Головуючий 1 інстанції Грубнік О.М.

Справа №  5940,  2006 р. Доповідач Курило В.П.

Категорія 23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня  2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

             головуючого судді Курило В.П.

суддів   Санікової О.С., Єлгазіної Л.П.

при секретарі Білявській І.Є.

адвоката ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду від 23 березня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року позивачі звернулись в суд з таким позовом до відповідача. Вони посилались на те, що проживають у квартирі НОМЕР_1, яка розташована на четвертому поверсі жилого будинкуАДРЕСА_1. У квартирі НОМЕР_2, що розташована поверхом вище, проживає відповідач, який є власником цієї квартири.

30 грудня 2003 року внаслідок халатності у той час як подача води міськводоканалом була зупинена, відповідач залишив кран у кухні відкритим, а сам покинув квартиру. Після подачі води в період з 17 години до 20 години була затоплена їх квартира. Внаслідок затоплення постраждали 45 кв.м, стелі, 130 кв.м, стін, 37 кв.м, паркетного покриття полу, місцями відпала зі стелі і стін ліпка. Через затоплення їх квартира потребує ремонту.

Загальна вартість шкоди, заподіяної залиттям квартири складає 10077.83 грн. Крім того, їм завдано і моральну шкоду через те, що квартира потребує ремонту, був пошкоджений ремонт, який вони тільки зробили перед залиттям квартири. Вони через пошкодження квартири не можуть користуватися нею. Ремонт квартири потребує значних витрат, яких у них зараз не має.

Тому вважають, що для відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з відповідача 5000 грн.

Просили позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Дружківського міського суду від 23 березня 2006 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь трьох позивачів у відшкодування матеріальної шкоди 6352 грн., і у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Факт залиття квартири позивачів дійсно мав місце, але не 30 грудня 2003 року, як вказують позивачі, а 23 листопада 2003 року і не у зв"язку із не закриттям крану в кухні, а у зв"язку з проривом водопровідної труди в кухні. Тому його вини у залитті не має.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін і їх представників, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині спору про відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу в частині спору про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи  справу,  суд  встановив,  що  внаслідок     недбалого  користування відповідачем санітарно-технічними приладами у квартирі, була сильно   залита квартира    позивачів.

Суд перевірив доводи відповідача про відсутність його вини в цьому і зробив правильний висновок про їх безпідставність.

Відповідач не оспорював в суді сам факт залиття квартири позивачів внаслідок течі води з його квартири. Він лише посилався на те, що це було не 30 грудня 2003 року, а 23 листопада 2003 року і що вода текла не з відкритих кранів у кухні, а з ушкодженої водопровідної труди в кухні.

Але на підтвердження факту залиття квартири саме 30 грудня 2003 року і з відкритого крану у кухні, які позивач залишив без догляду, позивачі надали акт обстеження квартири позивачів ( а.с.4) від 2 січня 2004 року, з якого видно, що комісія працівників Комунального підприємства обстежила квартиру позивачів 2 січня 2004 року і встановила, що в квартирі позивачів залиті стелі площею 45 кв.м., стіни площею 130 кв.м., ушкоджений паркет площею 37 кв.м., ліпка на стелях і стінах.

Наявність слідів затоплення в квартирі позивачів підтверджений і доданими до справи фотографіями (а.с.40-45).

З вказаного акту комісії видно, що вода текла у квартиру позивачів з 30 грудня 2003 року. А причину затоплення квартири позивачів - відкритий кран у кухні,-встановлено комісією шляхом обстеження квартири позивача.

За таких умов у суду першої інстанції не було підстав для сумнівів щодо причини затоплення квартири позивачів і вини відповідача в цьому.

Вартість ремонтних робіт для поновлення стану квартири позивачів встановлена висновком судово-будівельної експертизи. Доводи відповідача про те, що ця вартість є завищеною безпідставні.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.

Згідно ч. 2 цієї ж статті особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Встановивши, що у залитті квартири позивачів винним є відповідач, який недбало користувався технічним обладнанням у квартирі і який як власник жилого приміщення несе відповідальність за технічний стан цього обладнання, суд у відповідності до ч.1 і ч. 2 ст. 1166 ЦК України стягнув суму матеріальної шкоди з відповідача на користь власників квартири 30 - позивачів по справі.

Рішення суду в зазначеній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла при наявності його вини, крім випадків, встановлених законом.

Розглядаючи справу, суд правильно зробив висновок про те, що діями відповідача позивачам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду внаслідок того, що їх власність - квартира, яка має певну значну вартість, була пошкоджена, після неправомірних дій відповідача потребує ремонту, для чого необхідні матеріальні витрати і спонукають позивачів до організації свого життя таким чином, щоб цей ремонт провести і знайти певні матеріальні ресурси. Крім того, залиття квартири відбулося у 2003 році, до цього часу вона не відремонтована у зв"язку з чим позивачі позбавлені можливості нею користуватися належним чином, що також спонукає їх до додаткових зусиль для організації   свого життя і побуту.

За таких умов суд першої інстанції правильно визначив обов"язок відповідача по відшкодуванню на користь позивачів моральної шкоди. Одночасно, спір про відшкодування моральної шкоди є спором індивідуальним , а витрати по відшкодуванню моральної шкоди визначаються судом в залежності від степеню моральних страждань кожного з потерпілих. Тому стягнення сум відшкодування моральної шкоди мало бути окремим по кожному з позивачів. Суд незаконно об"єднав їх вимоги і стягнув спільну суму на користь трьох позивачів у той час,як це законом не передбачено.

Крім того, стягуючи у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. на користь трьох позивачів, суд виходив з того, що така шкода заподіяна і неповнолітній ОСОБА_4. Одночасно, в обгрунтування своїх висновків суд не привів переконливих мотивів. Судом встановлено, що хоч вказана позивачка і є власником частини квартири позивачів, але самостійно внаслідок неповнолітнього віку не може нести матеріальні витрати на обладнання і ремонт квартири. Тому у суду першої інстанції не було підстав для висновку, що неправомірними діями відповідача і цій позивачці заподіяні моральні страждання, пов"язані з необхідністю нести витрати на поновлення квартири після залиття, а у зв"язку з цим і необхідність приймати зусилля для організації свого життя і побуту. Оскільки ОСОБА_4 є неповнолітньою, вона самостійно не вирішує питання про місце свого проживання. Такі питання вирішуються в її інтересах її батьками. Тому для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 у суду першої інстанції не було підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд вважав встановленими обставини заподіяння неповнолітній ОСОБА_4 моральної шкоди у той час, як ці обставини в судовому засіданні не доведені, а також у зв"язку з тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду в частині спору про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.

Апеляційний суд вважає, що в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на користь неповнолітньої ОСОБА_4 необхідно відмовити. Що ж стосується інших позивачів, то для відшкодування моральної шкоди, заподіяної їм у наслідок залиття квартири, а також з врахуванням негативних наслідків, що сталися і ступеню їх переживань, апеляційний суд вважає необхідним стягнути на їх користь по 1000 грн. кожній.

Керуючись ст. 304, 308, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Дружківського міського суду від 23 березня 2006 року змінити. Скасувати рішення в частині спору про відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на  користь ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди по одній тисячі гривень.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті це ж рішення залишити без зміни, апеляційну скаргу відхилити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу його

проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до

Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення суду апеляційної інстанції.