АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2709/10 Головуючий у 1-й інстанції Рибалко Н.І.
Суддя-доповідач Бочарников С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бочарникова С.О.
Суддів: Онищенка Е.А.,
Спас О.В.,
При секретарі Белименко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6, про розірвання попереднього договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та стягнення авансового платежу у сумі 770 000 грн, відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
18 грудня 2008 р. позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6, про розірвання попереднього договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та стягнення авансового платежу та штрафу, відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн., в процесі розгляду справи позивач уточнив і змінив позовні вимоги у зв’язку із закінченням строку дії попереднього договору.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 авансовий платіж у сумі 100 000 доларів США, що еквівалентно 770 000 грн. згідно курсу НБУ на момент висунення позовних вимог, судові витрати у сумі 1730 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, його необґрунтованість та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з доводами особи, що подала апеляційну скаргу, представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_7, подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_3, вважає доводи викладені в апеляційній скарзі надуманими та необґрунтованими, просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 р. залишити без змін.
Вислухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
У своїй апеляційній скарзі, відповідач вважає, що позивач не мав права звертатися до суду під час дії попереднього договору купівлі-продажу, а тому сам позивач порушив умови попереднього договору і як наслідок відповідач вважає отриману від позивача суму авансового платежу належним їй штрафом за не укладення позивачем основного договору купівлі-продажу. Перевіряючи доводи відповідача, було встановлено, що сторони уклали попередній договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 16.09.2008 р., цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 За вказаним договором сторони зобов’язалися в майбутньому, в строк до 31.12.2008 р. укласти основний договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 на умовах, що були встановлені договором. Будинок належить відповідачу на праві приватної власності.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до п. 2.4. Договору відповідач отримала від позивача авансовий платіж у розмірі 100 000 доларів США, що еквівалентно 485 000 грн. на момент укладення попереднього договору.
16 грудня 2008 р. сторони звернулися до приватного нотаріуса з питання укладення основного договору, але не уклали його через розбіжності між сторонами щодо ціни у зв’язку із збільшенням курсу іноземної валюти на цей момент та неузгодженість сторонами порядку розрахунків за попереднім договором, оскільки відповідач наполягала на розрахунку в іноземній валюті. При таких обставинах, думка суду першої інстанції в частині існування порушених прав позивача на розрахунок і національній валюті є вмотивованою, підтверджується матеріалами справи, щодо наявності у позивача права на звернення до суду колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції з приводу конституційних гарантій громадян на звернення до суду, закріплених у ст. 55 Конституції України та рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. у справі № 9-зп (справа за зверненням жителів м. Жовті Води). У матеріалах справи є примірник проекту основного договору, який отримав позивач від нотаріуса, як вбачається з його дослідження сума розрахунку у гривні змінилася в сторону збільшення наслідок корегування курсу іноземної валюти. Посилання відповідача на існування декількох різних проектів основного договору є безпідставними і не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, за час судового розгляду суду надані не були.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на необґрунтоване ухилення позивачем від укладання основного договору на підставі ч. 2 ст. 635 ЦК України є безпідставними, оскільки судом першої інстанції в повній мірі було з’ясовано, що змінилися суттєві умови договору (ціна) та порушувалось право позивача на здійснення розрахунків у гривні.
Пунктом п’ятим попереднього договору купівлі-продажу від 16.09.2008 р. передбачено: «За взаємним бажанням сторін сума, отримана Продавцем від Покупця, може бути зарахована як виконання зобов’язання Покупця, по сплаті грошової суми за основним договором або Продавець залишає суму, отриману від Покупця, вказану в п. 2.4. як штраф за невиконання умов цього договору Покупцем –тобто не укладення договору купівлі-продажу. Для проведення заліку досить заяви однієї із сторін». Разом з тим сторони не досягли згоди на проведення такого зарахування. Суд вважає, що згода обох сторін у даному випадку є обов’язковою для настання наслідків передбачених вказаним пунктом договору. Дана обставина підтверджується і наявним у матеріалах справи висновком лінгвістичного дослідження вказаного пункту договору, проведеного науковцями ВНЗ Запоріжжя (а.с. 176).
Суд встановив, що відповідач отримала від позивача саме 100 000 доларів США в якості авансового платежу. У апеляційній скарзі представник відповідача заперечує дану обставину, яку суд першої інстанції вважав встановленою, оскільки відповідач не заперечував проти цього. У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 12 від 24.10.2008 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом шляхом дослідження доказів, яким, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній технічний запис судового засідання, про що складено відповідний акт та у зв’язку з клопотанням представника позивача про допит свідків, свідчення яких було не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції, колегія суддів, у відповідності до ст. 303 ЦПК України, прийшла до висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання з метою перевірки справи в цілому.
Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він є агентом з нерухомості, допомагав сторонам у оформленні документів по укладанню угоди, в тому числі і попереднього договору купівлі-продажу. Був присутнім при розрахунку між сторонами і бачив, що в якості авансу позивач передав відповідачу саме 100 000 доларів США у іноземній валюті.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення свідка, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив дану обставину, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знаходять підтвердження.
Посилання представника відповідача на ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України як підставу відступу від цивільного законодавства і врегулювання відносин на власний розсуд є необґрунтованим і таким, що суперечить п. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, оскільки дана норма вказує, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів
цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. А тому такі твердження суперечать основам валютного законодавства України і не можуть вирішуватися сторонами на власний розсуд.
Доводи, вказані з апеляційній скарзі, в частині незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при перевірці в апеляційному порядку, не знайшли свого підтвердження і суперечать матеріалам справи.
Аванс, отриманий за попереднім договором купівлі-продажу підлягає поверненню, оскільки надалі сторонами не було укладено договору купівлі-продажу.
Як встановлено судом першої інстанції сума авансового платежу була розрахована у гривні на підставі довідки № 225 Запорізької ТПП щодо курсу гривні до долару США на момент висунення позовних вимог.
За таких обставин суд першої інстанції виніс правильне по суті рішення, проте оскільки судом в рішенні не було зроблено посилання на норми передбачені ст. 570 ЦК України, колегія суддів вважає що мотивувальну частину рішення суду слід доповнити наступним: «Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Частиною другою ст.570 ЦК України встановлюється презумпція авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком. На відміну від завдатку, аванс – це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.
Як зазначено п. 2.4. попереднього договору передана позивачем відповідачу сума є авансом і сторони не заперечують цього, а також даний факт підтверджується іншими доказами у справі.
Оскільки договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було, передана позивачем відповідачу сума у розмірі 100 000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню.
Законом також не передбачено, що якщо аванс був переданий і зобов’язання не виконано, то аванс залишається у сторони, яка його отримала».
В іншій частині доводи апеляційної скарги Відповідача є несуттєвими і значення для вирішення справи не мають.
Виходячи з вище зазначеного,
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6 про стягнення авансового платежу за попереднім договором купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий : С.О. Бочарников
Судді: Е.А. Онищенко
О.В. Спас