Справа №2-1802-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2010 року місто Київ
Солом’янський районний суд міста Києва під головуванням судді Мельника В.В. при секретарі Глушко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг, –
в с т а н о в и в :
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00006 від 20 жовтня 2008 року у розмірі 12699,85 гривень, посилаючись на те, що 20 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про фінансовий лізинг №00006, згідно умов якого позивач (лізингодавець) передав відповідачу (лізингоодержувач) у користування відповідний транспортний засіб на умовах його передачі останньому по закінченню терміну дії цього договору у власність, а відповідач зобов’язався здійснювати сплату лізингових платежів в порядку, встановленому цим договором.
Посилаючись на те, що умови договору було порушено, у зв’язку з чим утворилась вказана вище заборгованість, позивач вважає, що вправі вимагати повернення суми заборгованості за договором з відповідача, який порушив його умови, внаслідок не виконання своїх зобов’язань.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення з підстав наведених в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме через оголошення у періодичному виданні «Урядовий Кур’єр», а тому суд у відповідності до статті 224 Цивільного процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Судом встановлено, що 20 жовтня 2008 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» – позивачем у справі з однієї сторони, та ОСОБА_1 – відповідачем у справі з другої сторони, було укладено договір про фінансовий лізинг №00006 (далі – договір).
Згідно договору об’єктом лізингу є транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», 2008 року виробництва, який переданий у користування відповідачу у відповідності до умов цього договору.
Відповідно до умов лізингу вартість об’єкту лізингу складає 33260,00 доларів США, авансовий платіж 3326,00 доларів США, розмір фінансування 29934,00 доларів США, строк лізингу 60 місяців, кількість платежів 60, щомісячний платіж складає 734,72 долари США.
Таким чином, відповідач зобов’язався здійснювати щомісячні лізингові платежі у відповідному розмірі не пізніше 10-го календарного дня з дати виставлення рахунку.
Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Встановлено, що відповідачем було порушено умови договору, а саме не сплачено частину щомісячного лізингового платежу за лютий 2009 р. у сумі 3732,43 гривні, що є еквівалентом 484,92 долари США за курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку №00000182 від 06.02.2009 р. , та не сплачено щомісячний лізинговий платіж за березень 2009 р. у розмірі 5600,60 гривень, що є еквівалентом 727,35 доларів США за курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку №00000366 від 06.03.2009 р .
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором в часті не виконання зобов’язань по сплаті лізингових платежів складає 9333,03 гривень.
Відповідно до пункту 4.4. договору лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об’єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передачі об’єкта лізингу.
Згідно пункту 9.2. договору лізингоодержувач зобов’язаний належним чином забезпечувати технічне обслуговування об’єкта лізингу, проводити всі необхідні ремонтні роботи, технічні огляди, а також здійснювати на постійній основі нагляд за бездоганним функціонуванням та екологічним станом об’єкта лізингу у відповідності до загальних умов виробника. Лізингоодержувач несе відповідальність за всі збитки, заподіяні внаслідок невиконання своїх зобов’язань, незалежно від того, чи були вони спричинені лізингоодержувачем або третіми сторонами. Усі витрати, пов’язані з технічним обслуговуванням та ремонтами об’єкта лізингу, відповідно до даного пункту, покриваються в повній мірі лізингоодержувачем.
Відповідно до пункту 9.5. договору лізингоодержувач зобов’язаний експлуатувати об’єкт лізингу у відповідності до чинного законодавства. У випадку порушення законодавства лізингоодержувач несе відповідальність за всі наслідки, що можуть виникнути у зв’язку з цим та сплачує всі штрафи відповідним органам. У кожному випадку, коли лізингодавець сплатив будь-які штрафи та адміністративні витрати, пов’язані з ними, представницькі витрати та/або гонорари юристам, збори та інші подібні витрати, лізингоодержувач в повному обсязі відшкодовує лізингодавцю такі витрати впродовж 10 (десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.
Згідно пункту 16.2. договору усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов’язані з договором і можуть виникати протягом строку дії Договору, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем.
Встановлено, що позивачем було понесені витрати, що відповідно до умов договору підлягають відшкодуванню з боку лізингоодержувача:
- витрати у розмірі 1147,68 гривень, що підтверджується рахунком №АМС0005255 від 13.04.2009 р., виставленим ТОВ «Автомир» позивачу та платіжним дорученням №1873 від 14 квітня 2009 р. – вартість проходження планового технічного огляду, який відповідач не здійснив у встановлений договором термін (пункт 9.2. договору), відповідачу було виставлено рахунок №00000780 від 15.04.2009 р. на суму 1377,22 гривень, включаючи ПДВ;
- витрати у розмірі 850,00 гривень, що підтверджується актом виконаних робіт №СН00126051 від 10.06.2009 р. між позивачем та ТОВ «Автохаус» та платіжним дорученням №2331 від 08 травня 2009 р. – вартість підготовки об’єкту лізингу до продажу після його повернення позивачу (пункт 16.2. договору), відповідачу було виставлено рахунок №000014122 від 08.05.2009 р. на суму 1020,00 гривень, включаючи ПДВ;
- витрати у розмірі 340,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №3115 від 02 червня 2009 р. – сплата штрафу за порушення Правил дорожнього руху, вчиненого відповідачем 12 березня 2009 р., що підтверджується постановою /серія:ВЕ №064955/ про адміністративне правопорушення від 12 березня 2009 р. (пункт 9.5. договору), відповідачу було виставлено рахунок №00001423 від 01.06.2009 р. на суму 408,00 гривень, включаючи ПДВ.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем в частині витрат, понесених в результаті експлуатації об’єкта лізингу, становить 2805,22 гривень.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до пункту 8.2. договору у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції:
- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;
- штрафні санкції за платіжні вимоги, надіслані позивачем: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу;
- компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до договору. лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.
Відповідно до пункту 8.3. договору, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 (десяти) робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, договір підлягає розірванню. Сторони погоджуються, що невиконання зобов’язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов’язання за цим контрактом.
Заборгованість відповідача перед позивачем за штрафними санкціями становить 561,60 гривень, з яких сума несплаченого платежу у розмірі із 170,50 гривень ( рахунок №00000591 від 04.03.2009 р. ); сума несплаченого платежу у розмір 213,48 гривень (рахунок №00000593 від 18.03.2009 р.); сума несплаченого платежу у розмірі 276,12 гривень (рахунок №00000606 від 02.04.2009 р.).
Відповідні рахунки позивачем надсилалися на електронну адресу відповідача та звичайними листами за допомогою УДППЗ «Укрпошта», факт отримання яких відповідачем підтверджено підписаним актом звірки взаєморозрахунків від 16.06.2009 р. та укладеним договором про порядок погашення заборгованості №1 від 16.06.2009 р., згідно умов якого відповідач зобов’язався погасити суму утвореної заборгованості за договором у розмірі 12699,85 гривень, в строк до 16 грудня 2009 р.
На момент вирішення судом спору відповідач зазначену суму заборгованості, розмір якої останнім визнано, про що свідчить зазначений акт та договір, не сплатив.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором про фінансовий лізинг №00006 від 20 жовтня 2008 року, становить 12699,85 гривень, з яких: 9333,03 гривень – заборгованість лізинговим платежам; 2337,68 гривень – заборгованість по витратах, понесених в результаті експлуатації об’єкта лізингу; 561,60 гривень – заборгованість за штрафними санкціями.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг №00006 від 20 жовтня 2008 року у розмірі 12699,85 гривень.
Також, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 526, 530, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 208, 209, 212, 214-216, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг №00006 від 20 жовтня 2008 року у розмірі 12699,85 гривень та судові витрати у розмірі 247,00 гривень, а всього на загальну суму 12946 (дванадцять тисяч дев’ятсот сорок шість) гривень 85 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мельник В.В.