УКРАЇНА

КОМПАНІЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №2-434/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

24 червня 2010 року                                                                    селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Брегея Р.І.,

при секретарі Городніцькій Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі тієї ж області про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до територіального управління Пенсійного фонду України (далі – Управління) про зобов’язання нарахувати та виплатити кошти, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла на час прийняття) (далі – Закон №1), за період 2008-2009 роки.(а.с.3)

В запереченнях, які надіслані до суду, відповідач вимоги заяви не визнав, мотивуючи тим, що у 2008-2009 роках ст.6 Закону №1 зазнала змін і виплати здійснювались відповідно до нових положень.(а.с.9)

Також стверджувало про відсутність правової норми, якою б можливо провести відповідний розрахунок цих виплат.  

Сторони в судове засідання не з’явились та просили розглядати справу за їх відсутності.(а.с.3, 9)

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Позивач відповідно до положень ст.1 Закону №1 набув статусу дитини війни.(а.с.6)

Протягом 2008-2009 років ОСОБА_1 щомісячно отримував певні кошти відповідно до нової редакції ст.6 Закону №1, які в значній мірі є меншими від розміру визначеного на час набрання цим Законом чинності.(а.с.9)

Відповідач обґрунтовував такі дії наявністю правових підстав, передбачених поточними законами про бюджет, та відсутністю розрахунку мінімальної пенсії за віком.

Юридична оцінка встановлених судом обставин.

    Закон №1 набрав чинності з 01 січня 2006 року.

    Ст.6 цього Закону (в редакції від 18 листопада 2004 року) передбачалось, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

              Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року (надалі – Закон №2) внесено зміни до Закону №1, якими ст.6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється  дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх  вибором згідно з одним із законів».

Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року              №10-рп/2008 (надалі –  Рішення) ці зміни визнані неконституційними.

Таким чином, з 01 січня по 22 травня того року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону №2.

За таких обставин, дії Управління стосовно не нарахування позивачу відповідних виплат у період з 01 січня до 22 травня 2008 року відповідали вимогам того діючого законодавства.

         Однак, з урахуванням Рішення Управлінню необхідно було б з 22 травня до 31 грудня 2008 року нараховувати і виплачувати позивачу кошти, передбачені ст.6 Закону №1 (в редакції на час набуття Законом чинності).

         Суд встановив, що цього відповідач не вчинив і продовжував керуватися приписами Закону №2, котрі втратили чинність.

         Отже, Управління у цей строк допустило бездіяльність та, як наслідок, порушення відповідного права.

Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» (надалі – Закон №3) Уряду України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом №1 залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону №1.

    Судом встановлено, що Управління протягом того року цього не здійснювало, а виплати проводились на підставі п.8 Постанови Уряду України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року.

    Відтак, у зв’язку з неправильним тлумаченням вимог законів відповідач допустив протиправність дій та, як наслідок, порушення права позивача.

          Отже, позовну заяву слід задовольнити частково.

При вчиненні цих дій Управлінню необхідно керуватись положеннями  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон №4) з таких підстав.

Цією частиною статті Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ч.3 тієї ж статті Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частиною першої даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Однак, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для вирахування розміру щомісячної доплати, передбаченої                 ст.6 Закону №1.

Отже, це ніяким чином не суперечить приписам ч.3 ст.28 Закону №4.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплати пенсію ОСОБА_1  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22 травня по 31 грудня 2008 року з відрахуванням фактично отриманих коштів за цей же період.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплати пенсію ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 січня по 31 грудня 2009 року з відрахуванням фактично отриманих коштів за цей же період.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1   витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8,50 грн.

На рішення суду до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції може бути подано заяву про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня проголошення, з подальшою подачею скарги протягом 20 днів або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя      ________