Справа № 2 – 4886/09  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

   04 грудня 2009 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                      Клочко І.В.

при секретарі                   Балицькій Ю.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна, -  

 в с т а н о в и в :

       ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна в розмірі 15000 грн. та процентів в розмірі 1157 грн., посилаючись на те, що 12.04.2004 р. між позивачем, відповідачем та ОСОБА_3 (матір’ю позивача та дружиною відповідача) був укладений договір довічного утримання, відповідно до ст.745 УК України, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали у власність позивачу належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Оскільки до укладення договору довічного утримання, матір позивача – ОСОБА_3, здавала вищевказану квартиру в найм, то після укладення договору довічного утримання позивач вирішив нічого не змінювати та продовжував здавати квартиру в оренду, а всі орендні платежі (спочатку 700 грн., а потім 1000 грн.) за вказівкою позивача орендодавцем були передані матері позивача ОСОБА_3 та відповідачу. Після смерті матері позивача, відповідачем було запропоновано продовжувати  віддавати всі гроші за оренду квартири останньому, на що ОСОБА_1 погодився. Така ситуація тривала до початку лютого 2007 року, доки позивач не отримав позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання. Рішенням  Деснянського районного суд м. Києва від 10.07.2007р. частково розірвано договір довічного утримання від 12.07.2004р. – лише на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1. Вищевказане рішення ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2008р. залишено без змін. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач в період з листопада 2005 року по січень 2007 року отримував кошти від орендодавця безпідставно, ввівши в оману позивача. А тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15000 грн. безпідставно одержаних грошових коштів та 1157 грн. проценти за користування безпідставно одержаних грошових коштів.

 В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги за викладеними в позові обставинами та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

 В судовому засіданні представник позивача також зазначив, що ОСОБА_2 ввів ОСОБА_1 в оману щодо мотивів одержання грошових коштів за оренду квартири АДРЕСА_1.  ОСОБА_2 та його представником не було вказано жодних правових підстав для отримання відповідачем у період з листопада 2005 року по січень 2007 року грошових коштів у розмірі 15000 грн. за оренду належної ОСОБА_1 в той період часу на праві власності вищевказаної квартири. Отже, дані кошти були отримані відповідачем без будь-якої правової підстави на те. В результаті зловживання довірою ОСОБА_1 та введення його в оману, відповідач за 15 календарних місяців (з листопада 2005р. по січень 2007 року включно) безпідставно одержав 15000 грн.

 В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову та пояснив, що він разом з дружиною з 17.07.2003р. здавали в оренду вищевказану квартиру. Гроші за оренду квартири отримувала його дружина до листопада 2005 року. Згодом кошти за оренду квартири від орендаря отримував ОСОБА_2 до січня 2007 року за домовленістю із позивачем.

 Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач добровільно надавав відповідачу матеріальну допомогу за рахунок коштів від оренди квартири. Оскільки дані кошти для відповідача були як засіб до існування, відповідно до ст.1215 ЦК України, вважає, що вищевказані кошти не підлягають поверненню  позивачу.

 Вислухавши пояснення позивача та відповідача, а також їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

 12 липня 2004 року ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 з однієї сторони та її сином від попереднього шлюбу ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір довічного утримання.

 Відповідно до п.7 Договору, за згодою сторін обов’язок набувача майна (ОСОБА_1) по наданню відчужувачам (ОСОБА_3, ОСОБА_2) довічного забезпечення визначається у вигляді:

- забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання у відчужуваній квартирі;

- довічно повністю утримувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3,забезпечувати їх харчуванням, доглядом, необхідною допомогою;

- забезпечення придатним для носіння одягом та взуття.

  Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

 Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.07.2007 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2008 року залишено без змін, договір довічного утримання від 20.07.2004р. розірвано частково, лише на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві особистої власності ОСОБА_2 (а.с.16-23).

 Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про те, що кошти за оренду квартири №АДРЕСА_1 в повному обсязі передаються ОСОБА_2 квартирантами.

 Даний факт в судовому засіданні підтвердили позивач та відповідач.

 Також в судовому засіданні позивач зазначив, що за його особистою вказівкою орендар квартири ОСОБА_5 передавала щомісячно кошти за оренду квартири в розмірі 1000 грн. ОСОБА_2  

 В судовому засіданні відповідач не заперечував факт отримання коштів в розмірі 1000 грн. щомісячно в період з листопада 2005 року по січень 2008 року, включно, від ОСОБА_5

 В своїй позовній заяві позивач вважає, що ОСОБА_2 кошти від оренди квартири   були отримані без будь-якої правової підстави на те, тобто безпідставно, а тому просить відповідно до ст.ст.1212, 1214 ЦК України, стягнути з відповідача на свою користь суму в розмірі 15000 грн. та проценти в розмірі 1157 грн. за користування безпідставно одержаних  грошових коштів.

 Відповідно до ч.1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

 Враховуючи пояснення позивача, який в судовому засіданні зазначив, що за його особистою вказівкою кошти за оренду квартири надавались ОСОБА_2, та пояснення в судовому засіданні ОСОБА_2, який зазначав, що на кошти отримані від оренди квартири використовувались ним для харчування, сплати комунальних послуг та інше, суд приходить до висновку, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213 – 215 ЦПК України, ст.ст.1212-1215 ЦК України, суд -

       в и р і ш и в :

 В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна – відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

      Суддя: