1,316 ЦПК України , апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 01 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна,визнання порядку користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та по зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права вланості на квартиру скасувати .

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.Визнати за ним право власності на 1/2 частину квартириАДРЕСА_1.

В іншій частині вимог ОСОБА_2 відмовити. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 ,третя особа-приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права вланості на квартиру відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.