Справа № 2-846/2010 р.

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2010 р.                                                                      Біляївський районний суд        

                                                                                                               Одеської області

В складі головуючого –судді Андреєва Е.О.

При секретарі Довженко І.С.

З участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м.Біляївка  позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 « про стягнення заборгованості з аліментів та пені за прострочення сплати аліментів «, суд-

В С Т А Н О В И В:

  Позивачка звернулася із даною  позовною заявою до суду, яку  остаточно уточнено її представником 18.03.2010 року(а.с.37-38) та просить стягнути з відповідача 6172 грн. заборгованості із сплати аліментів, а також 21102 грн.95 коп. пені за прострочення сплати аліментів. В обгрунтування свої вимог позивачка та її представник зазначили, що  в 1985 році між сторонами був укладений шлюб, який у 2000 році рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області був розірваний. В період шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Гайсинського районного суду в 2000 році з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання його неповнолітнього сина у розмірі ? части з усіх видів його заробітку. Виконавчий лист про стягнення аліментів було надіслано до відділу ДВС Біляївського РУЮ для виконання. У 2007 році відділом ДВС Біляївського РУЮ було повідомлено позивачку про закриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача аліментів у зв`язку з досягненням їх сином повноліття , та надано ОСОБА_2 довідку – розрахунок про наявність заборгованості відповідача ОСОБА_3 по сплаті аліментів за виконавчим листом в сумі 6172,73 грн. станом на 12.04.2007 року. Посилаючись на викладені обставини , позивачка та її представник звернулися до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з аліментів та пені за прострочення сплати аліментів , з урахуванням наданого ними розрахунку.  

  В судовому засіданні представник позивачки на уточненій позовній заяві наполягав та просив її задовольнити в повному обсязі.

   Відповідач та його представник ОСОБА_5  у   судовому засіданні 29.04.2010 року позов не визнали, пояснивши, що ОСОБА_3  добровільно сплачував аліменти на утримання свого сина . На підтвердження цього є квитанції, які він державному виконавцю не надав. В даний час його сина ОСОБА_4 досяг повноліття, виконавче провадження закрито, а тому позивачка не вправі вимагати стягнення з нього заборгованості з аліментів та пені.

   Згодом відповідач та його представник двічі без поважних причин не з`явилися в судове засідання , яке було призначено на 19.05.2010 року та на 04.06.2010 року, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. За таких обставин, суд вважає можливим закінчити розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних доказів.       Вислухавши у судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи,  суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

    Як встановлено судом, 20.07.1985 році між сторонами був укладений шлюб, який згодом був розірваний (а.с.8-9). В період шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.10). Рішенням Гайсинського районного суду в 2000 році з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання його неповнолітнього сина у розмірі ? части з усіх видів його заробітку. Виконавчий лист про стягнення аліментів було надіслано до відділу ДВС Біляївського РУЮ для виконання(а.с.16). У 2007 році відділом ДВС Біляївського РУЮ було повідомлено позивачку про закриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача аліментів у зв`язку з досягненням їх сином повноліття , та надав ОСОБА_2 довідку – розрахунок про наявність заборгованості відповідача ОСОБА_3 по сплаті аліментів за виконавчим листом в сумі 6172,73 грн. станом на 12.04.2007 року(а.с.12-13,64).

  Із пояснень представника позивачки вбачається, що після закриття виконавчого провадження відповідач заборгованість із сплати аліментів не сплатив, що було підставою для звернення ОСОБА_2 з відповідними заявами до органів внутрішніх справ.

   Відповідно до ст.194 ч.4 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття . За ст.195 ч.4 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом. Згідно із ст.196 ч.1 СК України пр. и виникненні заборгованості по сплаті аліментів з вини особи, яка зобов`язана їх сплачувати за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки(пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. До зазначених вимог позовна давність не застосовується(ст.20 СК України).

   З урахуванням наведеного суд  вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача заборгованості з аліментів в сумі 6172,73 грн. та пені за прострочення сплати аліментів в сумі 21102,95 грн., на підставі наданих розрахунків (а.с.5-6,12-13), які відповідачем та його представником не оспорені та не спростовані.

  Посилання відповідача та його представника про сплату аліментів у  добровільному порядку суд вважає безпідставними, так як із змісту наданих ними копій квитанцій (а.с.63) не зрозуміло які саме платежі і на які цілі були здійснені відповідачем.

   Є також безпідставними твердження відповідача та його представника про те, що термін стягнення аліментів за судовим рішенням на час розгляду даної справи закінчився через досягнення його сином повноліття, а тому позивачка втратила право на стягнення заборгованості за минулий час. Так, як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача по сплаті аліментів склалася під час виконання рішення суду за виконавчим листом, а тому позовна давність щодо цієї заборгованості не застосовується і вона підлягає стягненню за весь час. Право ж на стягнення неустойки(пені) за прострочення аліментів виникло у позивачки з 01.01.2004 року, тобто з дня набрання СК України чинності. Із наданого позивачкою до позовної заяви розрахунку вбачається, що вона просить стягнути з відповідача неустойку(пеню) саме з січня 2004 року, а тому її вимоги в цій частині повністю відповідають нормі закону.  

Керуючись ст.ст.194,195,196 СК України, ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш ИВ :

  Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість з аліментів в сумі 6172 грн.73 коп. та неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 21102 грн.95 коп.

  Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 272,76 грн. та витрати на ІТЗРС у розмірі 120 грн.

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 –ти днів апеляційної скарги або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

Суддя Біляївського районного суду                                                   Е.О.Андреєв