АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х ВАЛ А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Судді – Британчука В.В.
Народних засідателів Бурдик Т.М., Дегтярьової А.В., Юшиної С.В.
При секретарі судового засідання Думі В.І.
за участю прокурора Курило І.В.
захисника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, без певного місця проживання і роботи у м. Києві, зареєстрованого у вказаному селищі Делятин вулиця Лугівська 32 , раніше судимого:
10 серпня 2006 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ст. 121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений від покарання 10 лютого 2009 року на підставі ст.3 п.“а” Закону України від 12 грудня 2008 року «Про амністію»
у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.2 п.п.1, 2, 12 КК України,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 органами досудового слідства пред’явлено обвинувачення в умисному вбивстві невстановлених чоловіка на ім’я ОСОБА_9, його співмешканки жінки на ім’я ОСОБА_10, та їх малолітньої дитини на ім’я ОСОБА_11, яке він вчинив за попередньою змовою зі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і невстановленою жінкою на ім’я ОСОБА_12, справа відносно яких виділена в окреме провадження у зв’язку з їх розшуком, за таких обставин.
Вказані особи вели бродячий спосіб життя і проживали у стихійних наметах на території острову Чорторий, що розташований на річці Десьонка в Деснянському районі м. Києва.
Біля цих наметів, в один із не встановлених слідством днів серпня 2004 року та у невстановлений час, на ґрунті вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, жінкою на ім’я ОСОБА_12, з одного боку, та особами на ім’я ОСОБА_9 і ОСОБА_10 виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, діючи спільним умислом з першими, розраховуючи на спільні дії з ними та їх підтримку, бажаючи настання смерті чоловіка на ім’я ОСОБА_9, став наносити останньому удари сокирою по голові.
ОСОБА_3, діючи спільно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_12, з метою вбивства жінки на ім’я ОСОБА_10, наносив їй також удари сокирою по голові.
З метою доведення до кінця спільного злочинного умислу жінка на ім’я ОСОБА_12 узяла з коляски малолітнього ОСОБА_11 і утримувала його, коли ОСОБА_4 з метою вбивства металевою сковорідкою наніс дитині удари по голові.
Після чого, усвідомлюючи, що вказані особи не подають ознак життя, з метою приховати сліди злочину вони закопали їх трупи на цьому ж острові.
Ці дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.115 ч.2 п.п.1, 2, 12 КК України.
Допитавши підсудного, оголосивши у порядку, передбаченому ст.306 КПК України показання свідка ОСОБА_5 та дослідивши докази, що містяться в матеріалах кримінальної справи, за ініціативою суду порушено питання про повернення справи на додаткове розслідування через неправильність та неповноту досудового слідства, яка не може бути усунена у судовому засіданні.
Вислухавши пояснення з цього приводу сторін, зокрема прокурора, на думку якої, допущена органами досудового слідства неправильність та неповнота у справі може бути усунута судом під час розгляду справи; захисника, який, заперечуючи проти повернення справи на досудове слідство, вважав, що це питання може бути вирішено шляхом зміни кваліфікації дій підсудного, а також останнього, який підтримав міркування захисника, на переконання судової колегії, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з таких підстав.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи.
Також, згідно до ст.132 КПК України в постанові про притягнення особи як обвинуваченої та обвинувальному висновку обов’язковим є зазначення у фабулі обвинувачення мотиву та способу вчинення злочину, бо у противному разі це порушує право обвинуваченого на захист.
Крім того, в описовій частині обвинувального висновку поряд з цим згідно до ст.223 КПК України зазначаються, зокрема конкретні і достовірно встановлені обставини справи з посиланням на зібрані й перевірені на досудовому слідстві докази, а також доводи обвинуваченого, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки.
Разом з тим, ці вимоги закону слідчим не були виконані, що залишилося поза увагою й прокурора, який затверджував обвинувальний висновок. Крім того, перевіряючи справу з обвинувальним висновком у порядку ст.228 КПК України, прокурор не звернув увагу також на те, що обставини, які мають істотне значення для вирішення питання, а саме, чи справді ОСОБА_2 вчинив вбивство невстановлених трьох осіб за попередньою змовою групою осіб, і якщо так, то з яких мотивів і за яких обставин, належним чином на досудовому слідстві не з’ясовані.
Так, за змістом вказаних процесуальних документів, ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у нанесенні чоловіку на ім’я ОСОБА_9 ударів сокирою по голові “з метою реалізації свого злочинного умислу”, але спрямованість якого не конкретизована, як і посилання у обвинуваченні на те, за яких обставин, він розраховував на спільні дії та підтримку вказаних осіб. Також, зазначаючи, що він діяв разом із вказаними особами за попередньою з ними змовою, виходячи із спільного умислу, у обвинуваченні відсутні посилання на обставини, які свідчать про це, і не конкретизовано, коли і який умисел виник у ОСОБА_2 та осіб, щодо яких справа виділена в окреме провадження, і які, за висновком слідчих органів, є співучасниками вбивства цих невстановлених осіб, чиї останки виявлені на вказаному острові.
За висновками слідчих органів, ОСОБА_2 позбавив життя чоловіка на ім’я ОСОБА_9, вдаривши його декілька раз сокирою по голові.
Але поряд з цим йому пред’явлено й обвинувачення у заподіянні тілесних ушкоджень, виявлених експертом при судово-медичному дослідженні останків трупу невідомого чоловіка, у вигляді багато уламкового перелому кісток склепіння та основи мозкового черепу, перелом кісток лицевого черепу, множинні переломи ребер зліва по лопатковій та по середній пахвовій лінії, переломи остистих відростків 6-8 грудних та 1-2 поперекових хребців, перелом горизонтальної гілки лобкової кістки по її тілу, а також гілки сідничної кістки біля сідничного бугра, перелом нижнього кута лівої лопатки, які виникли від дії травмуючого предмету.
Проте обставини, за яких ці тілесні ушкодження були спричинені, у відповідних процесуальних документах не зазначені і яким юридична оцінка взагалі не дана.
Отже, ознаки суб’єктивної, так і об’єктивної сторони злочину, що інкримінується ОСОБА_2, у обвинуваченні конкретно не вказані, що порушує його право на захист.
При цьому з матеріалів справи не убачаються відомості, які б свідчили про з’ясування на досудовому слідстві обставин, за яких потерпілому були заподіяні вказані у висновку експерта тілесні ушкодження.
Більш того, пославшись у обвинувальному висновку на цей висновок
судово-медичної експертизи як на доказ вчинення ОСОБА_2 умисного вбивства чоловіка, останки якого були знайдені на острові, слідчі органи проігнорували висновки експерта про те, що показання останнього щодо кількості, локалізації та способу нанесення ним тілесних ушкоджень суперечать даним експертного дослідження, і будь-які судження з цього приводу у описовій частині обвинувального висновку не висловили.
Також, як убачається з описової частини обвинувального висновку, органи досудового слідства, як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства, послалися на його показання на досудовому слідстві в якості обвинуваченого при остаточному пред’явленні обвинувачення, зокрема, в яких він визнавав себе винним повністю і підтверджував, що бійку спровокували ОСОБА_9 і ОСОБА_10, а перед цим, під час вживання спиртних напоїв і спілкування, вони сварилися з ним, ОСОБА_13, його співмешканкою, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та жінкою на ім’я ОСОБА_12. Під час бійки з ОСОБА_9, останній штовхав його та бив кулаками, тому, схопивши сокиру, став бити нею ОСОБА_9 по голові та по різним частинам тіла, а коли впав, він, схилившись над ним, став бити того сокирою по тілу. В цей же час ОСОБА_3 бив ОСОБА_10 сокирою, але в які частини тіла наносив удари, він не звертав уваги. Також під час обопільної бійки ОСОБА_4 вдарив дитину сковорідкою по голові, яку ОСОБА_12 тримала на руках (а.с.17-22 т.3).
Проте у судовому засіданні були перевірені інші протоколи допиту ОСОБА_2 протягом досудового слідства, зокрема протоколи його допиту в якості свідка, підозрюваного і обвинуваченого при пред’явлені йому першого обвинувачення у вчиненні умисного вбивства трьох осіб за попередньою змовою із вказаними особами та при відтворенні обстановки й обставин події, з яких убачається, що під час обопільної бійки він завдав ОСОБА_9 тільки один удар сокирою по голові. При цьому ОСОБА_2 заперечував єдиний з іншими вказаними особами умисел, спрямований на позбавлення життя трьох осіб, і не запитував ОСОБА_3 та інших, чому вони вбили жінку та дитину, а тільки запитав у них, де останні, і вони показали йому їх трупи (а.с.213-216 т.2, а.с.46-48 т.1, а.с.16-20 т.2, а.с.223-227 т.2, а.с.247-251 т.2, 240-243 т.2).
