Справа №22-5651-2006                                             Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.

Категорія 21                                                                Доповідач Олєйникова Л.С.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 липня 2006року  Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Бугрим Л.М ,

Суддів                    Олєйникової Л.С.,

Зінов"євої А.Г.., При секретарі       Баклановій Ю.В.

В присутності       представника ФСС в місті Харцизьку Гірман С.В.,-Розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку та апеляційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Харцизького Міського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ: Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди ,пов"язаною з ушкодженням здоров"я на виробництві стягнуто 10000 грн,судові витрати в розмірі 300 грн.В рештій частині вимог відмовлено.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того,що з 1984 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з СТОВ „Племптахорепродуктор Зугреський" на різних посадах .Звільнена 28 лютого 2003 року. 19 липня 2002 року при виконанні трудових обов"язків позивачка була травмована та по висновку МСЕК від 19 лютого 2003 року їй вперше встановлена часткова втрата працездатності на 30% та З групу інвалідності.При повторному переогляді 12 квітня 2006 року відсоток втрати працездатності не змінився,але встановлений безстроково.

Погіршення стану здоров"я у зв"язку з трудовим каліцтвом привело до фізичних страждань,потребує прийняття медикаментів,переживанням по безстроковій втраті працездатності,втраті праці,змінам в образі життя та потребують від позивачки додаткових зусиль для його організації.

Не погодившись з рішенням суду виконавча дирекція Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві в місті Харцизьку подали апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість рішення суду,просить його скасувати та постановити нове рішення „котим відмовити позивачці у виплаті компенсації моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу,в якій оспорює обгрунтованість рішення ,просить збільшити суму моральної шкоди до 35000 грн у зв"язку з невідповідностю призначеної судом суми виплати її моральних страждань.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити,скасувати рішення суду та відмовити позивачці в задоволенні позову .Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечували.

Позивачка в судове засідання не з"явилася,про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши дововідь судді-доповідача представника відповідача,дослідивши матеріали цивільної справи,апеляційний суд вважає,що апеляційні скарги виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та ОСОБА_1не підлягають задоволенню ,а рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопаду 2002 року,п. «е» ст.21 і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і  професійних  захворюваннях , що послужили   причиною втрати працездатності « від 23 вересня 1999 року з наступними змінами і доповненнями /далі Закону України/,а також з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 страхові виплати за моральну шкоду ,при наявності заподіяння цієї шкоди потерпілому,повинні провадитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійний захворювань України.

При вирішенні справи судом першої інстанції обгрунтовано встановлено,що з 1984 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з СТОВ „Племптахорепродуктор Зугреський" на різних посадах .Звільнена 28 лютого 2003 року. 19 липня 2002 року при виконанні трудових обов"язків позивачка була травмована та по висновку МСЕК від 19 лютого 2003 року їй вперше встановлена часткова втрата працездатності на 30% та 3 групу інвалідності.При черговому переогляді 12 квітня 2006 року відсоток втрати працездатності не змінився,але встановлений безстроково.

Погіршення стану здоров"я у зв"язку з трудовим каліцтвом привело до фізичних страждань,потребує прийняття медикаментів,переживанням по безстроковій втраті працездатності,втраті праці,змінам в образі життя та потребують від позивачки додаткових зусиль для його організації.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок трудового каліцтва моральної шкоди.

Всупереч доводам апеляційної скарги ФСС та відповідно до ч.З ст.34 Закону України  висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам,у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці,не є обов"язковим,оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Визнаючи розмір моральної шкоди,судом першої інстанції правильно враховані роз"яснення,що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди „ №4 від 31 березня 1995 року.,з наступними змінами та доповненнями,розмір моральної /немайнової/шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань...Зокрема враховується характер і тривалість страждань,стан здоров"я потерпілого,тяжкість заподіяної травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При цьому судом першої інстанції враховано,що позивачці для організації свого життя необхідні додаткові зусилля,постійно долати відчуття болю,неможливості виконувати роботу ,яку раніш виконувала,постійно лікуватися та доводи,приведені в рішенні суду ,на підставі ст. .41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод,керуючись засадами розумності,виваженості та справедливості дають підстави для стягнення суми моральної шкоди саме у розмірі 10000 грн.

Всупереч доводам апеляційної скарги ФСС та відповідно до статті 64 Констуційни права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені ,крім випадків обмежених Конституцією. Згідно ст.46 ЗУ „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків..." Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків,має автономну,незалежну від будь-чого систему фінансування.Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців та інших внесків ,які не включаються до складу Державного бюджету України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства,що призвело або могло призвести  для неправильного вирішення справи.   

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює,що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п. 1,313,314 ч.1 п.1,315 ЦПК України ,апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Харцизьку  та апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

РішенняХарцизького міського суду Донецької області від 12 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.