Справа -11-542-2006 р. Головуючий 1 інстанції - Воронцова С.В.
Категорія -ст.367 Ч.1 КК Доповідач: Салай ГА.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі: Головуючого судді - Салая Г.А. Суддів: Широян Т.А., Трейтяк О.П. З участю прокурора - Басюка С.В. Засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.05.2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець АДРЕСА_2, мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, пенсіонер, раніше не судимий,
засуджений за ст. 367 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 1000 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що працюючи начальником відділу охорони здоров'я УМВС України в Чернігівській області (юридична адреса АДРЕСА_3), обіймаючи посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, тобто будучи службовою особою, службову недбалість за наступних обставин. Згідно п.1.3. Положення про діяльність військово-лікарських комісій в системі МВС України, затвердженої наказом № 85 МВС України від 06.02.2001 року (зареєстрованої в Мін'юсті України 22.02.2001 року за № 164/5355) та п. 3.1. Положення про діяльність військово-лікарської комісії УМВС України в Чернігівській області, затвердженої наказом №129 Начальника УМВС України в Чернігівській області від 25.02.2004 року, визначення за станом здоров'я придатності до військової служби осіб рядового та начальницького складу, відноситься до компетенції військово-лікарської комісії. Органи військово- лікарської експертизи свої постанови та висновки приймають колегіально більшістю голосів. До повноважень начальника військово-лікарської комісії (ВЛК) згідно посадової інструкції входить розгляд і затвердження свідоцтв про хворобу, які складають на осіб начальницького та рядового складу, військовослужбовців внутрішніх військ та членів їх сімей. Відповідно до п. 2.26 Положення, начальник ВЛК УМВС в областях призначається наказом заступника міністра внутрішніх справ України за поданням УМВС України в областях за погодженням з ЦВЛК МВС України, однак станом на 28.09.2004 року, наказу про призначення ОСОБА_1 начальником або тимчасово виконуючим обов'язки начальника ВЛК УМВС України в Чернігівській області не було.
Згідно до Положення про відділ охорони УМВС України в Чернігівській області, затвердженого наказом № НОМЕР_1 начальник ВОЗ наділений правом самостійного прийняття рішень віднесених до його компетенції, правом підпису документів, представництва відділу, однак посадовими обов'язками ОСОБА_1 як начальника ВОЗ УМВС України в Чернігівській області, право складати та підписувати свідоцтв про хворобу на осіб начальницького та рядового складу військовослужбовців внутрішніх військ та членів їх сімей не передбачено, а відноситься до компетенції начальника ВЛК.
Згідно вимог Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців начальницького та рядового складу в системі МВС України, затвердженого наказом НОМЕР_2 МВС України від 22.02.2001 року направлення на особу, стосовно якої вирішується питання про придатність до військової служби, має відповідати встановленій формі, і в разі якщо в направленні містяться не всі необхідні дані для вирішення експертного питання, то ВЛК не приймає особу на медичний огляд, на осіб які не відслужили встановлених строків, підрозділи по роботі з особовим складом і лікувальні установи подають службові та медичні характеристики з висновком керівництва лікаря поліклініки, щодо подальшого використання такої особи за спеціальністю на посаді яку вона займає у зв'язку зі станом здоров'я.
Згідно вимог п. п. 1,11, 1.39, 1.79, 10, 1.63, Порядку дані медичного огляду особи на ВЛК заносяться до акту медичного огляду, усі розділи якого заповнюються лікарями спеціалістами та підтверджуються їх підписами, ВЛК має ознайомитись з лікувальними документами направлених осіб, та зробити запити у лікувальні установи за місцем проживання чи служби даної особи про його захворювання, лікування, частоту звернень до лікарні, тривалість звільнень від служби через тимчасову непрацездатність, медичний огляд у осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що брали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у межах 30-кілометрової зони, інших аварій на ядерних об'єктах та випробуваннях, здійснюється виключно після стаціонарного обстеження, рішення ВЛК приймається колегіально після фактичного огляду особи.
28 вересня 2004 року до ВЛК ВОЗ УМВС України в Чернігівській області надійшло направлення до ОСОБА_2 за НОМЕР_3 з додатками у вигляді копій лікарняних листів та історії хвороб за № НОМЕР_4, які були отримані не належним чином та не відповідали дійсності.
Всупереч вимогам п. п. 1, 11, 1.39., 1.79, 10 Порядку проведення військово-лікувальної експертизи і медичного огляду військовослужбовців начальницького та рядового складу експертизи в системі МВС України, затвердженого наказом НОМЕР_2 МВС України від 22.02.2001 року від 06.02.2001 року, того ж дня в денний час ОСОБА_1, перебуваючи в службовому кабінеті ВЛК УМВС України в Чернігівській області в каб. НОМЕР_5, не пересвідчивсь в наявності правомочності на складання та підпис документів ВЛК та будучи злочинно самовпевненим у наявності такого права, самостійно склав свідоцтво про хворобу ОСОБА_2 за НОМЕР_6 без даних медичного обстеження, та висновку лікарів ВЛК. Свідоцтво НОМЕР_6 без даних медичного огляду та незаповнений лікарями акт НОМЕР_6, ОСОБА_1 підписав від імені начальника ВЛК.
