Справа № 22ц-297\2006

Головуючий у 1-й інстанції: Морозов О. Доповідач: Шевченко В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2006 року                                                       місто Чернігів.

Апеляційний    суд   Чернігівської   області у складі:

головуючого - судді Шевченка В.М.,

суддів - Позігуна М.І., Смаглюк Р.І. при секретарі - Приймачок Ю.М. з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі апеляційне суду м. Чернігова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП ,

встановив:

У травні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.11.2004 року, приблизно о 15 год. ЗО хв., на перехресті вулиць Любечська-Щорса в м. Чернігові, сталась дорожньо-транспортна пригода між автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1, що належить йому на праві приватної власності, яким керував його син ОСОБА_3 та автомобілем ГАЗ-2752 „Соболь" д/з НОМЕР_2 яким керував водій ОСОБА_1.

Дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_1 який в порушення правил дорожнього руху, виїхав на перехресті на червоний сигнал світлофору, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем позивача.

Протоколи про здійснення адміністративного правопорушення працівниками ДАІ складались як на відповідача так і на позивача але згідно постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від .18 березня 2005 року №3-152/05, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення провадження по справі закрито.

Внаслідок скоєного правопорушення відповідачем, позивачу було завдано матеріальної шкоди, яка згідно висновку спеціаліста № НОМЕР_1 становить 3053 грн. 97 коп. за складення висновку позивачем сплачено 258 грн. Крім матеріальних збитків йому завдано також і моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 3000 грн.

В липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 7396 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., спричинену йому внаслідок ДТП, а також стягнути з останнього 82 грн. 45 коп. у відшкодування судових витрат. Свої вимоги ОСОБА_1мотивував тим, що винним у вчиненні вищевказаної ДТП є ОСОБА_2, який керував автомобілем „ВАЗ-2109", який належить ОСОБА_2. Саме внаслідок винних дій ОСОБА_2 сталась ДТП, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. На підтвердження суми завданої матеріальної шкоди ОСОБА_1 надав висновок НОМЕР_3 (довідку спеціаліста-автотоварознавця) від 15.04.2005 року.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_1 3053 грн. 97 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 258 грн. у відшкодування витрат на проведення висновку спеціаліста та 59 грн. 50 коп. у відшкодування сплаченого держмита.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду, постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що висновок суду не відповідає зібраним матеріалам по справі, а саме, у протоколі адміністративного правопорушення виправлено час, взято до уваги тільки покази свідків ОСОБА_2, щодо показань свідків, що свідчили на користь ОСОБА_1 суд поставився критично.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (з наступними змінами)", шкода заподіяна одному з водіїв джерела підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.

Судом встановлено, що 18.11.2004 р. близько 15 год. 30 хв. на перехресті вулиць Любечська-Щорса в м. Чернігові сталася дорожньо-транспортна пригода автомобіля ВАЗ д.н. № НОМЕР_1 належного ОСОБА_2, яким керував його син, та автомобіля ГАЗ „Соболь" д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_4 роз'яснюючи свій висновок (а.с. 199-204) зазначив, що схему огляду місця подій додану до висновку, зроблено в масштабі згідно даних по схемі огляду місця подій від 18.11.2004 р., із якого було видно як водій автомобіля ВАЗ і автомобіля ГАЗ-2752. Згідно зазначеної схеми, місце зіткнення автомобілів відбулося за перехрестям на полосі руху автомобіля ВАЗ, у зв'язку з чим водій автомобіля ГАЗ-2752 ОСОБА_1 порушив п.10.5 ПДР, а саме виїжджаючі з перехрещених проїзних частин дороги він опинився на смузі зустрічного руху.

Крім того, експерт зазначив що пояснення ОСОБА_1про те, що виїхавши на перехрестя вулиць і виявивши автомобіль ВАЗ-21093,    що  рухався    з   ліва   на право   відносно    його    напрямку   руху  по зустрічній смузі він зупинив автомобіль ГАЗ - 2752 є технічно неспроможним.

Дані пояснення експерта, узгоджуються зі схемою до протоколу огляду місця події, пояснень ОСОБА_2, з яких вбачається, що ДТП сталося за перехрестям на смузі руху автомобіля ВАЗ 21093.

За таких обставин коли дії водія автомобіля ГАЗ-2752 не відповідають вимогам ПДР, оскільки ним порушений порядок переїзду перехрестя проїжджої частини дороги, то суд обґрунтовано дійшов висновку щодо вини ОСОБА_1 в ДТП, і тому правильно відповідно до ст. ст. 1166-1167 ЦК України наклав саме на нього обов'язок по відшкодуванню ОСОБА_3 як матеріальної так і моральної шкоди.                                             

Заперечення ОСОБА_1 викладені ним як в апеляційній скарзі, так і в поясненні в апеляційному суді не спростовують доказів щодо протиправності в його діях при зіткненні автомобілів і не звільняють його від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Процесуальні порушення, допущені судом не призвели до неправильного вирішення справи і тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України апеляційний суд, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2005 року залишити

без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.