Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2010 року Справа № 2а-1082/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., при секретарі Колтуновій А.Ю.,
за участю представників:
- від позивача –Панасенко І.Б., Лєвак Г.В.,
- від відповідача –Слюсаренко Н.В., Глотов О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Алєкс-Трейд»(надалі - відповідач) про зобов’язання не чинити перешкод та спонукання вчинити певні дії.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про зобов’язання допустити до проведення планової документальної перевірки строком на 10 робочих днів посадових осіб позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно повідомлення №46/23-10 від 22.02.2010 р., яке отримано відповідачем 10.03.2010р. та згідно направлення на перевірку №249 від 10.03.2010р., було здійснено вихід посадових осіб позивача за місцезнаходженням відповідача для проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства. За місцезнаходженням відповідача було встановлено, що посадові особи відповідача (директор та бухгалтер) відсутні, про що було складено акт №3/2310 від 10.03.2010р.
22 березня 2010 позивачем було виписане нове направлення на перевірку №308 у якому визначено період проведення перевірки з 22.03.2010р. по 02.04.2010р.
При прибутті за місцезнаходженням відповідача для проведення перевірки, керівник відповідача не допустив перевіряючих до перевірки з тих підстав, що на адресу підприємства повідомлення про проведення перевірки з термінами з 22.03.2010р. по 02.04.2010р. не направлялось. Про не допуск до перевірки було складено акт №29/23-10 від 22.03.2010р.
Зважаючи на обставини викладені в позовній заяві представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем подано письмові заперечення на позов, яким вимоги позивача не визнаються в поновному обсязі з тих підстав, що посадовими особами позивача порушено вимоги Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо процедури проведення планових документальних перевірок.
В судовому засіданні 05.07.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 10.07.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
в с т а н о в и в:
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-XII (надалі –Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно ст. 111 Закону №509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення №46/23-10 від 22.02.2010 р. (а.с.12), яке отримано відповідачем 10.03.2010р. (а.с. 14) та згідно направлення на перевірку №249 від 10.03.2010р. (а.с. 17), було здійснено вихід посадових осіб позивача за місцезнаходженням відповідача для проведення планової документальної перевірки. За місцезнаходженням відповідача було встановлено, що посадові особи відповідача (директор та бухгалтер) відсутні, про що було складено акт №3/2310 від 10.03.2010р. (а.с. 22), у зв’язку з чим розпочати проведення перевірки не було можливим.
22 березня 2010 позивачем було виписане нове направлення на перевірку №308 (а.с. 24) у якому визначено період проведення перевірки з 22.03.2010р. по 02.04.2010р.
При прибутті за місцезнаходженням відповідача для проведення перевірки, керівник відповідача не допустив перевіряючих до проведення перевірки з тих підстав, що на адресу підприємства повідомлення про проведення перевірки з термінами з 22.03.2010р. по 02.04.2010р. не направлялось. Про не допуск до перевірки посадовими особами позивача було складено акт №29/23-10 від 22.03.2010р. (а.с. 27).
Згідно ст. 112 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Як вбачається з повідомлення про проведення перевірки №46/23-10 від 22.02.2010 р. (а.с.12), відповідача було повідомлено про проведення перевірки в термін з 10.03.2010р. по 05.04.2010р.
Зазначене повідомлення направлено на адресу відповідача рекомендованим листом 23.02.2010р., що підтверджується копією фіскального чеку (а.с. 13), та отримано відповідачем 10.03.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).
Направлення на перевірку, які виписувались позивачем №249 від 10.03.2010р. та №308 від 22.03.2010р. встановлювали терміни проведення перевірки з 10.03.2010р. по 24.03.2010р. та з 22.03.2010р. по 02.04.2010р. відповідно.
Тобто, терміни проведення перевірок зазначені в направленнях, повністю охоплювались терміном визначеним в повідомленні про проведення перевірки, а тому відмова керівника відповідача в допуску до проведення перевірки з тих підстав, що на адресу підприємства не направлялось повідомлення про проведення перевірки в термін з 22.03.2010р. по 02.04.2010р. є безпідставною.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце фактична незаконна відмова в допуску посадових осіб позивача до проведення планової документальної перевірки.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 104 КАС України суб’єкту владних повноважень надано право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено у Законі України "Про державну податкову службу в Україні". Цим Законом не надано права органам державної податкової служби звертатися до суду з позовами про зобов’язання допустити до перевірки працівників податкового органу та про надання дозволу на отримання працівниками податкового органу документів, необхідних для проведення перевірок. (Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009р.).
В даному випадку, в разі недопуску посадових осіб Державної податкової служби до проведення перевірки останні, відповідно до п.п. г) п. 9.1.2. ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»мають право застосувати адміністративний арешт активів платника податків.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дії позивача, дійшов висновку, що вони вчиненні не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 06.07.2010р.
Суддя-підпис
з оригіналом згідно Ю.П. Пасічник
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник