ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 27/280 | 14.08.07 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Смілянський машинобудівний завод"
до Відкритого акціонерного товариства "Готель "Голосіївський"
про стягнення 9120 грн.
Суддя
Секретар Приходьмо Є.П.
Представники:
від позивача: Трушков В.Л. –довірен. № 317 від 04.04.2007 року
від відповідача: Слободянок І.В., Хомич Р.М. –довірен. № 170 від 16.06.2007 року
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування відповідачем майнової шкоди у розмірі 9120 грн. 00 коп., завданої втратою речей.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що відповідач не забезпечив належне збереження транспортного засобу, чим спричинив Відкритому акціонерному товариству “Смілянський машинобудівний завод” майнову шкоду.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що на зберігання йому був переданий лише автомобіль позивача, а не речі, які знаходились у ньому, що підтверджується квитанцією про оплату послуг автостоянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2006 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.06.2007 року.
Позивач у судовому засіданні 19.06.2007 року підтримав заявлені позовні вимоги та заявив клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого зазначив, що втрата речей відбулась саме 30.11.2006 року, а не 30.12.2006 року, як було вказано у позовній заяві.
Відповідач підтримав свою правову позицію та звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі іншого відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Реєстр –Безпека”. Зазначене клопотання мотивовано тим, що 23.08.2006 року між відповідачем та ТОВ “Реєстр –Безпека” було укладено Договір про організацію охорони та перепускного режиму № 12, відповідно до умов якого саме ТОВ “Реєстр –Безпека” несе відповідальність за збереження майна, яке знаходиться на території відповідача.
Оскільки Договір, який був укладений між відповідачем та ТОВ “Реєстр –Безпека” не може породжувати для позивача будь –яких обов’язків, а відповідно до квитанції та фіскального чеку від 30.11.2006 року відповідач сплатив за послуги автостоянки саме відповідачу, а не ТОВ “Реєстр –Безпека”, то суд заявлене клопотання відповідача визнав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 року продовжено строк вирішення спору, відмовлено відповідачу в задоволенні заявленого клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача та оголошено перерву у судовому засіданні до 14.08.2007 року.
Сторони у судове засідання 14.08.2007 року з’явилися, підтримали свої правові позиції та надали пояснення по справі.
На підставі вимог статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30 листопада 2006 року працівник ВАТ “Смілянський машинобудівний завод” Мачуський М.І., відряджений для виконання виробничого завдання, передав на тимчасове зберігання на автостоянку, яка належить відповідачу, вантажний автомобіль ГАЗ-330210 д.н. СА 1761 АН (надалі –транспортний засіб).
Відповідно до “Анкети для громадянина України, який прибув до готелю”, Мачуський М.І. проживав в ВАТ “Готель “Голосіївський” з 30 листопада 2006 року по 01.12.2006 року.
За послуги автостоянки працівником позивача було сплачено у встановленому порядку 30 грн. 00 коп., а за послуги готелю –132 грн. 00 коп., що підтверджується належним чином завіреними копіями фіскальних чеків, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, згідно з вказаними нормами права, позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, а також правомірність заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що в ніч з 30.11.2006 року на 01.12.2006 року з транспортного засобу було викрадено два мотор –редуктори ЗМПМ –40-28-250-110, отримані працівником згідно накладної № 2102 від 30.11.2006 року в ПП “Науково –технічний центр “Редуктор” в м. Києві. Про порушення схоронності транспортного засобу 01.12.2006 року працівник повідомив персонал автостоянки та правоохоронні органи. В зв’язку з чим, по факту крадіжки Голосіївським РУ УМВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 01-9101.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рест –Безпека” (надалі –виконавець) та Відкритим акціонерним товариством “Готель “Голосіївський” (надалі –замовник) було укладено Договір про організацію охорони та перепускного режиму № 12 (надалі –Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов’язки з надання послуг щодо забезпечення охорони об’єкта, що розташований за адресою м. Київ, 40-річчя Жовтня, 93, та перепускного режиму для працівників, відвідувачів та автотранспорту.
