Справа № 2-2715/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Іванченко М.М.
при секретарі Дакал В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який було уточнено протягом судового розгляду, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є матір'ю малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус особи, застрахованої у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування,та має право на матеріальне забезпечення за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнямта похованням, яке є складовою частиною конституційного права на соціальний захист.
З лютого 2009 року відповідач прийняв рішення відповідно до ст. 22 «Порядку нарахування та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» про нарахування допомоги по догляду за дитиною у розмірі, що визначається як різниця між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
В той час, як відповідно до вимог ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір даної допомоги встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи встановлюється Законами України «Про Державний бюджет України» на кожен рік.
Таким чином, при визначені розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися ст. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними.
Тому бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови зробити перерахунок та виплатити зазначену допомогу у розмірах, встановлених законом – неправомірними, просить зобов'язати відповідача донарахувати допомогу в розмірі прожиткового мінімуму та в подальшому виплачувати її щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічною віку у відповідності з нормами чинного законодавства, тобто не менше гарантованого Конституцією України прожиткового мінімуму. Допустити негайне виконання рішення, стягнути судові витрати та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
До початку розгляду справи по суті ставилося на обговорення питання про залучення до справи в якості співвідповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, однак позивач від залучення до участі у справи другого відповідача відмовилась.
У судовому засіданні позивач підтримала уточнені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник Управління праці та соціального захисту населения Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з‘явився, однак надіслали заперечення проти позову з проханням розглядати справу за відсутністю їх представника.
Відповідно до КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідач позов не визнав, що правовідносини між ними та позивачем регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Статтею 23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якими визначено єдиний порядок та умови призначення допомоги сім'ям з дітьми та її розмір, незалежно від того застраховані (працюють) чи не застраховані особи, які звертаються за призначенням допомоги. Зазначені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Конституційним Судом не визнавались неконституційними, а отже діяли в 2008 році і діють на сьогодні в повному обсязі.» На виконання ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів видав постанову від 27 грудня 2001 року №1751 «Про призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», яка врегульовує порядок надання і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», яка врегульовує порядок надання та суму виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Пунктом 22 Порядку встановлено розмір допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьмі (в редакціях Закону №489-У від 19.12.06р. та №107-УІ (107-17) від 28.12.07р. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається:
- у 2008 році у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
- за 2009 рік надавалася у розмірі, що дорівнював різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Згідно зі ст.46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто дорівнює різниці між 75 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше130 грн.
Конституційним Судом України положення Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» не розглядалося та не визнавалося |неконституційним, а тому діє в 2009 році в повному обсязі.
Відповідно до ст. 117 Конститутці України, Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає постанови ї розпорядження, які є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма субєктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Управління праці, як орган виконавчої влади, що керується в своїй діяльності діючими нормативно – правовими актами, в т.ч. Законом України ?55 ро державну допомогу сім'ям з дітьми», діяло в межах правового поля і вважає, що не має законних підстав для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки призначення допомоги проведено у відповідності з чинним законодавством.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно правові акти, які визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через принцип юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення суду у справі не може піддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства (п. п. 51-52 рішення у справі Рябих проти Росії від 24 липня 2003 року) Крім цього, відповідно до роз’яснення Верховного Суду України № 1-5\400 від 14 липня 2006 року, наданого на підставі листа Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі Качко проти України, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватисяорганами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно з положеннями Конституції України:
Україна є демократична, соціальна, правова держава (ст.1 Конституції України), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком (ч.2 ст. З Конституції України);
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21 Конституції України), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 ст.22 Конституції України), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.2 ст.22 Конституції України), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст.64 Конституції України);
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей (ст.68 Конституції України), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. З ст.8 Конституції України), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст.55 Конституції України), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55 Конституції України).
Позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус особи, застрахованої у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування , та має право на матеріальне забезпечення за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнямта похованням, яке є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.
З лютого 2009 року позивачу була призначена допомога при народженні дитини, як це передбачено Законом України ?55 ро загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001р. №2240-111 з урахуванням положень Закону України ?55 ро бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 р. № 107-VI.
Позивач отримувала і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на рівні 130 грн.
Згідно з положеннями ст.46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
На виконання обов'язку держави по забезпеченню прав людини, в цілях створення механізму реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, яке відповідно до Конституції гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, Верховною Радою України 14.01.1998 було прийнято Закон України №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 121).
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні (Преамбула Закону про Основи).
