Справа № 2- 1227/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

23 червня 2010 року  Солом’янський районний  суд м. Києва

в складі:  головуючого судді         Калініченко О.Б.

                    при секретарі               Кучерявець О.В.

розглянувши  в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Головне управління житлового забезпечення, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним та відповідачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності за кожним по ? частині гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Супутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7 в м. Києві, та визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Другою Київською державною нотаріальною конторою сторонам по справі на право власності на зазначений гаражний бокс по 1/6 частині, та зобов’язати видати нові свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його та відповідача ОСОБА_2 батько – ОСОБА_4, який за життя залишив заповіт на ім’я своїх синів –  позивача та відповідача ОСОБА_2 на автомобіль марки «Москвич-403» та грошовий пай, внесений в ГБК «Супутник», в рівних частках.

Після його смерті 11.08.2009 року держаним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори спадкоємцям померлого – синам та дружині, які є сторонами по справі, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на гаражний бокс по 1/6 частині кожному, при чому нотаріус зазначила, що решта ? частини гаражного боксу в спадкову масу не входить, т. я. даний гараж він був нажитий померлим у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 і відповідно ? частина належить їй як частка у спільному майні подружжя, у зв’язку з чим і на яку їй було видане нотаріусом свідоцтво про право власності.

Однак, на думку позивача, при видачі свідоцтв нотаріусом не прийнято до уваги той факт, що померлий ОСОБА_4 в повному обсязі сплатив пай за спірний гаражний бокс 15.01.1964 року і відповідно право власності на це майно виникло у нього ще до одруження з відповідачкою ОСОБА_3, шлюб з якою було зареєстровано 04.08.1977 року, і є особистою власністю померлого.

Вищезазначене підтверджується також і рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 21.11.2008 року, в якому зазначається, що спільне майно під час перебування померлого у шлюбі з відповідачкою не придбавалось.

Таким чином, позивач вважає,  що свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на його ім’я та ім’я відповідачів  11.08.2009 року, є неправомірними, порушують його право власності на  частку у спадковому майні, а тому просить визнати зазначені вище свідоцтва недійсними та визнати за ним і відповідачем ОСОБА_2 право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 в ГБК «Супутник» в рівних частках - по ?.  

Представники позивача  в подальшому  позовні вимоги доповнили вимогою визнання недійсним свідоцтва про право власності на ? частину гаражного боксу, виданого на  ім’я  відповідачки.

В судове засідання представники позивача не з’явилися, надавши суду заяви з прохання слухати справу у їх відсутність. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечували.

 Відповідачі належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи, однак в судове засідання не з’явилися.

 Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представники 3-х осіб надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник Головного управління юстиції у м. Києві в письмових поясненнях зазначав, що дружиною померлого було подано до нотаріальної контори свідоцтво про право власності на гаражний бокс № 41, видане Головним управлінням житлового забезпечення 15.08.2006 року, і звернулась із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності згідно зі ст.ст. 60,61 СК України.  

Отже, вимоги ст.ст. 1296, 1297 ЦК України на момент видачі свідоцтв про право на спадщину за законом порушені не були, оскільки документів, які б підтверджували право власності померлого на заповідальне майно (довідка про повну сплату паю до укладення шлюбу, тощо) до нотаріальної контори подано не було, а спадкоємцям було роз’яснено їх право звернення до суду в разі незгоди з видачею ОСОБА_3 свідоцтва про право власності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і приходить до висновку  про його часткове задоволення, виходячи з наступного.

Судом  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 – батько позивача і відповідача ОСОБА_2 та чоловік відповідачки, які є його спадкоємцями та які прийняли спадщину в установленому законом порядку, що вбачається із заведеної 11.05.2006 року Другою Київською державною нотаріальною конторою спадкової справи № 405/06 щодо майна померлого.

21.05.2009 року державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15.08.2006 року Головним управлінням житлового забезпечення, відповідачці ОСОБА_3 як одному з подружжя, який пережив другого з подружжя, було  видане свідоцтво про право власності на ? частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Супутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7 в м. Києві,   та кожному зі спадкоємців свідоцтва про право на спадщину законом на 1/6 частину гаражного боксу кожному.

З наданих Головним управлінням житлового забезпечення документів вбачається, що підставою оформлення та видачі свідоцтва про право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 в ГБК «Супутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7 в м. Києві, на ім’я померлого ОСОБА_4, стала подана 26.05.2006 року до  Головного управління житлового забезпечення заява про оформлення свідоцтва про право приватної власності спадкоємцем - дружиною померлого ОСОБА_3 відповідно до запиту Другої Київської державної нотаріальної контори від 07.06.2006 року про видачу такого свідоцтва спадкоємиці.  

До вказаної заяви були додані  запит  Другої Київської державної нотаріальної контори, копії свідоцтва про смерть спадкодавця, свідоцтва про укладення 04.08.1977 року шлюбу заявниці з померлим, технічний паспорт на гаражний бокс та довідка ГБК «Супутник» від 25.05.2006 року про повну сплату померлим пайового внеску за гаражний бокс 20.10.1964 року.

З наданих ГБК «Супутник» відомостей виплаває, що ОСОБА_4 на день смерті був членом кооперативі та власником частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Супутник» з 18.02.1964 року відповідно до протоколу № 1, затвердженого рішенням виконкому Залізничної райради № 500 від 13.04.1964 року, у зв’язку зі сплатою суми пайового внеску за гаражний бокс № 41,  яка становила на той час 715 крб., в повному обсязі 15.01.1964 року, що підтверджується копією рішення та витягом з журналу реєстрації сплачених внесків.

