Справа №2-1989-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2010 року місто Київ
Солом’янський районний суд міста Києва під головуванням судді Мельника В.В. при секретарі Глушко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення суми заборгованості, –
в с т а н о в и в :
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 26058,09 гривень, яка складається із основної суми боргу неповернутого депозитного вкладу з урахуванням нарахованих відсотків у розмірі 25994,00 гривень та суми боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 64,09 гривень, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №ДД-330 від 28 серпня 2008 року, згідно умов якого позивач передав грошові кошти у розмірі 20000,00 гривень строком на 18 місяців з нарахуванням відсотків у розмірі 20% річних, а відповідач зобов’язався повернути за закінченням терміну дії договору суму депозитного вкладу зі сплатою нарахованих відсотків.
Зазначав, що за закінченням терміну дій договору він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про виконання умов договору, повернення суми депозитного вкладу зі сплатою нарахованих відсотків, однак відповідачем вимога позивача залишена без задоволення, грошові кошти не повернуті.
Посилаючись на викладене позивач просив про задоволення позову.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив вимоги позову задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд у відповідності до статті 224 Цивільного процесуального кодексу України, за згодою позивач та її представника, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохiд в iншiй формi на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договiр банкiвського вкладу, в якому вкладником є фiзична особа, є публiчним договором (стаття 633 цього Кодексу).
До вiдносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договiр банкiвського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо iнше не встановлено цiєю главою або не випливає iз сутi договору банкiвського вкладу.
Згідно статті 1060 Цивільного кодексу України договiр банкiвського вкладу укладається на умовах видачi вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зi спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на iнших умовах її повернення.
За договором банкiвського вкладу незалежно вiд його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крiм вкладiв, зроблених юридичними особами на iнших умовах повернення, якi встановленi договором.
Умова договору про вiдмову вiд права на одержання вкладу на першу вимогу є нiкчемною.
Якщо вiдповiдно до договору банкiвського вкладу вклад повертається вкладниковi на його вимогу до спливу строку або до настання iнших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмiрi процентiв за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений бiльш високий процент.
Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зi спливом строку, встановленого договором банкiвського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на iнших умовах повернення, пiсля настання визначених договором обставин договiр вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо iнше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладниковi проценти на суму вкладу в розмiрi, встановленому договором банкiвського вкладу.
Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Західінкомбанк», в особі керуючого Другою Київською філією КБ «Західінкомбанк» ТзОВ Трача В.М., який діяв на підставі відповідної довіреності – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з другої сторони, було укладено договір банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №ДД-330 (далі по тексту – договір).
Згідно пункту 1. договору відповідач приймає від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 6000,00 гривень, на строк 18 місяців і зобов’язується повернути позивачеві суму вкладу та проценти з розрахунку 20% річних, на умовах та в порядку встановлених цим договором.
Також встановлено, що згідно договору про внесення змін від 15 вересня 2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №ДД-330 від 28 серпня 2008 року, позивач збільшив суму вкладу на 14000,00 гривень, внаслідок чого загальна сума вкладу збільшилась та склала 20000,00 гривень.
Відповідно до пункту 7 договору відповідач зобов’язався повернути позивачу вклад за його першою вимогою.
Встановлено, що вимога позивача про виконання відповідачем умов договору, повернення суми депозитного вкладу, відповідачем залишена без задоволення.
Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вiн не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, вiдповiдає перед кредитором за завданi простроченням збитки i за неможливiсть виконання, що випадково настала пiсля прострочення.
Встановлено, що на час вирішення судом спору зобов’язання за договором відповідачем не виконано, сума депозитного вкладу з урахуванням нарахованих відсотків у розмірі 25994,00 гривень позивачу відповідачем не повернута.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема, сплата неустойки, вiдшкодування збиткiв та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку суми заборгованості за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідача перед позивачем, заборгованість відповідача з урахуванням трьох процентів рiчних вiд простроченої суми становить 64,09 гривень, який суд перевірив та вважає обґрунтованим.
Згідно статті 214 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Таким чином, суд з урахуванням викладеного вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума коштів неповернутого депозитного вкладу з урахуванням нарахованих відсотків у розмірі 25994,00 гривень та сума боргу у розмірі 64,09 гривень з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, а всього 26058,09 гривень.
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України сплачена сума судових витрат у розмірі 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Решта судових витрат, а саме сума судового збору, обов’язкова сплата якого передбачена декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7-93 від 21.01.1993 р., у розмірі 1% від ціни позову, але не менше одного та не більше ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 260,58 гривень, підлягає стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач згідного зазначеного Декрету звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 612, 633, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, статтями 88, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 суму коштів неповернутого депозитного вкладу з урахуванням нарахованих відсотків за договором банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №ДД-330 від 28 серпня 2008 року у розмірі 25994,00 гривень, суму боргу у розмірі 64,09 гривень з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та суму сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних у розмірі 120,00 гривень, а всього на загальну суму 26178 (двадцять шість тисяч сто сімдесят вісім) гривень 09 копійок.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь держави 260 (двісті шістдесят) гривень 58 копійок судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мельник В.В.