Разом з тим, ці показання ОСОБА_2 органами досудового слідства не проаналізовані і вони взагалі не знайшли свого відображення у обвинувальному висновку.
Водночас, при перегляді відеозапису, яким зафіксовано відтворення обстановки та обставин події на досудовому слідстві, встановлені інші свідчення ОСОБА_2 про подію злочину, зокрема він пояснював, що під час бійки з ОСОБА_9 вони обидва впали на землю, де останній опинився на ньому з ножем в руках, і, коли той замахнувся, він, побоюючись за своє життя, схватив сокиру, яка опинилася поруч, і навідмах правою рукою наніс удар у ліву скроню голови.
Між тим, такі його свідчення не зафіксовані у протоколі цієї слідчої дії і у матеріалах справи теж відсутні дані про перевірку цих обставин.
Крім того, з цих показань ОСОБА_2, а також показань при допиті останнього в якості свідка, що містяться на вказаних носіях інформації, вбачається, що по суті органи досудового слідства проігнорували його показання про причини сварки та конкретних осіб, між якими вона виникла.
Так, за свідченнями ОСОБА_2 при проведенні цих слідчих дій, сварка спочатку виникла між ОСОБА_13 та ОСОБА_10, а потім вони зчепилися з ОСОБА_9, під час бійки з яким він бачив, що ОСОБА_3 утримує ОСОБА_10, яка начебто намагалася допомогти ОСОБА_9, але не бачив, як той вдарив її сокирою, про що вже дізнався від ОСОБА_3 після того, як вбив ОСОБА_9.
Проте у відповідних протоколах ці показання також не зафіксовані.
Поряд з цим, у всіх слідчих протоколах допиту зазначаються показання ОСОБА_2 про те, що сварка з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у них виникла одночасно зі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_12.
Отже, органами досудового слідства не прийняті належні заходи до з’ясування обставин сварки, яка потім переросла в бійку, її учасників та причин, при тому, що це має важливе значення для встановлення істини у справі.
У судовому засіданні ОСОБА_2 змінив свої показання щодо цього і заявляв про те, що ці події відбувалися у той день, приблизно о 20-22 год. Він не був очевидцем конфлікту між ОСОБА_9 і іншими особами, хто перебував біля наметів, бо був відсутнім на острові. А коли увечері повернувся, то він посварився з ОСОБА_9, оскільки той образив ОСОБА_13. Сварка між ними відбувалась біля наметів, а ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в цей час, на його прохання, відійшли від них на відстань, приблизно 30-50 м, для того, щоб він зміг поговорити з ОСОБА_9. З якої причини вони стали сваритися між собою, не знає і очевидцем позбавлення життя жінки та дитини теж не був, тому не визнає свою вину у їх вбивстві.
Отже, у зазначених у процесуальних документах обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_2, у вчиненні вбивства трьох осіб, у тому числі й малолітньої дитини, за попередньою змовою групою осіб, сформульовано не конкретно, а обставини вчинення цього злочину, як вони зазначені, містять істотні суперечності, які під час судового слідства усунути неможливо.
Відповідно до ст.275 КПК України суд не вправі за результатами судового розгляду справи змінити обвинувачення підсудному на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється від пред’явленого за фактичними обставинам справи, і також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення.
Згідно до ст.277 КПК України така зміна може мати місце лише за
ініціативою прокурора, але який своїм правом у судовому засіданні не скористався.
Тому твердження захисника щодо можливості усунути зазначені порушення кримінально-процесуального закону шляхом зміни кваліфікації дій підсудного позбавлені підстав.
Що стосується доводів прокурора про можливість усунення неповноти, допущеної слідчими органами у цій справі, під час її розгляду у судовому засіданні, то з урахуванням вказаних обставин вони також не заслуговують на увагу, бо будь-які клопотання стосовно цього сторонами не заявлено.
