Справа №22-6893/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Трипутіна Т.М.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Зінов'євої А.Г.
Олєйникової Л.С.
при секретарі: Баклановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївки на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 22 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 12 січня 1971 р. він знаходився у трудових відносинах з шахтою „13 БІС", де працював в якості підземного електрослюсаря. 30 вересня 2005 р. при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, він отримав тілесні ушкодження і на підставі висновку МСЕК від 17 січня 2006 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності за трудовим каліцтвом у розмірі 35%. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 50000 грн.
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 22 травня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт якої необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Також вважають, що суду необхідно було врахувати, що у нещасному випадку встановлено 5% вини самого потерпілого і що шкоду здоров'ю потерпілого було завдано умовами праці, тому і відшкодування моральної шкоди повинно бути проведено підприємством. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно з 12 січня 1971 р. він знаходився у трудових відносинах з шахтою „13 БІС", де працював в якості підземного електрослюсаря. ЗО вересня 2005 р. при виконанні своїх службових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, він отримав тілесні ушкодження і на підставі висновку МСЕК від 17 січня 2006 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності за трудовим каліцтвом у розмірі 35%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 20000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач в наслідок травми тривалий час знаходився на лікуванні, переніс операцію, не може виконувати тяжку роботу І весь час потребує у користуванні інгалятора.
Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Дійсно позивача було травмовано при виконанні службових обов'язків, при цьому встановлено 5% його вини у нещасному випадку. У ОСОБА_1 мав місце перелом ребер з пошкодженням легенів, але при цьому йому виконання певної роботи не було заборонено і звільнився він з підприємства за власним бажанням. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, обмеження тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 10000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Крім того, оскільки обов'язок проводити потерпілим страхові виплати покладено на Фонди, то доводи відповідача про необхідність такого відшкодування підприємством безпідставні.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївки задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 22 травня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 10000 (десять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.