Справа № 22-11072ас-2006р.                                          Головуючий у 1 інстанції: Добінчак О.П.

Категорія : 36                                                                         Доповідач : Кіянова С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 липня 2006 року                        Апеляційний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді      Новодворської О.І.

суддів:                            Кіянової С.В., Сукманової Н.В.

при секретарі:                Писаревій Ю.Г.

за участю відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Микитівського районного суду м.Горлівки від 17 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Микитівського районного суду м.Горлівки від 17 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Микитівського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги відмовлено. При цьому суд посилався на те, що ОСОБА_2 є інвалідом війни 3 групи і згідно ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідно до Законів України "Про державний бюджет на 2004 рік" встановлені суми грошової допомоги для інвалідів війни 3 групи в розмірі 130 грн., "Про державний бюджет на 2005 рік" - 270 грн. і вказані суми позивачем були отримані, тобто підстав для задоволення вказаного позову не має.

Позивач не погодився з такою постановою суду, приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду і постановити нову про задоволення його вимог, оскільки суд 1 інстанції не врахував, що положення статей Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не скасовані, а застосовувати положення Законів України "Про державний бюджет" на відповідні роки є необгрунтованим, оскільки це суперечить Конституції України і Рішенням Конституційного Суду України. Крім того судом не враховано, що він заявляв клопотання про поновлення строку для звернення з вказаний позовом до суду, однак, суд в своєму рішенні не навів ніяких мотивів з цього приводу.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, якій просив залишити постанову суду без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується одноразова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 як учасник бойових дій, інвалід 3 групи має право на отримання разової щорічної грошової допомоги, виплату якої здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за період 2004-2005 років була виплачена така допомога у розмірі , який був встановлений Законами України „Про Державний бюджет України" на вказані роки.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Вказана норма Закону не суперечить Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції   передбачено,   що  тільки   виключно  законом   про  Державний   бюджет  України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Доводи позивача про те, що Рішенням Конституційного Суду України №20 від 1.12.2004 року вказані норми закону вважаються неконституційними не можуть бути прийняті до уваги, оскільки закон зворотної сили не має і не може застосовуватися на ті правовідносини, що склалися до набрання їх чинності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Микитівського районного суду м.Донецька від 17 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.