Як встановлено судовою колегією, про що й зазначено вище, показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві, в яких він визнавав себе винним у вчиненні вбивства невстановленої особи на ім’я ОСОБА_9, і на які органи досудового слідства послались як на підтвердження його вини у цьому вбивстві, а також вбивства ще двох невстановлених осіб - жінки на ім’я ОСОБА_10, та їх малолітньої дитини на ім’я ОСОБА_11, що, за висновками слідчих органів, він вчинив за попередньою змовою з особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження у зв’язку з їх розшуком, належно не перевірені, при тому, що ОСОБА_2 давав суперечливі показання.
Крім того, про обставини вчинення цих злочинів він допитаний поверхово і суперечності в його показаннях щодо події вбивства трьох осіб не усунені, і навіть, як зазначалось, слідчим при складанні протоколів допущена неточність у викладені його показань.
Не зрозумілими є дії органів слідства у допиті ОСОБА_2 в якості свідка, при тому, що за даними рапорту оперуповноважених, він був затриманий саме за вчинення вбивства цих осіб.
Тому прокурору під час додаткового розслідування належить повно та всебічно перевірити ці обставини, у тому числі й шляхом службового розслідування, і за результатами прийняти рішення у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.
Також, з огляду на заяви ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних заходів з боку працівників міліції при оформленні заяв про явку з повинною та відібранні пояснень як про цей злочин, так і вчинення інших злочинів, щодо яких у цій частині справа в подальшому провадженням закрита за відсутністю складу злочину в його діях, прокурору належить перевірити й ці обставини, оскільки на обґрунтування обвинувачення покладенні зафіксовані в процесуальних документах слідства первинні пояснення ОСОБА_2, зокрема про те, що сварка, яка переросла в бійку, була обопільною і виникла між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_12, з одного боку, та потерпілими.
Під час проведення досудового розслідування органам досудового слідства належить встановити дійсні обставини події, яка відбувалася між ОСОБА_2 та чоловіком на ім’я ОСОБА_9, з’ясувати причини конфлікту між ними, а також іншими особами та потерпілими, що має важливе значення для оцінки дій ОСОБА_2. Належить з’ясувати причини, з яких ОСОБА_2 давав різні
показання з приводу причин сварки та її учасників, крім іншого, з’ясувати причини зміни ним показань з цього приводу у судовому засіданні.
Також необхідно детально перевірити правдивість показань ОСОБА_2 про обставини, за яких він заподіяв чоловіку на ім’я ОСОБА_9 тілесні ушкодження; проаналізувати та дати належну оцінку висновкам судово-медичних експертиз щодо знаряддя і механізму виявлення у загиблого тілесних ушкоджень, оскільки ті тілесні ушкодження, що виявлені при дослідженні останків, за висновками судово-медичної експертизи не могли бути спричинені сокирою, як стверджував ОСОБА_2 протягом досудового і судового слідства (а.с.29-50 т.2).
З метою усунення суперечностей, що містяться у висновку цієї експертизи іншим доказам у справі, крім детального допиту ОСОБА_2 про ці події, належить провести повторне відтворення обстановки та обставин події з участю експерта та встановити, чи можливе заподіяння таких тілесних ушкоджень невстановленому чоловіку, про які зазначає ОСОБА_2, урахувавши його пояснення у судовому засіданні про те, що з ОСОБА_9 вони билися обопільно і наносили удари руками і ногами; також слід допитати й експерта щодо утворення наявних тілесних ушкоджень, виявлених на останках чоловіка, та за результатами перевірки при необхідності призначити комісійну судово-медичну експертизу, яка підтверджувала б або спростовувала зазначені обставини.
Під час додаткового розслідування необхідно з’ясувати, чи могли бути заподіяні тілесні ушкодження, що виявлені на останках чоловіка, спричинені під час бійки, про що твердив ОСОБА_2, і обставини якої належить детально з’ясувати у останнього шляхом допиту, а у разі підтвердження пред’явити обвинувачення згідно з установленими обставинами.
Також під час проведення додаткового розслідування підлягають перевірці твердження ОСОБА_2 про те, що він непричетний до вчинення вбивства невстановленої жінки на ім’я ОСОБА_10 та її дитини, відсутності у нього домовленості з іншими особами на позбавлення їх життя.
За пред’явленим обвинуваченням, ОСОБА_2 вчинив ці злочини за попередньою змовою зі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленою жінкою на ім’я ОСОБА_12.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про дослідження органами досудового слідства цих обставин, бо не проводились відповідні слідчі дії, зокрема проведення впізнання їх по фотографії, можливість відшукування яких, не перевірялась, і цю прогалину належить заповнити на додатковому розслідуванні, та за результатами правильно пред’явити обвинувачення.