Згідно з положеннями ч.З ст. Закону про Основи: «Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі ... народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною ...». (В редакції до внесення змін Законом України N 107-УІ від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Згідно з положеннями ст. З Закону про Основи: «Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, ...».
Згідно з положеннями ст. Закону про Основи: «Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: ... страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; ... Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.». (в редакції до внесення змін Законом України N 107-УІ від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Згідно з положеннями ст.6 Закону про Основи: «Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. ... Страховиками є цільові страхові фонди з: ... страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)... Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення ... при настанні страхових випадків. Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи .... виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ».
Положеннями Закону про Основи визначено юридичні факти з якими пов'язано виникнення правовідносин з приводу надання матеріального забезпечення, як реалізацій конституційного права на соціальний захист застрахованої особи: «Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни ... можуть втратити тимчасово ... засоби до існування і потребують матеріальної підтримки .... за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно з положеннями ст. Закону про Основи: «За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види матеріального забезпечення: страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: ... допомога при народженні дитини та по догляду за нею; (в редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)
Згідно з положеннями ст. Закону про Основи: «До страхових
випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення належать:
вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною (в редакції до
внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про
Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких
законодавчих актів України»)
Характеристики таких страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як підстави надання та отримання матеріального забезпечення, право на яке гарантоване загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (і яке є складовою частиною конституційного права на соціальний захист), умови надання, види та розміри цього матеріального забезпечення, визначено Законом України від .01.2001 № 2240-ІП «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Закон України від 18.01.2001 № 2240-ІП «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» відповідно до Закону України № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею. (ч. 1 Преамбули Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІП «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням») (В редакції до внесення змін Законом України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІП «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», є: видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ч.2 Преамбули Закону України від 18.01.2001 р. та визнаються як гарантія конституційного права громадян на соціальний захист.
Згідно з положеннями ст.1 Закону України від 18.01.2001, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок ... вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини ...».
Згідно з положеннями п.1 ст. 4 Закону України від 18.01.2001 «Право на матеріальне забезпечення ... за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни х країни, ...Це право виникає з настанням страхового випадку...».
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України від .01.2001 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав...».
Стаття Закону України від 18.01.2001 чітко роз'яснює підстави для відмови в наданні допомоги по часовій непрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1. у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2. у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3. за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної . ;пертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
1. у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
2. за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій
непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не
з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у
і тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Жоден з пунктів даної статті не підлягає до застосування страхового випадку позивача.
Згідно з положеннями ст. 29 Закону України від 18.01.2001 застраховані особи мають право:
- отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне
забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом;
- оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика,
страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення
та соціальних послуг і сплати страхових внесків.».
Згідно з положеннями ст. 34 Закону України від 18.01.2001 за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1. допомога при народженні дитини (статті 40, 41 цього Закону);
2. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (статті 42-44 цього Закону);».
Згідно з п.З Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України від 18.01.2001 закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються до відносин з приводу надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, тільки в частині що не суперечить Закону України від 18.01.2001, ст. 43 Закону України від 18.01.2001 передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.».
У грудні 2007 року, у зв'язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78, положеннями п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» було фактично призупинено реалізацію гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, таким його різновидом, як - соціальне забезпечення.
Положеннями п.23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було, фактично, тимчасово встановлено новий засіб реалізації права на соціальний захист громадянами, застрахованими у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в разі настання страхових випадків «вагітність і пологи» та «догляд за малолітньою дитиною», як отримання соціальної допомоги за Законом України № 2811-XII від 21.11.1992 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (ВВР, 2001 р., N 20, ст. 102).
Враховуючи викладене, Рішенням Конституційного суду України від .05.2008 року N 10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 25 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до пунктів 6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися ст. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними.
Аналізуючи можливість застосування до порядку та розміру виплати у році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» слід виходити з наступного.
До .01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в назві та тексті Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.
В свою чергу Законом України «Про Державний бюджет України на рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», з якої було виключено слово незастрахованим. Такі зміни стали підставою розповсюдження дії ст.15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» як на застрахованих осіб, так і на незастрахованих в системі державного соціального страхування.
Але Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними та їх дія на рік була повністю поновлена.
Таким чином, в році виникла на перший погляд колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, можна здійснювати як згідно Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», так_і згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Проте ретельно вивчивши норми зазначених законів приходимо до висновку, що питання вирішується наступним чином.
Закон України «Про допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. прийнятий відповідно до Конституції України і встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.
Ст. 1 даного Закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими иконами України.
