Справа № 2-1207

                                                                                                                                                    2010 р.

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18 червня 2010 р.                                                                   Біляївський районний суд

                                                                                                        Одеської області

В складі :головуючого – судді Андреєва Е.О.

при секретарі  Довженко І.С.

з участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в залі суду м.Біляївка  цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Біляївської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_3 « про визнання угоди недійсною «  суд –

В С Т А Н О В И В :

     Позивач звернувся суду із даними позовними вимогами, які він остаточно уточнив 06.04.2010 року (а.с.330-331), стверджуючи, що в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 на підставі  договору купівлі-продажу від 7.05.1990р. він придбав  житловий будинок  АДРЕСА_1

     В 2007 році відповідач ОСОБА_5  подав до суду позов про його виселення з зазначеного будинку, в ході розгляду якого він дізнався, що його дружина ОСОБА_3 3.08.1994р. нібито по довіреності від його імені подарувала вказаний будинок ОСОБА_6 Вказану  угоду позивач просить визнати недійсною на підставі ст.ст.48,49,55  ЦК України (в редакції 1963р.), як таку, що суперечить інтересам держави та суспільства, та  при укладанні якої були порушені норми законодавства України щодо незаконного передачі землі, що знаходиться у власності держави,а також, що зазначена угода була здійснена громадянином, якій не усвідомлював значення своїх дій.

    Позивач та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову та просять суд визнати вищевказану угоду дарування від 03.08.1994 року недійсною.

    Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, пояснивши, що на підставі договору дарування від 3.08.1994р., укладеного між ним та ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 він придбав у власність  спірний житловий будинок. Угоду вони оформили у Біляївській державній нотаріальній конторі, де ОСОБА_3 особисто підписала вищезазначений договір дарування. 05.07.1999р. він, відповідно до договору,  здав житловий будинок ОСОБА_3 в найм строком на один рік.  Після закінчення строку дії даного договору він попросив сім`ю позивача звільнити зазначений будинок, але вона до цього часу вони не звільнили будинок, звертаючись до суду із різними позовами. Він не примушував ОСОБА_3 до укладання вказаного договору дарування, ні з ким в будь який зговір щодо оформлення такої угоди не вступав.

   Третя особа ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги свого чоловіка ОСОБА_4, стверджуючи, що договір дарування 03.08.1994 року з ОСОБА_5 у Біляївській державній нотаріальній конторі не укладала, так як в цей час хворіла і знаходилася на лікуванні у Гнатівській дільничній лікарні .  

     Представник Білявської  державної нотаріальної контори в судові засідання двічі не з'явився без поважних причин, а тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних доказів.

    Вислухавши у судовому засіданні пояснення  сторін, 3-ої особи,  дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_4  є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Як встановлено судом, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 7.05.1990р. належав житловий будинок АДРЕСА_1/а.с. 14/. Відповідно до договору від 3.08.1994р.  ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_5 прийняв у дар житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами. Вказаний договір уклала  ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 за дорученням, посвідченим  29.07.1994р. нотаріусом Ямпільської держнотконтори. /а.с.15/ та зареєстрованим в реєстрі для нотаріальних дій Біляївської держнотконтори від 3.08.1994р. за № 2-1933. /а.с.235/.

      Вказані обставини також підтверджуються довідкою Нерубайської с/Ради від 18.01.2007 р., де  зазначено, що ОСОБА_5 у 1999р. прописав у будинку ОСОБА_4 та членів його сім'ї по договору найму житлового приміщення./а.с.10/, та аналогічними довідками від 15.01.2007р. та 18.01.2007р. /а.с.34,35/.

     Обгрунтовуючи свої вимоги до суду , позивач та його представник посилались на положення ст.ст.48,49,55 ЦК України (в редакції 1963 року) та з цих підстав просили визнати укладений договір дарування від 03.08.1994 року недійсним. Але , в порушення вимог ст.10 ч.3, ст.60 ч.1 ЦПК України вони не навели та не надали суду жодного  доказу ні підтвердження того, що вищевказаний договір дарування укладений з порушенням норм чинного на той час закону,  або , що він був укладений з метою, яка не відповідає інтересам держави та суспільства, або , що зазначена угода була здійснена громадянином, якій не усвідомлював значення своїх дій.  .

    В той же час,  суд не приймає  до уваги доводи ОСОБА_4 та  його дружини ОСОБА_3 про те, що остання не могла укласти вказаний договір дарування  03.08.1994р. , так як перебувала у той час на лікуванні. не могла підписувати вказаний договір суд до уваги не приймає. Так,відповідно до довідки Гнатківської дільничної лікарні, ОСОБА_3 дійсно  знаходилася  03.08.1994р. на стаціонарному лікуванні. Однак, зазначена обставина , на думку суду, не може свідчити про те,  що ОСОБА_3  3.08.1994р. не могла укласти угоду дарування. Тим більше, як вбачається із змісту рішення суду від 16.11.2009 році (а.с.283-286), в ході розгляду справи  сама ж ОСОБА_3 в поясненнях суду зазначала, що вона 03.08.1994р. знаходилася в м. Білявка та особисто  підписала договір  дарування в Біляївській  держнотконторі.

   Окрім того, суд вважає , що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, а прохання останнього щодо поновлення строку на подачу позовної заяви з тих підстав, що він нібито дізнався про порушення свого права тільки у 2007 р. є необґрунтованими і спростовується наявними матеріалами.

  Зокрема, як вбачається із змісту  позовної заяви, яку  ОСОБА_4 подав до суду 20.03.2007 року (а.с.2-3), про наявність договору дарування спірного будинку йому було відомо ще з 1999р. Зазначеній обставини підтверджуються і  змістом довідок Нерубайської с/Ради про наявність договору житлового приміщення між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та реєстрації в будинку його та членів сім'ї.

  За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення до суду з зазначеним позовом, встановлений ст.71 ЦК України (в редакції 1963 року), що також є підставою для відмови йому в позові.

   Керуючись ст.ст.48,49,55,71,80 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

  У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Біляївської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_3 « про визнання угоди недійсною «  відмовити повністю.

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

          Суддя Біляївського районного суду                                                       Е.О.Андреєв