З огляду на вказані показання ОСОБА_2, належним чином слід перевірити, що з цими особами він діяв спільно з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілих, та встановити докази стосовно цього, які проаналізувати і відобразити у обвинувальному висновку відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Крім того, під час додаткового розслідування органам досудового
слідства належить провести певні оперативно-розшукові заходи, а також слідчі дії у встановленні особи на ім’я ОСОБА_12 та з’ясувати її причетність до вчинення цього злочину.
В матеріалах справи відсутні документальні дані, які б свідчили про прийняття таких заходів при розслідуванні справи, а у дорученнях слідчого про встановлення осіб, причетних до цього злочину, навіть не зазначаються ті відомості, що встановлені за показаннями ОСОБА_2 та єдиного свідка у справі ОСОБА_5, які зазначали, що вона відома під прізвиськом ОСОБА_13.
З показань свідка ОСОБА_5 убачається, що потерпілих позбавив життя саме ОСОБА_2, про що їй розповіла вказана особа, і це також підтверджувала його співмешканка ОСОБА_13. Крім того, ОСОБА_2 після звільнення з місць позбавлення волі разом з невідомим чоловіком приходив на острів, де вона мешкала з ОСОБА_7, і побив її через те, що їй стало відомо про вчинення ним цього злочину ( а.с.22-24 т.2 ).
Разом з тим, ці обставини органами досудового слідства не перевірені, належні оперативно-розшукові заходи не проведені, при тому, що при допиті ОСОБА_2 в якості свідка та при відтворенні обстановки і обставин події, як убачається з перегляду відео зйомки цих слідчих дій, але що відсутнє у відповідних протоколах, він підтверджував ці дані про особу на ім’я ОСОБА_12 і навіть повідомляв, з ким вона співмешкає.
У судовому засіданні ОСОБА_2 також зазначав, що остання проживала разом з особою, яка була відома слідчим органам, бо той вчинив крадіжку на одному з пішохідних мостів у Деснянському районі м. Києва. Крім того, визнавав той факт, що дійсно приходив до неї на острів, де вона проживала разом з ОСОБА_7 за прізвиськом ОСОБА_7, який зараз перебуває у слідчому ізоляторі, але у зв’язку з тим, що останній погрожував йому вбивством та захороненням на острові, як сталося із загиблими у цій справі.
Також ОСОБА_2 повідомляв, що жінка на ім’я ОСОБА_12 перебуває в місцях позбавлення волі, а у судовому засіданні, - що поїхала до Росії.
Отже, ці обставини підлягають ретельній перевірці під час додаткового розслідування, бо у судовому засіданні допитати свідка ОСОБА_5 не вдалося, оскільки ухвала суду про її примусовий привід не виконана, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості усунути вказані суперечності.
За показаннями ОСОБА_2 у судовому засіданні, про цей злочин відомо й ОСОБА_8, яка мешкала в цих же наметах на острові разом з дітьми, тому органам досудового слідства належить встановити цю особу, а також вказаних вище осіб, та допитати в якості свідків.
У судовому засіданні ОСОБА_2 скаржився на погіршення психічного здоров’я, у нього болить голова, чує чужі голоси, і заявляв про те, що, перебуваючи в місцях позбавлення волі, він перебував у лікарні, а у Київській психіатричній лікарні йому поставлений діагноз психічного захворювання.
Згідно довідки, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2 дійсно
24 жовтня 2008 року був переведений до Вільнянської виправної колонії №20, що в Запорізький області на лікування (а.с.60 т.3).
Проте даних про перевірку цих відомостей у справі немає.
Тому під час додаткового розслідування належить дослідити ці обставини та при необхідності вирішити питання про проведення ОСОБА_2 додаткової судово-психіатричної експертизи.
В матеріалах справи містяться рапорти працівників міліції про неможливість встановлення осіб, останки яких були виявлені на острові, також додані до справи довідки та списки осіб, що пропали безвісті.
Проте, на переконання судової колегії, проведені оперативно-розшукові заходи не є достатніми, тому органам досудового слідства також належить здійснити ретельні заходи до встановлення осіб потерпілих, бо не дивлячись на те, що минув значний час з дня цих подій, можливість цього не втрачена.