Розділом 4 Договору передбачені обов’язки та права сторін. Так, зокрема, на виконавця покладено обов’язок здійснювати охорону товарно –матеріальних цінностей, прийнятих під охорону, що знаходяться на об’єкті, у відповідності до умов цього договору та здійснювати на об’єкті перепускний режим для автотранспорту, контролювати (внесення та винесення) товарно –матеріальних цінностей на територію чи з території об’єкта, за матеріальними перепустками встановленої форми.
Підтримуючи свою правову позицію, відповідач зазначає, що відповідальність щодо якості наданих послуг та відшкодуванню завданих збитків має нести Товариство з обмеженою відповідальністю “Рест –Безпека”, оскільки послуги по зберіганню автомобіля позивачу було надано саме останнім.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормативно обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на ст. 35 ГПК України та зазначає, що втрата майна, в наслідок недбалості зберігача, є встановленим фактом, який не потребує доказування, оскільки по факту крадіжки з автостоянки відповідача порушено кримінальну справу з боку правоохоронного органу.
08.12.2006 року Дізнавачем ВД Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу по факту крадіжки за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
З Постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 08.12.2006 року вбачається, що в період з часу 19 год. 00 хв. 30.11.2006 року по 08.год. 40 хв. 01.12.2006 року невстановлена особа таємно викрала майно, яке належало ВАТ “Смілянський машинобудівний завод”, з автомобіля ГАЗ 330210 д.н. СА 1761 АН, який знаходився на автомобільній стоянці біля готелю “Голосіївський”, що по пр-ту Голосіївському 93 в м. Києві, чим завдала ВАТ “Смілянський машинобудівний завод” матеріальну шкоду на загальну суму 4700 грн.
Відповідно до листа Голосіївського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві від 28.02.2007 року, дізнання по кримінальній справі № 01-9101 було зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КК України. Начальником Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зазначено, що по справі вживаються необхідні заходи щодо встановлення особи, яка вчинила злочин та в разі потреби дізнання по справі буде поновлено.
Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Частини 2-4 зазначеної норми права вказує на факти, які містять у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти для суду мають преюдиціальний характер та звільняються від доказування тому, що їх з істинністю вже встановлено у вирішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
У кримінальний справах доведенню не підлягають лише встановлені питання про те, чи мав місце злочин, і вчинення дій певною особою. Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку.
Таким чином, для господарського суду преюдиціальне значення має лише вирок з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Вказане також підтверджується п.4 роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94р. №02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди”.
Отже, враховуючи те, що дізнання по кримінальній справі № 01-9101 зупинено, а для господарського суду є обов’язковим лише вирок суду з кримінальної справи, то суд не може прийняти до уваги посилання позивача на ст. 35 ГПК України.
Пунктом 25 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115 (надалі –Правила), передбачені обов’язки володільця транспортного засобу, який користується послугами автостоянки. Так, зокрема, володілець зобов’язаний оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника.
Окрім того, у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе.
Проте, всупереч зазначеної вище норми права, працівником позивача не було дотримано вимог п. 25 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянці та не надано черговому приймальнику перелік предметів, які знаходилися в автомобілі, зокрема, два мотор –редуктори ЗМПМ-40-28-250-110.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, про недоведеність позивачем того факту, що під час зберігання транспортного засобу на автостоянці біля готелю “Голосіївський”, що по пр-ту Голосіївському 93 в м. Києві, в ніч з 30.11.2006 року по 01.12.2006 року в автомобілі ГАЗ 330210 д.н. СА 1761 АН знаходилися два мотор –редуктори ЗМПМ-40-28-250-110 вартістю 4560 грн., які були отримані працівником позивача відповідно до накладної № 2102 від 30.11.2006 року, а також того, їх що втрата виникла саме в наслідок недбалості відповідача.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити Відкритому акціонерному товариству “Смілянський машинобудівний завод” в задоволенні позовних.
На підставі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись, - ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Смілянський машинобудівний завод” відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
28.08.2007 року
Суддя Дідиченко М.А.