Справа №22-6569/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Блохін А.А.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Баклановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу він знаходився у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах він отримав два професійних захворювання: вібраційну хворобу і хронічний бронхіт, у зв'язку з чим на підставі висновків МСЕК відповідно від 2 лютого 2002 р. та 21 березня 2005 р. уомй було встановлено за кожне захворювання по 20% втрати професійної працездатності, а за сукупністю -40%. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 30000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: на його користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт наявності якої повинно бути підтверджено висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.
Сторони у судове засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. ..
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
При розгляді справи судом було встановлено, що з 1983 р. по березень 2005 р. позивач працював в галузях вугільної промисловості. В результаті виконання службових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав два професійних захворювання: вібраційна хвороба, за якою на підставі висновку МСЕК від 02.02.2004 р. йому встановлено 20% втрати професійної працездатності і хронічний бронхіт, за яким на підставі висновку МСЕК від 21.03.2005 р. йому встановлено також 20% втрати професійної працездатності, а за сукупністю професійних захворювань - 40% втрати працездатності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсацію у розмірі 15000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що наявність у позивача захворювань обмежує його можливість вести звичний спосіб життя.
Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. Згідно наданим позивачем доказам, після отримання першого професійного захворювання він, незважаючи на обмеження, продовжував працювати у шкідливих умовах, звільнений був у березні 2005 р. за власним бажанням, інвалідом не признаний. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і, враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 12000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки вони безпідставні. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпшого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.