При цьому ОСОБА_2 обстеження у лікарів ВЛК не проходив, офіційно медичні документи стосовно стану його здоров'я на ВЛК не надходили. Згідно свідоцтва про хворобу за НОМЕР_6, ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час та на його підставі останього було звільнено з ДПА в Чернігівській області, чим завдано потерпілому істотної шкоди, що виразилося в порушенні його трудових прав та у спричиненні матеріальних збитків на суму 8 688 грн., що в 100 разів і більше перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.05.2006 року скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Пояснює це тим, що вирок суду є незаконним, постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також, на його думку органами досудового слідства і судом дії ОСОБА_1 кваліфіковані неправильно, призначене покарання є надто м'яким та не відповідає тяжкості злочину. Однобічність та неповнота досудового слідства не усунені під час судового розгляду.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_3 просили апеляцію потерпілого залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи поданої апеляції підстав для її задоволення не знаходить.
Винність засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах, наведених у вироку суду повністю підтверджуються доказами, що досліджені в суді першої інстанції. Засуджений ОСОБА_1, пояснив, що у вересні 2004 року він працював начальником відділу охорони здоров'я УМВС в Чернігівській області, в структурі якого знаходилась військово - лікарняна комісія, не було. На той час до нього звертались співробітники відділу кадрів ДПА в Чернігівській області з приводу проведення військово лікарняної комісії відносно ОСОБА_2, який більше 4-х місяців перебував на лікуванні і не працював. Особисто він відвідував ОСОБА_2 в лікарні і запрошував його ВЛК. Свідоцтво про хворобу ОСОБА_2 йому принесла в кабінет ОСОБА_4 і він його підписав, оскільки вважав, що має підписувати так, як була вільна вакансія начальника ВЛК. Він знайомився з медичними документами на ОСОБА_2 і частково заповненим актом НОМЕР_6, який він підписав. В основу даного акту були покладені виписки із історії хвороб лікарняних закладів де ОСОБА_2 проходив лікування.
Наведеними поясненнями ОСОБА_1 підтверджується суб'єктивне ставлення засудженого до виконання своїх службових обов'язків, те що засуджений їх несумлінно виконав.
Поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтверджується, що ОСОБА_2 військово - лікарняна комісія не оглядала. Свідоцтво НОМЕР_6 і акт складались на підставі виписок із історії хвороби ОСОБА_2, вказані документи підписав ОСОБА_1.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_2 підтверджується, що він не отримував запрошення на проведення відносно нього військово - лікарняної комісії. В подальшому він дізнався, що акт ВЛК і свідоцтво про непридатність до військової служби відносно нього підписав ОСОБА_1 на підставі вказаних медичних документів він був звільнений з служби з ДПА. Однак, рішенням Чернігівського районного суду його поновили на займану раніше посаду.
Рішенням Чернігівського районного суду від 11 квітня 2005 року ОСОБА_2 поновлений на посаді першого заступника Голови - начальника управління податкової міліції ДПА в Чернігівської області. Як вказано в рішенні суду підставою поновлення ОСОБА_2 на вказаній посаді було порушення законодавства при проведенні відносно нього військово -лікарняної комісії.
Дії засудженого ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковані по ст. 367 ч.1 КК України.
Підстав для скасування вироку суду і повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неправильної кваліфікації органами досудового і судом дій засудженого, колегія суддів не знаходить.
Засудженому покарання судом призначене без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права ОСОБА_1 займати певні посади, чи певною діяльністю, яке згідно санкції даної статті є обов'язковим.
Тому, колегія суддів вважає необхідним застосувати до засудженого в даному випадку ст. 69 КК України, яка судом першої інстанції не застосована.
В мотивувальній частині вироку суд прийшов до висновку, що цивільний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню і мотивував чому прийшов до такого висновку. Однак, в резолютивній частині вироку суду не прийнято ні якого рішення стосовно цивільного позову потерпілого. Вказане свідчить, що судом першої інстанції цивільний позов потерпілого фактично не розглянутий.
Тому, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на мотиви відмови в задоволенні позову потерпілого, надавши йому право звернутись з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного. Призначене засудженому покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365 , 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2006 відносно ОСОБА_1 - змінити, вважати його засудженим по ст. 367 ч.1 КК України і з застосуванням ст. 69 КК України до покарання призначеного судом.
Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на мотиви відмови в задоволенні позову потерпілого, надавши йому право звернутись з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.