Згідно  ст. 22 КпШС України, якій діяв на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст. 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю  одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане  судом спільною сумісною власністю  подружжя.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про власність», введеного дію з 15.04.1991 року, члени ГБК, які повністю внесли пайовий внесок за гараж, в тому числі до 01.07.1990 року, набувають право власності на гараж.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 набув право особистої власності на гаражний бокс у зв’язку зі сплатою ним паю у повному обсязі до реєстрації шлюбу з відповідачкою і режим спільного сумісного майна подружжя на нього не поширюється.

Більше того, відповідачка не надала судові жодних доказів своєї участі у будівництві гаражного боксу, а, як вбачається з технічного паспорту на гаражний бокс, виготовленого станом на 12.07.2006 року, час забудови гаражу  встановлений 1964 роком, тобто, на момент реєстрації в 04.08.1977 року шлюбу відповідачки з ОСОБА_4 його вже було споруджено.  

Доводи представника Головного управління юстиції у м. Києві про відсутність порушення вимог ст.ст. 1296, 1297 ЦК України на момент видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки документів, які б підтверджували право власності померлого на заповідальне майно (довідка про повну сплату паю до укладення шлюбу, тощо) до нотаріальної контори подано не було, є безпідставними, адже матеріали справи містять інші відомості щодо фактичних обставин, які  свідчать про обізнаність щодо цих обставин державного нотаріуса  Другої Київської державної нотаріальної контори, за запитом якого від 07.06.2006 року було  видане свідоцтво про право власності на гаражний бокс на ім’я померлого на підставі саме такої довідки ГБК «Супутник» про повну сплату паю до укладення шлюбу.

Отже, наявність у померлого на праві власності гаражного боксу до реєстрації шлюбу з відповідачкою не породжує прав і обов’язків подружжя, передбачених ст. 22 КПШС України в редакції 1963 року, на цей гаражний бокс і право власності як на спільне майно подружжя у відповідачки не виникло, тому свідоцтво про право власності на ? частину гаражного боксу на  ім’я  відповідачки видане неправомірно і підлягає визнанню недійсним.  

Не ґрунтуються на законі і визначення щодо набуття відповідачкою права власності на частку в праві власності на гаражний бокс як спадкового майна, оскільки, виходячи з того, що гараж є  заповідальною частиною спадкового  майна, а відповідно до ст. 1223  ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Так, 09.08.1973 року ОСОБА_4 залишив посвідчений Дев’ятою Київською державною нотаріальною конторою   заповіт, який є чинним, на ім’я своїх синів – позивача та відповідача ОСОБА_2 на належні йому автомобіль марки «Москвич-403» та грошовий пай, внесений на будівництво гаража  в ГБК «Супутник», в рівних частках кожному.

У тих випадках, коли член ГБК, який повністю вніс пайовий внесок за гараж, помер до 01.07.1990 року, спадщина відкривалась на паєнагромадження.

Разом з тим, як роз’яснено в п. 8 постанови Пленуму верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», оскільки підставою для виникнення права власності на гараж в ГБК, наданий в користування членові цього кооперативу є повна сплата ним пайового внеску, в тому разі коли він зробив заповіт на весь пай до прийняття Закону «Про власність», а помер після введення останнього в дію і повної сплати паю, то до складу спадщини включається гараж і особа, на користь якої складено заповіт, успадковує саме гараж.  

Отже, кожний зі спадкоємців має право на отримання у власність в порядку спадкування за заповітом спадкового майна в рівних частках, тобто по ? частині гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Спутник» за вищевказаною адресою.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.  

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих сторонам по справі, та визнання за позивачем право власності на ? частину гаражного боксу в порядку спадкування за заповітом.

При цьому зобов’язувати державного нотаріуса до видачі нового свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом немає підстав, виходячи з того, що рішення по справі про визнання права власності  є таким правовстановлюючим документом, а визначені нормою ст. 1300 ЦК України випадки видачі нового свідоцтва про право на спадщину не стосується даного спору.

Щодо визнання за відповідачем ОСОБА_2 право власності на ? частину гаражного боксу в порядку спадкування за заповітом, то в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з того, що суд згідно із ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі наданих доказів.  

Права власності – це суб’єктивне право особи, до якого вона не може бути примушена проти своєї волі, а визнання за особою права власності на майно за зверненням іншої особи про таке формує права і обов’язки особи щодо цього майна за межами її вільного волевиявлення, від якого залежать цивільно-правові відносини.  

Відповідач же сам  з такими вимогами не звертався та повноважень на представництво своїх інтересів позивачу не надавав, заявляти вимоги від свого імені не доручав.

Утім, виходячи з того, що сторони своєчасно звернулися до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач своє право на спадщину може реалізувати в загально визначеному порядку.

Керуючись Законом України «Про власність», ст.ст. 22,25 КпШС України ст.ст. 1223, 1241, 1268, 1270, 1300, 1301  ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-228, 232  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на ? частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Спутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7  в м. Києві, видане 21.05.2009 року (р.№ 7-1028) на ім’я ОСОБА_3.

Визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Спутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7  в м. Києві, видане 21.05.2009 року (р.№ 7-1031) на ім’я ОСОБА_3.

Визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Спутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7  в м. Києві, видане 21.05.2009 року (р.№ 7-1035) на ім’я ОСОБА_2.

Визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Спутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7  в м. Києві, видане 11.08.2009 року (р.№ 7-1071) на ім’я ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом право власності на ? частину гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Спутник», який розташований по вул. Корсунь-Шевченківській, 7  в м. Києві.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

              Суддя :