ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 11-524 2006 року              Головуючий у 1 інстанції Головченко М.М.

Категорія______________ ______ Доповідач Шалупня В.С.

УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

2006 року липня „27" дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого Щербакова О. С.______________________________

суддів           Шалупні В.С Баглай І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові

справу за апеляцією ОСОБА_2

на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від „24" травня 2006 року.

Цією постановою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого  за  адресою:  АДРЕСА_1, тимчасово не працюючого,  за ст. 356 КК України за відсутністю в його діях складу злочину і роз'яснено ОСОБА_2, що за вирішенням спору вона має право звернутися до суду в  порядку цивільного судочинства.                                  Із постанови місцевого суду вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України ОСОБА_1 в порядку ст. 27 КПК України, посилаючись на те, що вона та ОСОБА_3 являються співвласниками домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_2, і що в квітні 2006 року вони домовились з  ОСОБА_1 про продаж домоволодіння за 5500 гривень і ОСОБА_1 сплатив завдаток по 1000 гривень кожному, а решту коштів 2000 гривень пообіцяв їм сплатити до 15 квітня 2006 року, але без згоди ОСОБА_2 він розібрав будинок з надвірними будівлями вказаного домоволодіння.

В апеляції ОСОБА_2 просить скасувати постанову місцевого суду про відмову в порушенні кримінальної справи, порушити кримінальну справу за ст. 356 КК України відносно ОСОБА_1  і справу направити для проведення судового розгляду в Ічнянський районний суд Чернігівської області, оскільки вважає постанову суду незаконною.

Обґрунтовуючи свою апеляцію ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_1 починаючи з 6 квітня 2006 року, без її згоди став розбирати будинок та господарські будівлі, і продовжував так чинити, не звертаючи уваги на її усні заперечення та неодноразові звернення в правоохоронні органи.

Домоволодіння демонтовано, розібрано на будівельний матеріал, який вивезено в невідомому напрямку.

Те, що ОСОБА_1 дав їй та ОСОБА_3 завдаток, не робить його власником домоволодіння.

Вважає, що в діях ОСОБА_1  є ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК України, а висновки суду в постанові не відповідають фактичним обставинам справи.   Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і відмовний матеріал НОМЕР_1, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2006 року ОСОБА_2  звернулась до місцевого суду з скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 356 КК України, вказавши, що він скоїв самоправство щодо її власності - домоволодіння, розташованого в  АДРЕСА_3.

Розглядаючи скаргу місцевий суд встановив, що в квітні 2006 року ОСОБА_2 і  ОСОБА_3, які є співвласниками домоволодіння, домовились з ОСОБА_1 про продаж вказаного домоволодіння за 5500 гривень і ОСОБА_1 сплатив завдаток по 1000 гривень кожному, а решту коштів пообіцяв сплатити до 15 квітня 2006 року і без згоди ОСОБА_2 розібрав будинок разом з надвірними будівлями домоволодіння, оскільки ніяких претензій зі сторони власників до ОСОБА_1 не було.

18 квітня 2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відбулась розмова, в процесі якої він віддав скаржниці 300 доларів США і потім сказав, що хоче користуватися городом у цьому господарстві.  На цьому ґрунті ОСОБА_2 висловила претензії за город  ОСОБА_1 не бажаючи сваритися пішов працювати - продовжувати розбирати будівлі, а ОСОБА_2, заперечуючи передачу їй грошей, стала вимагати сплатити їй 2000 гривень.

Передача грошей ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтверджується поясненнями ОСОБА_3  і поясненнями подружжям ОСОБА_4 ОСОБА_3 ніяких претензій до ОСОБА_1 не має, що підтверджує його пояснення.  Колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд, залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_2, обґрунтовано послався на те, що в даному випадку спір повинен вирішуватись в цивільному судочинстві, а тому в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст. 356 КК України відмовив в зв'язку, з відсутністю даних, які вказують на наявність ознак злочину, обґрунтувавши своє рішення, не порушивши, як кримінально-процесуального права, так і вимоги Конституції України.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів апеляційного

суду,-

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову місцевого Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 - без змін.