Тобто законодавець при прийнятті даного Закону визначив, що норми цього закону не є вичерпними законодавчими нормами щодо забезпечення соціально захисту, що і підтверджує наявність (прийняття в подальшому) інших законів, що також стосуються соціального забезпечення населення, зокрема це:
- Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних дальних гарантій (загальній закон);
- Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., визначає коло осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (спеціальний закон).
Тобто, сам Закон України «Про допомогу сім'ям з дітьми» має посилання на інші закони України - чим дозволяє їх використання.
Таким чином, позивач підпадає під застосування норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», оскільки норми останнього мають більш загальне відношення до факту народження з огляду на сферу регулювання.
Проте навіть якщо вирішувати питання дії зазначених законів з точки зору колізії, то при вирішенні такої колізії слід взяти до уваги Лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії». За цим листом дана колізія вирішується на користьЗакону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р.
«...У разі, коли розходяться між собою акти, видані одним й тим же правотворчим органом, але в різний час, коли прийняття нового акта не супроводжувалось одночасним скасуванням застарілих актів з того ж питання, застосовується акт в частині, що не суперечить цьому закону...»Закону України від .01.2001
?59 разі, коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, який був прийнятий раніше і не скасований прийнятим пізніше спеціальним актом, перевага віддається спеціальному акту...»
Крім того, закони про Державний бюджет на певний рік не можуть яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.
Відповідно до статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», був встановлений наступний прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатної особи:
• з січня - 633,00 гривні,
• з квітня - 647,00 гривень,
• з липня - 649,00 гривень,
• з жовтня - 669 гривень.
Відповідно до статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був встановлений прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (тобто 669,00 гривень місяць для працездатної особи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Верховної Ради України ?55 ро чинність Закону України ?55 ро рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 50 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України ?55 ро Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень конституційного Суду України), - закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом країни рішення про їх неконституційність.
Рішення та дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання допомоги при народженні дитини .та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, держава чи орган вважаються такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Тому бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Судом встановлено, що станом на 01.01.08 р. діяла ст. Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка передбачала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень та ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакції від 18.01.01 р, яка передбачала, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р, яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, виключення ст.ст.40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, а внесення змін до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2008р. була здійснена саме Законом України ?55 ро державний бюджет України на 2008 рік».
Оскільки зі змісту ст.ст.42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» випливає, що допомога по догляду за дитиною є формою матеріального забезпечення, яка частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд вважає, що для розрахунку повинен братися розмір прожиткового мінімуму, встановлений для застрахованої працездатної особи, який згідно вимог ст.58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» дорівнює 669 грн.
Статтями 46, 54 Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що у 2009р. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється відповідно до вимог Законів України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». У 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
За таких обстави суд вважає, що вимога позивачки щодо нарахування недоплаченої суми державної допомоги по догляду за дитиною з 27 вересня 2008 року по червень 2010 року з розрахунку прожиткового мінімуму підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що призначення та виплата соціальної допомоги здійснюється у відповідності до норм діючого законодавства, але призначення здійснюється за весь період, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача призначити в строк з 2008-2010 р.р., однак не вбачає підстав в задоволенні другої її частини щодо зобов'язання відповідача виплачувати в подальшому допомогу по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією України.
Відповідно до вимог ст. 367 ч.1 п.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що дії суб’єкту владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій призвели до порушення законних прав та інтересів позивача із застосуванням обмежень, що є порушенням гарантованих Конституцією України та охоронюваних законом прав і законних інтересів.
Отже позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 82 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача на його користь витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, то вона задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 83 ЦПК України сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається у разі:
- внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством:
• повернення заяви або скарги:
• відмови у відкритті провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 1 ст. 205 цього Кодексу:
• залишення заяви без розгляду з підстав визначеної пунктом 1,2 і 8 ст. 207 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.8,19,21-22,46,53,55,58,60,92,95,152 Конституції України, ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст.ст. 46, 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Рішення Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р., ст.ст. 15,16,257 ЦК України, ст.ст. 3, 8, ч. 2 ст. 15, 79, 82, 213-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з діючим законодавством, але не менше прожиткового мінімуму.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати та доплатити внаслідок невиконання вимог законодавства щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 27 вересня 2008 р. по 17 червня 2010 року на підставі ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з дотриманням вимог законодавства про індексацію.
Стягнути з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган - Управління Державного Казначейства у Деснянському районі м. Києва, м. Київ, вул. Бальзака, 22, 02225, код ЄДРПОУ 26077891) на користьОСОБА_3 - судовий збір у розмірі 08 грн.50 коп.
В задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача в майбутньому не порушувати вимог Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням , а також про відшкодування понесених позивачкою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, або протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: