Справа № 22-а-360/2006

Головуючий у 1 інст.- Коверзнев В.О. Доповідач - Литвиненко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2006 року                                                                              м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:          ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                             ІШУТКО В.М., ЗАБОЛОТНОГО В.М.

при секретарі:               Мехед Т.О.

з участю:                        сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1457 про стягнення грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права і направити справу на новий розгляд.

Постановою суду було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок у сумі 56112000 крб за період з 12.05.1998 року по 10.03.200 року та 9941 грн 59 коп за період з 11.03.200 року по 01.11.2004 року . Суд послався на те, що відсутні докази заборгованості по забезпеченню позивача продовольчим пайком станом на 10.03.2000 року, а в подальшому дія ст.9 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість продовольчого пайка зупинена на підставі законів від 17.02.2000 року, від 23.03.2001 року та від 07.03.2002 року. Крім того, суд зазначив, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду, не погодився на заміну неналежного відповідача, так як після розформування військової частини А 1457, правонаступником визначено військову частину А0197, а забезпечення пайком проводилось військовою частиною А0870, і визначив розмір відшкодування у валюті, яка не існує на день розгляду справи.

Апелянт не погоджується з судовим рішенням, вказуючи, що висновки суду є невірними, оскільки забезпечення продовольчими пайками відбувалось не військовими комісаріатами, а визначеними військовими частинами, перевірити яких він сам не має можливості і тому не може надати Докази існування заборгованості. Також ОСОБА_1  наполягає на тому, що  закон не відменений, строк він не пропустив, невірно суд визначив правонаступника та суд міг сам перерахувати заборгованість з карбованців у гривні.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вірно виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки не має даних про те , що нараховувалась компенсація за не отриманий пайок, чи не отримувався призначений продовольчий пайок до 10.03.2000 року і дія закону, який регулює надання продовольчого пайку військовослужбовцям , зупинена .

Доводи апелянта про те , що хоча дія ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинена, але вона не відмінена, а тому діє, є надуманими .

Зауваження ОСОБА_1 стосовно того, що він сам не може перевірити військову частину, яка здійснювала видачу продовольчого пайка, на існування заборгованості йому по видачі пайка, не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи (а.с. 9, 29-34, 36, 47) є довідки як від військових комісаріатів, так і від військових частин, зокрема , військової частини А0870 про відсутність заборгованості по продовольчому пайку позивачу. Ніяких доказів того, що ці довідки не відповідають дійсності суду не надано і у суда не має підстав сумніватися у достовірності викладених обставин.

Заслуговують на увагу посилання суду першої інстанції і на ті обставини , що військова частина А1457 не є належним відповідачем по справі, оскільки після реорганізації цієї частини, правонаступником її стала військова частина А0197, а фінансове забезпечення проводила військова частина А0870. Доводи апелянта стосовно того, що військова частина А0870 видавала пайок лише за наказом командира військової частини в якій він проходив службу, а тому ця частина не може бути відповідачем по справі, є безпідставними, так як на продовольчому забезпеченні він знаходився у військовій частині А0870.

Посилання апелянта на відсутність пропуску строку на звернення за захистом свого права не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки сам позивач пояснив, що він знав про порушення його права, але не звертався до суду бо не бажав псувати відносини з командуванням.

За таких обставин , підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 ,212 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.