Так, за матеріалами справи, що підтвердив ОСОБА_2 у судовому засіданні, він впізнав по фотографії чоловіка на ім’я ОСОБА_9 як ОСОБА_9 (а.с.2-3 т.2).
Проте відповідна слідча дія не проведена, дані про цю особу та інші особи, яким він був відомий, у тому числі й свідку ОСОБА_5, не встановлені. При цьому остання повідомляла про те, що у нього в розмові вона відчувала своєрідний характер вимови, властивий для мешканців Західної України, але ОСОБА_2 заперечував і повідомляв, що той мешкав у Оболоньському районі м. Києва, раніше неодноразово судимий, мав брата.
Крім того, за показаннями останніх, не встановлені загиблі чоловік та жінка в одній з церков, що на житловому масиві Троєщина у м. Києві, замовляли обряд хрещення своєї дитини ОСОБА_11, яка й народилася у м. Києві у лікарні Охматдит.
Проте ці обставини на досудовому слідстві не перевірялися, хоча під час огляду місця події, де виявлені останки, були вилучені хрестик та каблучка, а також рештки одежі.
Між тим, органи досудового слідства не здійснювали заходи до ідентифікації загиблих за цими речами, свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по цим обставинам взагалі не допитувалися, при тому, що останній при огляді місця захоронення, як вбачається з перегляду відеозйомки, повідомляв по захоронення в цьому місті двох чоловіків, що й зафіксовано у протоколі цієї слідчої дії (а . с. 49-58 т.1 ).
Крім того, належить звернути увагу на те, що цей протокол ОСОБА_2 не підписаний, хоча у судовому засіданні він підтверджував його дані. Тому обставини проведення цієї слідчої дії належить перевірити шляхом допиту понятих в якості свідків.
Відсутні в матеріалах справи документальні дані, зокрема відомості про перевірку факту народження дитини на ім’я ОСОБА_11 у м. Києві, бо до апеляційного суду направлені тільки запити слідчого, зроблені до лікарень у той час, коли справа вже була призначена до судового розгляду.
Отже, під час провадження досудового слідства всупереч вимогам статей 22 та 64 КПК України органами досудового слідства були поверхово досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Неповнота досудового слідства з урахуванням особливостей судового розгляду не може бути усунена в судовому засіданні, а тому для всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справа підлягає направленню на додаткове розслідування, під час якого необхідно провести слідчі дії, усунути вказані прогалини, прийняти також заходи до встановлення нових доказів, дати правильну юридичну оцінку зібраним доказам у їх сукупності і залежно від цього в установленому законом порядку пред’явити обвинувачення.
Судова колегія не знаходить підстав для зміні запобіжного заходу ОСОБА_2, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України, судова колегія, -
У х в а л и л а:
Кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_2 за ст.115 ч.2 п.п.1, 2, 12 КК України повернути прокурору м. Києва для провадження додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без зміни – утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі №13.
На ухвалу протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати касаційні подання чи скарги до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва.
Головуючий:
Суддя:
Народні засідателі:
- Номер: 1-57/10
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Калинівський районний суд Вінницької області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.07.2015
- Дата етапу: 14.07.2015
- Номер: 1-57/2010
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Шполянський районний суд Черкаської області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.08.2015
- Дата етапу: 06.08.2015
- Номер: 1-57/10
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Пирятинський районний суд Полтавської області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.09.2015
- Дата етапу: 01.09.2015
- Номер: 1-в/642/290/20
- Опис:
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Ленінський районний суд м. Харкова
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.12.2020
- Дата етапу: 09.12.2020
- Номер: 1-57/10
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Ленінський районний суд м. Миколаєва
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.05.2009
- Дата етапу: 07.05.2009
- Номер: 1-57/10
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Жидачівський районний суд Львівської області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.01.2010
- Дата етапу: 18.08.2016
- Номер: ----------------
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Савранський районний суд Одеської області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.02.2010
- Дата етапу: 15.02.2010
- Номер:
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.07.2010
- Дата етапу: 12.07.2010
- Номер: 1/278/123/15
- Опис:
- Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
- Номер справи: 1-57/10
- Суд: Житомирський районний суд Житомирської області
- Суддя: Бєлан Наталя Олександрівна
- Результати справи: розглянуто з постановленням вироку
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.02.2010
- Дата етапу: 09.02.2010