Справа № 2 – о – 42/10.

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

    «26» квітня 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

    Головуючого – судді Шестакової З.С.

    при секретарі –      Пометій Є.Т.

    за участю заявника -  ОСОБА_1

    представника

    зацікавленої особи – Рєзник В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: Комунальне підприємство «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

встановив:

    Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

    Свої вимоги мотивує тим, що 04.07.1995 рок її сім’я отримала свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Дане свідоцтво видане представництвом Фонду держмайна України у місті Нікополі Дніпропетровської області.

    Згідно зазначеного свідоцтва вказана квартира належить їх сім’ї порівну по ј  частини, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

    28.07.2009 року був укладений договір даруванні, згідно якого ОСОБА_5 безоплатно передав ОСОБА_1 у власність свою частку вищевказаної квартири.

    Після укладення договору вона звернулась до КП «НБТІ» з метою державної реєстрації договору дарування та оформлення належної технічної документації.

    25.08.2009 року вона отримала витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічний паспорт на квартиру, де належна їй частка квартири була зазначена лише у розмірі ј частина. Крім того, у технічному паспорті на квартиру була вказана четверта неіснуюча особа, а саме ОСОБА_1, якій належить ј частина вищевказаної квартири.

    Вважає, що у свідоцтві на право власності на житло було неправильно вказано її ім’я, а саме замість «ОСОБА_1» записано «ОСОБА_1». В свідоцтві про народження, у паспорті та інших документах її ім’я вказано, як «ОСОБА_1».

    На момент видачі свідоцтва на право власності на житло вона була неповнолітньою, а її батьки не придали цьому факту особливої уваги.

    Заслухавши заявника, представника зацікавленої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Згідно п.6.ч.1 ст. 256 ЦПК України  суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям , по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

      Як було встановлено судом,  згідно виданого представництвом Фонду держмайна України у місті Нікополі Дніпропетровської області свідоцтва на право власності від 04.07.1995 рок трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належало порівну по ј  частини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

    28.07.2009 року був укладений договір даруванні, згідно якого ОСОБА_5 безоплатно передав ОСОБА_1 у власність свою частку вищевказаної квартири.

    Після укладення договору заявник звернулась до КП «НБТІ» з метою державної реєстрації договору дарування та оформлення належної технічної документації.

    25.08.2009 року позивач отримала витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічний паспорт на квартиру, де належна їй частка квартири була зазначена лише у розмірі ј частина. Крім того, у технічному паспорті на квартиру була вказана четверта особа, а саме ОСОБА_1, якій належить ј частина вищевказаної квартири.

Заявник вважає, що у свідоцтві на право власності на житло було неправильно вказано її ім’я, а саме замість «ОСОБА_1» записано «ОСОБА_1». В свідоцтві про народження, у паспорті та інших документах її ім’я вказано, як «ОСОБА_1».

    На момент видачі свідоцтва на право власності на житло заявник була неповнолітньою, а її батьки не придали цьому факту особливої уваги.

Встановлення факту належності правовстановлюючих документів потрібно заявникові для  здійснення належних йому прав стосовно володіння та користування належним їй майном.

    Виходячи із наведеного, суд вважає, що наведені заявником у заяві обставини знайшли своє відображення у дійсності, у його правовстановлюючих документах – дійсно  ім’я заявника вказано, як «ОСОБА_1», на момент видачі представництвом Фонду держмайна України у місті Нікополі Дніпропетровської області свідоцтва на право власності від 04.07.1995 рок заявник була неповнолітньою та проживала разом зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_1, а тому у суду не виникає сумніву той факт, що при видачі свідоцтва на право власності була допущенна помилка та замість ОСОБА_1 ім’я заявника було вказано, як ОСОБА_1, цей факт підтверджений документально, а тому заява підлягає задоволенню.

    На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,212,213-215,218,256,259 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву задовольнити.

    Встановити факт, що ОСОБА_1 зазначена в свідоцтві на право власності на квартиру АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж самою особою.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження , яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: